9 грудня 2016, п'ятниця

Оргія принижених, або Великий антизахідний ідеологічний проект

коментувати
Звідки взявся синдром образи, про який всюди кричить російська еліта

Найважливішою ідеологемою російського зовнішньополітичного дискурсу, власне його структуротворчим ядром є хтиве фердищенківське смакування певного "приниження". випробуваного в останню чверть століття Росією в результаті поразки СРСР у " холодній війні. Це демонстративне розривання лахміття і демонстрація геополітичних виразок – улюблене заняття всієї нашої політичної «еліти» від азіопів Проханова і Дугіна до західників Арбатова і Лукіна.

Це було раз і назавжди зроблено кінематографом, найважливішим поряд з цирком з мистецтв у нашій безграмотної країні, як було справедливо помічено напівзабутим класиком. З турботливих рук нашого вітчизняного метра Ріфеншталь – Балабанова ми ще років п'ятнадцять тому отримали свій маленький тріумф волі: ідеального національного героя і національну ідею в додачу – Данилу-кілера з його надихаючим «кирдик твоїй Америці». Ця штучка за своїм впливом на масову свідомість виявилася сильнішою не тільки гетевського «Фауста», але навіть і путінського духовно підіймаючого «мочити в сортирі».

Що не дивно, тому що міфологія «Брата-2», міцно збита вивіреною рукою майстра, зачіпала глибші за агресію, і найчутливіші ерогенні пласти колективного несвідомого. Лиса повія, сучасна Сонечка Мармеладова — це довірлива свята Русь, спаплюжена бездуховним чужинцем, а Данило-кілер – це Георгій-Змієборець з сокирою, який лущить стару лихварку Америку і не ставить собі безглуздих запитань, тварюка він тремтяча або право має.

Ми і до цього майже півстоліття вже наносили «потужні удари по американській дипломатії» і підкладали американцям «їжака в штани» по всьому світу. Поки самі не залишилися без штанів. Останнє, втім, не відноситься до непотоплюваної політичної «еліти», що очолювала і продовжує очолювати нас, яка вийшла з поразки в холодній війні упакованою, як ніколи раніше. Але, забезпечивши себе севрюжиною з хроном на кілька поколінь вперед, вона знов забажала не конституції, а азіопської величі – нової Золотої Орди, яка об'єднує народи і держави, що мріють торкнутися її долоней.

Росія виступила щодо України у принизливій ролі ґвалтівника-імпотента

Злодійкувата й бездарна, чванлива і боягузлива, що метається між Куршевелем і Лефортовом російська політична «еліта» ніяк не може зрозуміти, що вона на хрін нікому не потрібна на пострадянському просторі як вчитель життя і центр тяжіння. Путінська Дзюдохерія ні для кого не може бути привабливою – ні для мільйонів українців, які прагнуть позбутися власних бандитів у владі, ні для середньоазіатських диктаторів, яким не потрібен альфа-пахан над ними в Кремлі. Українське "так" Європі на 90% означає "ні" пострадянській моделі бандитського капіталізму, "ні" Тайожному союзу чотирьох паханів.

Можливо, знайшлися б серед наших сусідів які-небудь соціально близькі брати по розуму, якби хрипка від ненависті до Заходу російська «еліта» запропонувала їм послідовний Великий Антизахідний Ідеологічний Проект. Але всьому світові відомо, де ця «еліта» зберігає свої скарби, якій медицині вона віддає перевагу для себе і яку освіту обирає для своїх дітей. І навіть в якій столиці за дрібне злодійство були  спіймані за руку дипломати і розвідники великої держави, що підіймається з колін. До речі, справжні принципові вороги Заходу одержимі маніакальною ідеєю його знищити і поставити на його руїнах чорне знамено Всесвітнього Халіфату, розглядають Росію як частину цього розтлінного Заходу. Більш того, як найбільш слабку і вразливу його частину, що підлягає розчленуванню та поглинанню в першу чергу.

Кожного нового керівника в сусідніх країнах ми рано чи пізно оголошували «прозахідним» або «ще більш прозахідним», не помічаючи, що тим самим виносили вирок своїй власній політиці. Де ж ті «проросійські», в очікуванні яких ми будували піщані замки своєї нової імперії? А може бути, все-таки що-небудь не так з нами і з нашою політикою, а президенти просто проукраїнські, прогрузинські, пробілоруські? Москва ніколи не дочекається появи на теренах СНД «проросійських» сил в своєму розумінні цього слова.

Нездатність нарцисичної у своїх мегаломанічних фантазіях «еліти» не формально на папері, а внутрішньо психологічно сприймати всерйоз незалежність «братніх» країн, її вражаюча глухота до можливої реакції наших сусідів, духовна лінь і імперська пиха, не дозволяють спробувати поглянути на себе їх очима, – всі ці чудові якості вождів російської клептократії закономірно породжували цикл відчуження і ворожнечі на всьому пострадянському просторі.

Перманентний провал всіх спроб «домінування» в самовдоволено проголошеній ними «зоні своїх привілейованих інтересів» і змушує кремлівських фігурантів списку "Форбс" відчувати фрустрацію і те приниження, про яке безперервно ведуть мову на всіх російських і зарубіжних психоаналітичних кушетках наші зовнішньополітичні керманичі. Мало їм матеріального благополуччя. Величі, величі і ще раз величі жадає російська політична «еліта», що наполягає на своїй унікальній і найвищій духовності, яка протистоїть меркантилізму занепадницького Заходу.

На жаль, немає об'єктивних ознак цієї величі – ні в мірі впливу Росії на світові справи, ні в показниках її економічного і технологічного розвитку, ні в рівні життя, освіти, здоров'я керованого цією самою "елітою" народу. Змінити ці дуже неприємні параметри можна тільки довгою напруженою працею і, насамперед, змінивши безвідповідальне ставлення правлячої тусовки до своєї країни та до свого народу-путіноносцю.

Але є більш легкий шлях до «величі», до солодкого відчуття власної значущості, до подолання «приниженості». Для цього достатньо оголосити себе арійським племенем, яке спустилося з Карпатських гір, гордо помахуючи додатковою хромосомою духовності, що бовтається між ногами, зухвало поширившись на півсвіту до форту Росс в Каліфорнії, а його з усіх боків штурмують об'єднані сили глобалізму, атлантизму, жидомасонства і сатанізму.

Божевільна концепція "Російського Світу", по-школярськи запозичена вождем «роз'єднаного» племені у гітлерівської зовнішньої політики 30-х років минулого століття, і ганебна спроба її практичної реалізації в Україні стали апофеозом чверть сторічної оргії «принижуванства». Росія виступила щодо України у найпринизливішій ролі ґвалтівника-імпотента.

Пацієнт дав, нарешті, відповідь на питання давно вже стурбованих його неадекватною поведінкою оточуючих про природу його приниженості. Російська людина, виявляється, принижена, коли вона не може безкарно топтати і розчленовувати своїх колишніх побратимів по будівництву платонівського Котловану. Так принижена, що навіть їсти не може. Санкційні продукти.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.