9 грудня 2016, п'ятниця

Врятувати рядового Асада. Нав'язлива ідея Путіна

коментувати
Програючи останню вирішальну битву Київської Русі і Золотої Орди, ординський хан у відчаї відкрив другий фронт проти півтора мільярдів сунітів

Вранці 30 вересня ми вкотре прокинулися в трохи іншій країні. Сергій Борисович Іванов якось скромно й буденно оголосив нам, що Радою Федерації дано дозвіл на використання російських військ. До речі, взагалі незрозуміло де. Можливо – в Сирії, можливо – в Антарктиді, - пише російський політолог Андрій Піонтковський для Радіо Свобода.

І знову, як і у випадку з Кримом та з Донбасом, це було рішенням однієї людини. І цього чоловіка можна зрозуміти. У німецькій мові є навіть спеціальний термін Putinversteher. У нього було важке дитинство. Якщо взагалі було. Пам'ятаєте репліку полковника Щукіна з радянського фільму "Ад'ютант його превосходительства" – "Скажіть, підпоручик, а у вас була мати?".

Останнім часом у Путіна накопичилися серйозні психологічні і, вибачте за вираз, екзистенційні проблеми. Він програв в Україні. Про це свідчить хоча б та обставина, що духопідйомні геополітичні бренди минулого літа "Русский мир" і "Новоросія" вилучені з медійного та політичного обігу. Як приз-утіху Путін зараз вперто намагається запхнути бандитські "ЛНР-ДНР" як ракову пухлину в політичне тіло України, що теж йому не дуже вдається.

І найнеприємніше для Путіна – все це прекрасно бачить і розуміє його найближче оточення. Для будь-якого диктатора зовнішньополітична поразка означає загрозу його особистій владі. Акела промахнувся, і у членів політбюро відразу виникають дуже неприємні і небезпечні думки. Російська клептократія живе за законами кримінальної зони, і опущений пахан для неї – вже не пахан.

Дупа Асада стала такою ж сакральною цінністю, як Херсонес, і Путін буде захищати її до останнього

Тому Путіну було життєво важливо різко змінити порядок денний на міжнародній арені і продемонструвати якийсь переконливий успіх у його священній боротьбі з бездуховними пиіндосами на якому-небудь іншому фронті. Показати арійському племені в сумнівах, що вождь наш ще о-го-го і є великим гравцем на світовій арені. Адже роз'яснила ж наша пропаганда довірливим телепузикам, що йде зовсім не війна Росії з Україною, як комусь могло здатися, а глобальна війна "Русского мира" з англосаксонським, і перш за все зі США, що розгорнулася, у тому числі і на території України. Так чому б не перенести основний телевізійний театр бойових дій від гріха подалі на палаючий Близький Схід.

Друга супутнє завдання – врятувати рядового Асада. Для Путіна це глибоко особистісна нав'язлива ідея. В його запаленій геополітичній свідомості сили світового зла послідовно знищують найбільш принципових борців з однополярним світом. Спочатку – Каддафі, потім – Асад, наступний – Путін. На нього дуже велике враження справило відео з останніми хвилинами життя Каддафі, і він поклявся собі: нічого подібного з Асадом не трапиться.

Дупа Асада стала такою ж сакральною цінністю російського народу-богоносця, як Херсонес, і Путін буде тепер захищати її до останнього.

Але ніколи Путін не зміг би нав'язати цілій країні особисті егоїстичні зовнішньополітичні цілі – збереження своєї довічної влади, безпека побратима-диктатора, – якщо б і весь політичний клас разом з ним не був вражений одним і тим же вірусом сказу державно-патріотичної матки.

Найважливішою ідеологемою російського зовнішньополітичного дискурсу є хтиве смакування якогось "приниження", нібито випробовуваного в останні чверть століття Росією в результаті поразки СРСР у  холодній війні. Це демонстративне шматування на собі сорочки і демонстрація геополітичних виразок – улюблене заняття всієї нашої політичної "еліти" від азіопів Проханова і Дугіна до західників Арбатова і Лукіна. Величі, величі і ще раз величі жадає російська політична "еліта", що наполягає на своїй унікальній і найвищій духовності, яка протистоїть меркантилізму занепадницького Заходу.

Тому сама поява російських військ у традиційній вотчині англосаксонського світу – на Близькому Сході – впорснуло кінську дозу імперського наркотику у вени комплексуючої "еліти". А коли тризірковий російський генерал твердою, а може, навіть і нетвердою ходою з'явився в американському посольстві в Багдаді і в ультимативному тоні зажадав, щоб американська вояччина негайно прибрала свою авіацію з сакрального неба Антіохії? А коли освячені обмеженим контингентом спеціально завезених православних попів "Сушки" почали розносити до чортової матері позиції прозахідної Вільної сирійської армії?

Звичайно, колись, і, можливо, навіть дуже скоро неминуче настане хвороблива ломка. Але це буде потім. А поки це наш маленький балабановський "Тріумф Волі": "А от скажи мені, американець, у чому сила? Я думаю, що в правді!" А потім наш хороший Гітлер, як азартний гравець у казино, знову програвши, знову підвищить ставки і впорсне нам вже остаточну заспокійливу дозу.

Але ми, на щастя, не самотні в боротьбі. Наш передбачливий вождь створив "антигітлерівську коаліцію" з координаційним центром у Багдаді: іранський корпус "Вартових ісламської революції", іракська шиїтська міліція, "Хезболла", і, нарешті, армія Асада, яка вже знищила понад 200 000 сунітів.

Відмінні антигітлерівці, такі ж затяті терористи, як і "Ісламська держава". Може бути, вони не влаштовують таких же театралізованих страт, але крові на руках у них ніяк не менше. Ці чудові люди під нашим повітряним прикриттям будуть проводити наземну операцію проти всіх супротивників Асада в Сирії, а можливо, і проти всіх супротивників шиїтського уряду в Багдаді. Ще раз повільно, по літерах, будь ласка, – ми разом з цими людьми методично у великих кількостях протягом тривалого часу будемо вбивати сунітів. Всяких: прихильників "Ісламської держави", прихильників Вільної сирійської армії, просто обивателів, включно – неминуче – жінок і дітей. Ми що, не вбивали їх у Чечні й Афганістані?

Навіщо? Офіційна відповідь: ми повинні вбивати їх на далеких рубежах, щоб вони не прийшли до нас. Вищі чини держави, завчено повторюють цю мантру, або свідомо брешуть, або намагаються обдурити самих себе. Ми залізли в саме пекло середньовічної релігійної війни. Наш православно-шиїтський хрестовий похід не зменшить число сунітських радикалів. Навпаки, їх кількість різко зросте і в Сирії, і в Іраку, і в усьому світі. Зокрема й на території Росії. Насправді, ми з Путіним йдемо вбивати сунітів, щоб він довічно залишався у владі, а мільйони "принижених" Putinversteherів змогли, нарешті, тріумфально дістати з широких штанин і показати ненависним піндосам свою кузькину мать.

Програючи останню вирішальну битву Київської Русі і Золотої Орди, ординський хан у відчаї відкрив другий фронт проти півтора мільярдів сунітів. "Він **нутий, Володимир Путін", – повторив би сьогодні свій діагноз убитий путінським режимом Борис Нємцов.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.