29 березня 2017, середа

Усе навколо нагадує про війну

коментувати
Що таке посттравматичний стресовий розлад для ветеранів бойових дій

Першу частину колонки Нолана Петерсона читайте тут

Всупереч великій кількості рекламних роликів організації допомоги пораненим солдатам і офіцерам (Wounded Warrior Foundation) на американському телебаченні, ветерани бойових дій не зломлені і вони не жертви.

Не треба їх жаліти або проводжати сумним поглядом, похитуючи головою або примовляючи щось рефлексивне на кшталт: «Боже, яка ганьба». Жалість принижує їхній бойовий досвід і неправильно відображає ті виклики, з якими вони стикаються в мирному житті.

Ветерани бойових дій зазнали неймовірно широкого спектру емоцій і переживань. У буденному житті мало хто зустрічається з такими коливаннями, тому їм дуже важко доводиться після повернення з війни.

Нормальне життя, яким би воно не було, здається безглуздим. Нудні повторювані дії залишають відчуття порожнечі. Уявіть, що ви ходите по краю леза, яке проходить лише по поверхні життя, і ніколи не повертаєтеся до тих глибоких емоцій, які пережили на війні.

Але посттравматичний стресовий розлад, – це не ностальгія. Завдяки ностальгії погані моменти стираються з пам'яті, а от погані спогади про війну не забуваються ніколи. Біль від того, що ти втратив друга, або картинки з убитими відображаються в усьому, що ти бачиш, а звуки відлунюють у всьому, що ти чуєш.

Їх погубив світ, до якого вони повернулися, але так і не знайшли його

Проте, навіть перебуваючи в комфортних умовах, виявляється, що не вистачає тяготи бойових операцій. У важкі часи ви, як мінімум, щось відчували. І ось за цим почуттям – почуттям, що ви дійсно живі – сумуєш найбільше.

«Я був щасливішим, живучи у фанерному похідному будинку в Афганістані, коли всі мої пожитки поміщалися в один рюкзак, ніж зараз, живучи в цій квартирі, де все, що я колись хотів, є в межах досяжності», - каже ветеран бойових дій, котрий працює тепер на Уолл-стріт.

Роздуми про війну

Який сенс усього цього? Чому мрії про дім, які провели нас через важкі часи, виявилися таким розчаруванням після повернення? Може бути, для тих, хто був на війні, метрика, з допомогою якої вимірюються задоволення і біль, постійно перезавантажується.

Ти не сумний, ти просто плоский. І хочеться знову випробувати ті почуття, до яких пристрастився раніше, хоча вони і пов'язані з найстрашнішим періодом у житті. Наростає образа до тих, хто байдужий до твого бойового минулого, і до жертв, які принесли твої бойові брати і сестри. Маленькі радощі й досягнення, що керують життям більшості людей, і проблеми, про які вони говорять, здаються несуттєвими.

Усе навколо нагадує про війну. Знаючи те, що ви знаєте зараз, ви просто не розумієте, як навколишні люди можуть жити звичайним життям.

Це посттравматичний стресовий розлад.

Ветерани бойових дій не травмовані. Вони – складні душі, змушені жити згідно з переліком певних правил, хоча вважають, що справжнім щастям було б ганятися за місяцем. А тих, хто в підсумку поринув у темряву, з якої не зміг себе витягнути, погубила не війна.

Їх погубив світ, до якого вони повернулися, але так і не знайшли його.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Нолана Петерсона на The Daily Signal. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.