5 грудня 2016, понеділок

Коли росіяни виступлять проти Путіна

коментувати
Масові протести породжуються різницею між реальністю і очікуваннями людей. У кожній культурі критичний поріг, після якого починається масова протестна мобілізація, різниться

Прогнозування соціально-політичних процесів сусідніх країн зазвичай є інструментом запобігання та/ або зменшення негативних наслідків негативних подій та винесення максимальної користі із будь-якої події. Прогнозування соціально-політичних процесів в Росії є основним питанням безпеки не лише України та багатьох інших країн, але й населення самої Росії. Чи не основними питаннями прогнозу станом на кінець 2016 р. є таке: «В чому полягає соціально-політична «стабільність» Росії?», «Як довго вона триватиме?», «Який вплив вона матиме на своїх громадян?» та «Як вона вплине на стосунки з іншими країнами?». 

З огляду на події, які відбуваються в Україні, найбільш актуальним є прогноз соціально-політичних процесів в Росії на найближчу перспективу. Намагання проаналізувати нинішню ситуацію та перебачити найближче майбутнє цієї країни зазнають поразки, тому що більшість фахівців аналізують соціально політичні процеси, виходячи з економічних показників. Є підстави стверджувати, що економічні показники Росії мають значення лише для довгострокових прогнозів, а аналіз соціально-політичної ситуації має виходити з того, що:

  1. управлінські рішення в Росії не є результатом демократичних процедур. Вони також не враховують показники економіки та інтереси якихось соціальних груп. Управлінські рішення відображають бажання невеликої групи людей утримати владу;
  2. смерть Заходу як російська національна ідея відвертає увагу населення від погіршення економічної ситуації і мобілізує на зовнішніх ворогах; значна частина росіян сприймає стабільність як абсолютну цінність і боїться змін;
  3. політична та громадська активність росіян знаходиться у зародковому стані;
  4. протестні виступи, які в умовах демократії є важливим механізмом впливу народу на прийняття політичних рішень, влада жорстко подавляє. Влада прибирає з політичної сцени тих людей та ті організації, які можуть виступити каталізаторами протестних настроїв. Протестні акції з економічними вимогами, без політичних лозунгів, мають дуже низький потенціал впливу на політичну ситуацію.
  5. зміна політичних настроїв та політичної поведінки потребують значного часу;
  6. в Росії немає залежності між економічними показниками, громадською думкою та політичними процесами;
  7. зниження економічних показників і рівня життя мало впливають на ставлення народу до влади;
  8. економічні проблеми не змінюють громадську думку негайно.

Спробуємо обґрунтувати сказане, використовуючи  результати наукових та незалежних соціологічних досліджень.

Офіційною ідеєю, що визначає діяльність російської влади, є ідея критично небезпечної зовнішньої загрози

Для визначення впливу економічної ситуації на ставлення населення до політичного режиму порівняємо два показника – показник ставлення росіян до  діяльності  Президента РФ В. Путіна та індекс споживчих настроїв за останні 3 роки. У зв’язку з тим, що в Росії вже сформувався режим одноосібної влади В. Путіна (інші інститути влади, в тому числі парламент, фактично підконтрольні В. Путіну і виконують технічні функції, а демократичні інститути, наприклад, вибори, в такому політичному режимі є імітацією), ставлення до Президента  прирівнюємо до ставлення до влади в цілому:  

 

2013

2014

2015

2016

Схвалення В.В. Путіна, %

65

69

86

81

Індекс споживчих настроїв

80

80

63

63

 Як бачимо, значне зниження індексу споживчих настроїв  відбувалося на фоні зростання підтримки Путіна, - це дуже дивна ситуація для  демократичних країн.

Зазвичай погіршення економічних очікувань населення призводить до падіння підтримки президента країни, тому що  державна політика є головним чинником покращення чи погіршення рівня життя. Але в сучасній Росії ми бачимо протилежний результат. На фоні економічної кризи (2013 – 2016 рр.) індекс споживчих настроїв  знизився на 17 пунктів, проте підтримка В. Путіна зросла на 16 %! Незначне падіння рівня підтримки В. Путіна у цьому році у порівнянні з минулим не змінює загальну картину.

Таким чином, можна впевнено стверджувати, що економічний фактор не здійснює суттєвого впливу на ставлення населення Росії до влади в особі Путіна. Це є однією з причин стабільності російського політичного режиму в умовах економічної кризи і зниження рівня життя росіян. Неможливо очікувати, що в близькій перспективі економічні труднощі і зниження споживання призведуть до зростання протестних настроїв.

Вплив економічних негараздів на дії російської влади можна оцінити за показниками витрат бюджету Росії на національну оборону. Росія офіційно не знаходиться в стані війни з якоюсь з країн. Сусідні держави не претендували і не претендують на якісь частини території РФ (окрім Японії, яка не робила заяв щодо військове вирішення питання). В умовах реальної демократії відсутність зовнішніх загроз призводить до скорочення військових витрат при настанні економічної кризи.  Мілітаризація економіки РФ посилюється навіть в умовах гострих економічних проблем.  Дефіцит бюджету в 2016 збільшений з 3 % до 3,66 % ВВП, або до 3,034 трлн руб. У той же час, витрати бюджету у розділі «національна безпека» збільшені на 735,16 млрд, тобто на 23 % до 3,884 трлн руб. Окрім того, розглядається пропозиція дати міністру фінансів повноваження особисто перерозподіляти до 10 % усіх витрат на користь силових відомств без узгоджень. Водночас  витрати федерального бюджету на освіту, охорону здоров’я, культуру у 2013 – 2016 рр. або не збільшувалися, або зменшувалися.

Економічні показники та об’єктивна реальність, ліберальні політичні діячі Росії та експерти говорять про необхідність скорочення військових витрат. Проте влада Росії не лише збільшує витрати військового бюджету, але й відкрила  кримінальну справу стосовно  бувшого міністра економіки РФ О. Улюкаєва і взяла його під домашній арешт, планує  відкриття кримінальних справ проти ще декількох чиновників «економічного блоку» виконавчої влади, які мають репутацію «системних лібералів».

Офіційною ідеєю, що визначає діяльність російської влади, є ідея критично небезпечної зовнішньої загрози.  Економічні втрати розглядаються як досить прийнятна плата за захист державних інтересів. Зокрема, В. Путін заявив російським та іноземним журналістам 18 грудня 2014 р. про те, що проблеми  з економікою – це не плата за Крим, це плата за природнє бажання зберегти себе як націю, як цивілізацію, як державу. Потрібно підкреслити, що ідея захисту від зовнішньої загрози є лише зовнішнім оформленням радянсько-імперської ідеї. В сучасному світі ні одна держава не може дозволити собі проголошувати імперську ідею, яка обов’язково містить територіальні претензії до сусідів, від імені офіційної влади. Така поведінка позбавляє владу легітимності в очах міжнародної спільноти. Режим Путіна не може дозволити собі відкрито заявити про необхідність відновлення Радянського Союзу, але фактично радянсько-імперська ідея є базовою для нинішнього російського політичного режиму. Вона є способом консолідації російського суспільства і забезпечує режиму надійну базу підтримки.

Для аналізу подій в сучасній Росії найбільш доречною є теорія відносної депривації, яка пояснює динаміку громадських настроїв, в тому числі усі випадки масової протестної мобілізації людей – повстання і революції. Відносна депривація у розумінні автора даної теорії Т. Гарра – це усвідомлення індивідом чи групою індивідів свого становища щодо матеріальних благ, умов життя, взаємовідносин, влади тощо несприятливим у порівнянні з іншим індивідом чи іншими групами. Незадоволені очікування, зростаюча різниця між ціннісними очікуваннями і ціннісними можливостями є джерелом агресії людей, протестних настроїв, та безпосередньо революцій.

Навіть за умови, що ініціатива та організація будь-якого протесту чи супротиву владі завжди знаходиться руках певної меншості (організація, асоціація, група, партія, уряд тощо), потрібна критична маса прихильників (чи то «ображених»), яку можна організувати і спрямувати проти тих, хто має те, що можна відібрати. Найбільше економічних протестів у РФ було зафіксовано у  2010 р. - 18 тис. акцій, а за весь 2015 р. – лише 300 протестів. Наступне зростання протестних настроїв у РФ цілком ймовірне у результаті тривалої стагнації, яка  прогнозується  в довгостроковому (до 2035 р.) прогнозі соціально-економічного розвитку країни. 

Російська влада враховує теорію відносної депривації в процесі формування громадської думки та впроваджує запобіжні заходи з метою профілактики суспільного невдоволення.

Що стосується соціально-політичних прогнозів щодо Росії, які базуються на теорії відносної депривації, то очікування більшої частини населення країни пов’язані не з економікою. Ці очікування пов’язані з почуттям належності до великої імперії і сформовані вони нинішньою владою. Крах цих очікувань однозначно призведе до масових протестних настроїв.

Згуртування російського суспільства навколо влади (так звана «провладна мобілізація») є причиною ігнорування суспільством погіршення якості життя. Це може тривати довго, але це не може тривати вічно. Тривале «економічне животіння», особливо на фоні економічних успіхів сусідніх країн, однозначно спричинить зростання відносної депривації багатьох соціальних груп. Вже сьогодні можна констатувати перші зміни політичних настроїв росіян. Згідно результатам репрезентативного опитування «Левада-центра», проведеного у вересні 2016 р., рейтинг довіри до уряду склав 26 % і є найнижчим за останні п’ять років. Держдумі довіряє 22 % опитаних проти 40 %, президенту В. Путіну 74 % проти 80 % у 2015 р.

Водночас фахівці наголошують на тому, що в Росії кількісні методи спостереження не показують активізацію протестних настроїв, проте якісні методи дослідження вже у 2010 р.  виявили  певне зростання невдоволення і готовності до протестів.

Масові протести породжуються різницею між реальністю і очікуваннями людей. У кожній культурі критичний поріг, після якого починається масова протестна мобілізація, різниться. Оцінка цього порогу і, відповідно, прогноз соціально-політичної стабільності можливі на основі досвіду масових протестів у російських мегаполісах у 2011 – 2012 рр. У сучасній Росії розрив між реальністю і очікуваннями буде посилюватися в силу двох причин: 1) стагнація економіки буде погіршувати соціальне самопочуття росіян, в першу чергу мешканців великих міст, представників «активної меншості»; 2) інерція періоду високих нафтових цін буде проявлятися у зростанні очікувань протягом ще декількох років. На основі екстраполяції існуючих тенденцій, в умовах збереження доступу росіян до Інтернету, нинішніх цін на вуглеводні (до 60 доларів за барель) і нинішній активності російської державної пропаганди, початок масового економічно мотивованого тиску росіян на владу можна прогнозувати через 2-4 роки.

Колонка підготовлена на основі виступу на міжнародній  конференції «Російська державність: стабільна нестабільність», яка була організована Центром досліджень  Росії. 

Більше поглядів тут

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Лариса Пильгун   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.