20 серпня 2017, неділя

Тотальне зруйнування. Що залишається після ІД

коментувати
Жодної будівлі не оминув удар. Від деяких будинків залишилася одна або дві стіни; більшість – перетворилися на купу бетонних уламків і арматури. Вулиця за вулицею

Зло не завжди приходить у вигляді армій на марші або хмарочосів, які руйнуються посеред білого осіннього дня. Інколи це просто вигорілі на сонці людські кістки, що лежать в полі.

Саме це місце хотів мені показати старий генерал пешмерга (збройні сили Іракського Курдистану – НВ). На перший погляд, тут нічого незвичайного: ділянка вицвілої трави на схилі в Північному Іраку, безумовно, була менш вражаючою, ніж нескінченні ряди розвалених від бомб ІД і авіаударів США будівель Синджара.

Але тут, на цьому місці, яке так легко не помітити, зливалися із землею кілька кісток і шматки одягу. Це все, що залишилося від 24 осіб. Чоловіків, жінок і дітей. Цивільних, убитих Ісламською державою. Тіла вбитих просто кинули гнити на землі; їхні кістки обгризли дикі тварини і бродячі собаки, а після – випалило сонце.

Це було одне з масових поховань Синджара. Загалом їх налічується більше сотні. Ви напевно навіть не помітили б це місце, якби воно не було отруєне. Зло і страждання, приховувані цією землею, незримо зависли в повітрі, проходячи крізь тіло, вивертаючи навиворіт, руйнуючи зсередини. Ви не можете ні побачити, ні помацати, ні почути запах події, але відчуваєте її.

У таких місцях віддаються луною тихі голоси мертвих. Я відчував це в Освенцимі, в яру київського Бабиного Яру і в центрі Нью-Йорка. Називайте це привидами, духами, чимось нереальним і фантастичним, або може, розум просто намагається вписати в звичайний набір почуттів той жах, який тут відбувся? Яким чином настільки мирне місце могло стати епіцентром чогось настільки жахливого?

Тут навіть пастухи ходять з автоматами Калашникова через плече

У цьому нічим не примітному місці низка подій, які призвели до того, що люди зробили таке, здається зовсім дивною. Нічого в ньому немає, щоб захотіти вбити групу невинних людей. Яка б ненависть не потрібна була, щоб вбити десятки безпомічних людей, ІД її приніс із собою.

Який злочин скоїли загиблі? Просто народилися єзидами, християнами чи шиїтами. Беззахисні жертви обставин, які заплатили життям лише тому, що опинилися на шляху абсолютного зла.

Шлях

Я приїхав у Синджар, щоб побачити справжню природу Ісламської держави. Хотів особисто побачити наслідки жорстокості терористичної армії, з чим би не довелося зіштовхнутися.

Перед зустріччю з моїм фіксером і його братом в готелі міста Ербіль мені вистачило часу лише на те, щоб заварити розчинну каву та з'їсти яблуко. В універсалі сріблястого кольору ми поїхали тихими ранковими вулицями Ербіля. Минули торгові центри та ресторани швидкого харчування, потім виїхали на дорогу, яка пролягає широкою відкритою рівнинною територією з пагорбами. Такий пейзаж Північного Іраку. На відстані було видно гори Загрос, прилеглі до кордону з Іраном. Рельєф місцевості на захід у бік позицій ІД був прекрасний: поривчасте море полів, покритих пшеницею, піднімалося і падало на тлі древніх ландшафтів.

Ми проїхали рівнину Гавгамел, де армія Олександра Македонського розгромила об'єднані армії перського царя Дарія III. Потім минули Рабію, місто на кордоні з Сирією, де курдські солдати провели смертельну боротьбу проти ІД у вересні 2014 року.

На узбіччі дороги грають діти. Перед пошматованою осколками стіною сидить літня жінка. Вона нахилилася вперед, тримаючи лікті на колінах. Її обличчя так само вивітрене роками, як і ця місцевість. Що вона могла бачити у своєму житті? Яку його частину вона прожила у мирі?

Тисячі років вітри і дощі роз'їдали ці землі, а на людях і містах, повз які ми проїжджали, викарбувалася війна. Будівля за будівлею, будинок за будинком впали під ударами бойових дій. Біля одного з будинків видно рвані шматки стіни; автомобілі скручені в грудку згорілого металу. Це був авіаудар або бомба Ісламської держави? Чи важливо це для тих людей, які тут живуть?

Ми обігнули сирійський кордон путівцями, щоб уникнути територій ІД на півдні. Поруч пролягає магістраль між Ербілем і Синджаром, яка проходить через Мосул. Якби не ІД, ми могли б закінчити свою подорож менш ніж за дві години. Проте до Синджара ми дісталися через шість годин.

«Ви не можете зателефонувати у ВПС і попросити розчистити нам дорогу?» - напівжартома запитав мій фіксер Хасрав.

Притулок

Почався дощ. Спина боліла після довгої їзди вибоїстими дорогами. На курдському блокпосту солдати не хотіли пропускати: їх насторожив західний журналіст.

І Хасрав, і його брат-близнюк є військовослужбовцями пешмерга, на руках у них були документи курдського уряду. Зрештою солдати дозволили нам проїхати.

На північ від Мосула місцевість була відкрита, майже пласка, з невеликою кількістю рослин, ніби велике покривало земляного кольору струснули на вітрі. Можна дивитися на милі вперед, як на океан. На порожньому просторі бовваніють різні міста і села. Здається, ніби це штучні острови.

Уздовж всієї дороги були обладнані курдські військові укріплення. Ми проходили один блокпост по одному. Проте довгі відрізки дороги залишалися незахищеними. Чи може ІД проскочити та влаштувати засідку? В якийсь момент я зрозумів, що починаю тішити себе присутністю ВПС США. Це була втішна думка, хоч я розумів, наскільки такі самозаспокоєння сумнівні.

Попереду з рівнинної місцевості піднімався силует Сиіджарських гір – притулок усіх єзидів, християн і шиїтів, які втекли від вторгнення ІДІЛ у серпні 2014 року. Міста в тіні гір звільнено. До більшості з них повернулися жителі, і тепер живуть серед руїн.

Життя тут непросте. На узбіччі поруч зі згорілими снарядами лежать купи сміття. Багато пошкоджених будинків залишаються занедбаними. Повсюдна присутність солдатів пешмерга та той факт, що навіть пастухи тут ходять з автоматами Калашнікова через плече, свідчать про те, що люди живуть на лінії зіткнення війни та миру.

Найчастіше найстрашніші прикмети війни вписані в повсякденне життя. Діти, які йдуть до школи, здаються на цьому тлі зовсім недоречними. Але у міру наближення до Синджара подібних картин все менше.

Повне руйнування

Це місце - могила. Неживе, як білий кораловий риф.

ІД взяла Синджар і його околиці в серпні 2014 року. У листопаді 2015 року після жорсткого дводенного бою курди і єзиди звільнили місто.

Раніше в Синджарі жило 88 тис. осіб. Тепер єдиними мешканцями є близько 5 тис. курдських солдатів, які захищали територію від Ісламської держави - терористична армія, як і раніше, стоїть табором приблизно в 4-5 кілометрах звідси.

У місті практично не залишилося мирних жителів, і неважко зрозуміти, чому. Тотальне зруйнування – не та фраза, якою слід зловживати, однак у разі із Синджаром вона доречна.

Тут не було і тонкого натяку на те, що сталося з містом – тільки жорстокі повідомлення, вражаючі, як удар Майка Тайсона. Жодної будівлі не оминув удар. Від деяких будинків залишилися одна або дві стіни; більшість – перетворилися на купу бетонних уламків і арматури. І так вулиця за вулицею.

Подібна сцена для очей – все одно, що Реквієм Моцарта для вух. Вона багатогранна і жахлива одночасно, наповнює страхом і змушує плакати. Неможливо відвернутися. А куди йти? Порожніх, незайманих кварталів, на які можна відвести погляд, просто немає. Знищення повсюдне. Єдиний вихід – заплющити очі або піти.

Курдські солдати кажуть, що шкоди було завдано як коаліційними авіаударами, так і кампанією ІД зі знищення будинків і підприємств єзидів, християн і шиїтів.

Курди провезли нас навколо міста, щоб показати бойові шрами. Бойовики ІД використовували підземні тунелі, щоб сховатися від авіанальотів. Вони вирізали отвори в землі, з яких снайпери вискакували і вбивали солдатів пешмерга. ІД перетворив місто на пастку і підривав його за допомогою дистанційних бомб.

Переклад НВ

Колонка публікується з дозволу автора. Повну версію тексту читйте на The Daily Signal

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.