27 лютого 2017, понеділок

Тибет. Невмируща надія на свободу

коментувати
Близько 10 000 тибетців продовжують служити в спецпідрозділі індійської армії під кодовою назвою «Установа 22», сформованому ще в ті часи, коли Китай напав на Індію

Озеро Бангонг-Цо, Індія. Удосвіта старий виходить зі свого будинку на індійській стороні гімалайського озера і, перебираючи чотки, починає наспівувати: «Ом мані падме хум». Сонце піднімається над гімалайськими вершинами на протилежному березі, де починається Тибет.

Через життя під променями високогірного сонця обличчя старого стало темно смуглявим. Воно порізане зморшками, як самі Гімалаї. Поки старий співає мантру, його рот рухається майже непомітно. Все це час він дивиться вздовж синяви у бік батьківщини, звідки був вигнаний понад півстоліття тому.

Його звуть Церінг Тюндюк (Tsering Tunduk). Він втік з Тибету з молодшою сестрою Хундой (Khunda) в 1959 році після того, як китайські солдати стратили їх батьків. У цьому ж році Далай-лама втік з обстрілюваної Китаєм столиці Тибету Лхаси в Індію.

Осиротілі і самотні Тюндюк і його сестра приєдналися до групи біженців заради складного двомісячного переходу через Гімалаї до Індії. По дорозі вони зіткнулися з гіпотермією та обмороженнями, відсутністю їжі та безперервними атаками китайських військ. Після прибуття в Індію дітей чекало нове важке життя біженців.

«Китай вбив моїх батьків, я жадав помсти»

Через десять років, закінчивши навчання в індійському місті Массурі, Тюндюк став добровольцем секретного підрозділу індійської армії під кодовою назвою «Установа 22» (Establishment 22), яке повністю складалося з тибетців. Цей підрозділ формувався в часи, коли Китай напав на Індію (Китайсько-індійська війна 1962 року). У створенні та навчанні тибетського підрозділу індійцям допомагало американське ЦРУ. Тюндюк пройшов шість місяців базової підготовки, яка включала в себе навчання стрибкам, якого вчили інструктори ЦРУ. Їх Тюндюк запам'ятав «світловолосими та високими».

Як новобранець Тюндюк отримував всього 80 рупій на місяць (коли в 1996 році він пішов у відставку, його зарплата становила вже 1300 рупій на місяць, близько $200). Однак армія дала йому дещо цінніше, ніж гроші.

«Китай вбив моїх батьків, я жадав помсти», - каже 70-річний старий ламаною англійською з відчутним акцентом. – У ті часи я б пішов на них з ножем. Я хотів вбити їх всіх».

Навіть сьогодні, у свої 70 років, Тюндюк каже, що закриваючи очі перед сном, його переслідують обличчя загиблих батьків. Під час розповіді про їх смерті його звичайний вираз обличчя змінює холодна та неупереджена маска.

Тюндюк народився в регіоні під назвою Нангчен, що в історичній області Тибету Кхам. «Вони проходили через наше село по дорозі на Лхасу», - розповідає він. Батько Тюндюка був головним у селі, і коли китайські солдати взяли селище, вони потягли його батька та матір на площу, куди було зігнано інших селян для так званого thamzing («сесія боротьби») - публічний спектакль, призначений для приниження, катувань чи страти тибетців, що протистояли китайському правлінню.

Китайські солдати зв'язали руки та ноги батька Тюндюка за спиною, побили його, а потім вистрілили в голову. Після цього вони намалювали на грудях матері Тюндюка ціль, прив'язали її за руки з двох сторін дерев'яної перекладини, і використовували її в якості мішені, начиняючи тіло кулями довгий час після настання смерті.

Китайські солдати змусили Тюндюка і його сестру дивитися на це. «Ми плакали, - розповідає він. – Нічого іншого нам не залишалося». За спогадами Тюндюка, на обличчі китайських солдатів він не побачив нічого – ні насолоди, ні болю. Здавалося, що у них взагалі немає емоцій.

Партизанська війна

Після китайського вторгнення в Тибет у 1950 році по всьому королівству почали виникати локальні групи опору. До 1956 десятки тисяч тибетців билися з загарбниками з Визвольної армії КНР. Ці групи повстанців об'єдналися в армію опору, яка називалася «Чуші Гандрук» (чотири ріки, шість хребтів).

Саме вони відіграли ключову роль у втечі Далай-лами з Тибету в 1959 році. Вони також допомогли десяткам тисяч біженців дістатися до Індії та Непалу.

Бойовий дух і тактичні успіхи повстанців надихнули ЦРУ, і в 1957 році почалася операція з постачання ними припасів та підготовки вибраних бійців на американських базах.

Тибетська операція ЦРУ не змогла надати відчутного ефекту на китайську окупацію, і багато з підготовлених ЦРУ тибетських бійців потрапили в полон або були вбиті. Але операція дозволила здобути декілька вкрай важливих тактичних перемог і підняти бойовий дух жителів Тибету, змушених залишити країну.

ЦРУ продовжувало тренувати тибетських бійців за свободу на базах в Колорадо до 1964 року, а підтримку їм надавали до 1972 року, коли президент Ніксон закликав до нормалізації відносин з Китаєм.

Але навіть після цього близько 10 000 тибетців продовжували служити в «Установі 22». Сьогодні цей загін як і раніше служить на гімалайському кордоні Індії.

Переклад НВ

Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на The Daily Signal

Новий час володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Нолана Петерсон. Републікування повної версії тексту заборонено

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.