17 листопада 2017, п'ятниця

Повний та принизливий провал Росії

коментувати
Андрій Піонтковський: Путін насправді просто
Фото: EPA/UPG

Андрій Піонтковський: Путін насправді просто "понтувався" в Сирії два роки

"Карибська криза 2.0", на відміну від першої, тривала лише кілька годин, але особисто для Володимира Путіна закінчилася набагато більшою ганьбою, ніж перша Карибська криза для Микити Хрущова

Кожна людина набагато більше, ніж наше уявлення про неї. Ну, здавалося б, все ми знали про президента США Трампа. Для багатьох – досить неприємний суб'єкт, нарцис, в бізнесі – ділок, часом маневрує на межі закону, в політиці – демагог, байдужий до переживань і страждань інших людей. Ще на початку квітня Трамп вважав, що президент Сирії Асад, за наказом якого були знищені сотні тисяч громадян країни, – це політична реальність, з якою треба рахуватися. Тим більше якимось боком Асад начебто бере участь в боротьбі з "Ісламською державою" цим головним, на думку Трампа, ворогом США, – пише Андрій Піонтковський для Радіо Свобода.

Ну хто ж міг очікувати, що ця людина виявиться до глибини душі вражена телевізійними кадрами загибелі від хімічного отруєння десятків мирних жителів, включно з маленькими дітьми. Babies! – як декілька разів вигукував Трамп на своїй прес-конференції. І він зробив щось, на що здатний тільки абсолютно недосвідчений політик. Протягом п'яти хвилин перевернув американську зовнішню політику на Близькому Сході – і обамівську, і вже, здавалося б, намічену як продовження обамівської свою власну. Прокляв Асада, розмазав по стінці Барака Обаму за його відмову від "червоної лінії" в 2013 році, що розв'язало руки сирійському диктатору і його російському патрону. Оголосив, що для нього, Трампа, Асад перейшов усі мислимі й немислимі червоні і будь-які інші лінії й не залишиться безкарним. "Асад – тварина", - додасть Трамп до характеристики "нашого всього на Близькому Сході" через кілька днів.

Базікати про радіоактивний попіл можна скільки завгодно, але тільки - до загрози реального зіткненняя

І прямо з прес-конференції очільник Сполучених Штатів Америки вирушив на вечерю з китайським президентом Сі, а за десертом вибухнула "Карибська криза 2.0", потенційне військове зіткнення з ядерною наддержавою. "Карибська 2.0", на відміну від першої, тривав не два тижні, а лише кілька годин ночі з 6 на 7 квітня, і особисто для Володимира Путіна закінчився набагато більшою ганьбою, ніж Карибська криза для Микити Хрущова. Генсек вийшов тоді з ситуації, зберігши, принаймні, формально, обличчя. У 1962-му у відповідь на виведення радянських ракет з Куби американці погодилися вивести свої ракети з Туреччини.

Сьогодні ж ми констатуємо повний і принизливий провал Росії. Американці знущально коректно за кілька годин попередили російських військових про удар, запропонувавши їм вивести з бази свій персонал. Тим самим давши зрозуміти, між іншим, що їм добре відомо: Москва знала і, більш того, фактично брала участь в хімічному нападі. І виявилося, що Путін на ділі просто "понтувався" в Сирії два роки: він навіть і не надумав спробувати захистити свого дорогого союзника Асада. Незважаючи на неодноразові офіційні заяви Кремля про те, що С-300 і С-400 розгорнуто в Сирії саме для "захисту сирійських аеродромів від американських крилатих ракет".

Путін розсудливо відступив. Базікати про радіоактивний попіл можна скільки завгодно, але тільки – до загрози реального зіткнення на конвенціональному рівні, де перевага американської сторони очевидна. А на ядерну нічию взаємно гарантованого самогубства ніхто не підписувався. І перш за все кремлівські вожді-гедоністи. Ну і, крім того, захвалені С-300 і С-400 просто не змогли б зупинити американські "Томагавки". Як чудово роз'яснив наступного дня на російському телебаченні один великий військовий фахівець, "ми не врахували фактор кривизни Землі".

12 квітня Рекс Тіллерсон, заручившись підтримкою колег по G7, прибув до Москви оформляти посткарибську ситуацію. Його попередника, державного секретаря Джона Керрі, "прописували" в Москві під час його першого візиту трьома з половиною годинами очікування в путінському передпокої. Тіллерсона тримали весь день в невідомості, чи пройде він співбесіду з Сергієм Лавровим і чи буде удостоєний споглядання сонцеликого. Однак, судячи з поведінки Тіллерсона на прес-конференції за підсумками цих зустрічей, співбесіду у нього не пройшли Путін з Лавровим. Тональність заяв була зовсім іншою, ніж у нещасного Керрі, що покірно бурмотів щодо знищення Алеппо: "О, Сеергей ... Мы с Сеергеем ..."

І справа була не тільки в посткарибській ситуації на землі, але й в особистості самого Тіллерсона. Багато хто говорив, що новачкові в зовнішній політиці важко доведеться з "видатним досвідченим метром" радянсько-російської дипломатії. Нічого подібного: російський орденоносець виявився фактурним чоловіком, що прекрасно знає ціну собі і своєму слову. Він говорив дуже коротко, коректно, прекрасною прозорою англійською та виключно у справі. І Лавров якось відразу здувся – пускався в абсолютно недоречні для жанру прес-конференції довжелезні монологи, то плутаючись у взаємовиключних російських версіях трагедії 4 квітня, то нарікаючи на долю диктаторів, що залишили нас з різних причин, багаторічних радянських клієнтів.

Як це часто практикувалося з Керрі, першим же питанням російської сторони стала заготовка з місією зрізати Тіллерсона. З благородним обуренням в голосі юнак запитав, доки американці (читай: президент Трамп) дозволятимуть собі неприпустиму риторику: називати твариною видатного державного діяча, законно обраного президента суверенної держави. Тіллерсон дуже спокійно і переконливо відповів: такою характеристикою президент Асад нагородив себе сам.

Центральною, такою, що містить в собі той консолідований меседж Заходу Кремлю, з яким Тіллерсон і прибув до Москви, була його відповідь на інше запитання, задане американським журналістом, про причетність Росії до хімічної атаки на Хан-Шейхун: "У нас немає твердих підтверджень того, що мала місце яка б там не було залученість Росії, російських сил, до цієї атаки". Я не випадково виділив в цитаті одне слово. Воно ключове. На наступний день президент Трамп практично дослівно повторив цей вислів свого держсекретаря, додавши до нього два моменти. По-перше, Пентагон ретельно вивчає зараз всі дані про причетність росіян до хімічного нападу на мирних жителів. По-друге, він, Трамп, буде дуже, ну дуже засмучений, якщо з'ясується, що росіяни дійсно були причетні. Росія звинувачення про свою причетність до хімічної атаки на всіх офіційних рівнях спростовує.

Перекладаю все це з мови дипломатичної на мову, яку дипломати не використовують явно, але прекрасно розуміють. Асад - тварина. 4 квітня російський літак його ВПС з російською хімічною зброєю на борту вилетів з бази, нашпигованої російськими військовими радниками, і завдав хімічного удару по Хан-Шейхуну. Росія є співучасницею цього тяжкого воєнного злочину. Але ми готові закрити на це очі й надати вам вікно можливостей. Ви можете, не втрачаючи обличчя, вийти зі світу тварин (Асад, "Хезболла", Корпус вартових ісламської революції), в якому за якимось дивним непорозумінням опинилися. Але час вже пішов.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.