3 грудня 2016, субота

Світ у будь-який момент може загрузнути в новій війні

коментувати
Простір для дипломатичних маневрів звужується. Один необережний крок і багато країн може опинитися на грані війни

Протягом року я висвітлював війну в Україні. Перетинав лінію фронту, вів репортажі з позицій української армії, спілкувався з волонтерами. Знаходився під прицілом російської зброї, включаючи танки, важку артилерію, міномети, кулемети, гранатомети, снайперські гвинтівки та старі добрі автомати Калашникова.

Я не можу точно вказати національність солдатів, що стояли по той бік нікому не належної землі, і намагалися вбити мене. У звуках артилерійського обстрілу або кулі, що летить, немає нічого відмінного, щоб вказати, хто спустив курок - росіянин, чеченець, серб чи справжній український сепаратист.

Але ось, в чому я впевнений: ніхто не зможе купити танк, важку артилерію, літаки та ракети земля-повітря (як та, якою був збитий Boing МН17) в супермаркеті де-небудь у Східній Україні. Я перевіряв. І ніхто не може з відео на YouTube навчитися ефективно використовувати бойове озброєння.

Більш того, атаки, свідком яких я був, координувалися дронами і такими сучасними технологіями, як глушіння систем зв'язку. Українським військовим, які перебували поблизу лінії фронту, давали вказівки не користуватися мобільними телефонами, тому що об'єднані російсько-сепаратистські сили використовували їх сигнал для наведення артилерії. Технології схожі на ті, що використовує у бойових діях армія США.

Стара максима журналістики вчить нас не говорити, а показувати. Що ж, я розповів те, що бачив на полях битв в Східній Україні. Чи була Росія втягнута в цей конфлікт, вирішувати вам.

Напруга зростає і може досягти точки кипіння

Після року висвітлення української війни, я вирішив ненадовго відволіктися, і переключитися на війну, яку веде моя країна, точніше – на операцію «Непохитна рішучість», вооенно-повітряну кампанію коаліції проти Ісламської держави в Сирії та Іраку. Я хотів побачитися з друзями, прикупити в магазині американської армії улюблений енергетичний напій (Blue Monster) і улюблені протеїнові батончики (Quest Bars). Ну і ще раз зануритися в атмосферу життя розгорнутих бойових підрозділів.

Була ще одна річ, яка приваблювала мене в перспективі відправитися до американських військових: на Близькому Сході, думав я, мені хоч якийсь час не доведеться мати справу з росіянами.

Вам, напевно, відомо, як це відбувалося. Я як раз приїхав у район Перської затоки на секретну локацію, коли новинні видання вибухнули повідомленнями про російські військові літаки, танки, ракети, артилерії та війська, які прибувають в Сирію. У середу російські винищувачі і бойові вертольоти завдали авіаудар по північному району міста Хомс, що в 160 км від столиці Сирії Дамаска. Це було перше використання російських повітряних сил в сирійському конфлікті.

Згідно з повідомленнями ЗМІ, Росія також досягла дипломатичного прогресу в цьому регіоні, підписавши пакт обміну розвідданими з Сирією, Іраном та Іраком. Ці кроки, як стверджує більшість експертів, ймовірно націлені на те, щоб захистити ключовий військово-морський порт Москви в Тартусі, зберігаючи при цьому у влади сирійського диктатора Башара аль-Асада. При цьому багато експертів цинічніше оцінюють дії Кремля, вважаючи, що Росія планує підірвати лідерство США у війні проти ІДІЛ і стати новим домінуючим гравцем на Близькому Сході. Президент РФ Володимир Путін натякнув на це в ході своїй промови на сесії Генасамблеї ООН, де він прямо говорив про політику США на Близькому Сході та в Північній Африці.

«Агресивне зовнішнє втручання призвело до того, що замість реформ державні інститути, та і сам уклад життя, були просто безцеремонно зруйновані. Замість урочистості демократії та прогресу – насильство, бідність, соціальна катастрофа», - сказав російський лідер. На противагу закликів Америки до Башара Асада піти у відставку Путін додав: «Ми вважаємо величезною помилкою відмову від співпраці з сирійською владою, урядовою армією, з тими, хто мужньо, обличчям до обличчя б'ється з терором».

«Ми б хотіли бачити перехідний період, протягом якого Асад піде зі сцени», - сказав міністр оборони США Ештон Картер перед Комітетом збройних сил Палати представників американського Конгресу, відображаючи давню позицію Америки щодо подальшої долі Асада.

Відносини Росії та США по Сирії натягнуті.

Побачене мною під час боїв у Східній Україні виявилося корисним і для американських військових. Будучи в Іраку, я коротко проінформував групу рятувальників-десантників та бойових офіцерів-рятувальників про війну в Україні. Продемонстрував їм кілька відео бойових дій, які мені вдалося зняти з окопів та розбомблених околиць, в тому числі обстріл артилерії та танкові атаки, а також безліч дрібних перестрілок. Спочатку я був збентежений тим, що розповідав про свій досвід перебування у гарячих точках групі загартованих боями елітних військ. Але у них було багато питань. Зрештою, війна в Україні дуже відрізняється від тієї, в якій вони воюють. І тепер, коли Росія вступила в гру в Сирії, побачене мною в Україні стало не просто цікавим, а корисним.

Війни в Україні та в Сирії взаємопов'язані. Тому я розповів американським військовим про бойову тактику росіян в Донбасі, оскільки є чимало шансів, що вони застосують той же досвід і ту ж тактику, що і в Сирії, більш того проукраїнські бійці можуть піти за своїми російськими ворогами на нове поле битви.

В Україні на лінії фронту серед добровольчих батальйонів є чеченські бойовики, які воювали в Сирії проти Асада, а тепер приїхали в Україну, оскільки воліють "вбивати росіян". Що ж, тепер вони можуть воювати з Росією в Сирії.

Надходили повідомлення про те, що видатний командир комбінованих російсько-сепаратистських сил Арсеній Павлов, більш відомий під псевдонімом «Моторола» вже знаходиться в Сирії. В інтерв'ю виданню Georgian Journal, Павлов сказав, що був солдатом російської армії на Чеченській війні в 90-ті роки.

Можливо, в Сирії Павлов знаходиться у відпустці, як і всі російські військові, спіймані в ході бойових дій у Східній Україні (за словами Кремля). Або, може бути, він є частиною військової сили Росії в Сирії.

Бойовий дух

Деякі згадали про Холодну війну. Деякі кажуть, що вона ніколи не закінчувалася, просто імена змінилися.

Після поїздки в Ірак я відправився до Шотландії заради виступу перед Українським клубом Единбургу. Там я зустрівся з кількома українськими ветеранами Другої світової війни. Їх закликали воювати на боці німців проти Червоної армії. Під радянською артилерією і бомбардуваннями з повітря їх підрозділ було захоплено і знищено в битві при Бродах на Західній Україні в 1944 році. Вони розповіли мені про жорстокі рукопашні бої проти Совєтів. Один з них розповів, як вбивав росіян багнетом.

Кілька солдат, що вижили, втекли на захід і, перейшовши через Альпи, до кінця війни здалися британським та американським військам. Після декількох років в таборі для військовополонених в Італії, вони були переведені в шотландський табір, де в підсумку і оселилися, вивчили англійську, завели сім'ї і почали нове життя. Деяким було важко адаптуватися. Вони боролися з власними демонами війни, і залишалися при цьому іммігрантами, вигнаними зі своєї батьківщини. Вони не могли повернутися в Україну, оскільки поїздка в Радянський Союз практично напевно закінчилася б арештом і ув'язненням де-небудь в ГУЛАГу або у застінках КДБ.

«Було складно відійти від війни, - каже Олекса Дем'янчук, міцний, енергійний 91-річний українець з густими бакенбардами. - Диво, що я не опинився у в'язниці».

Він говорить ідеальною англійською з шотландським акцентом, хоча часом випадково переходить на українську. Він вибачається, каже, що сильно постарів. Одного разу, пізно ввечері, після однієї з моїх доповідей Дем'янчук взяв за руку свою дружину Христину, і разом вони почали танцювати. Він довго кружляв її навколо, поки решта сиділи та позіхали.

«Незважаючи ні на що, життя прекрасне», - каже він мені.

Сьогодні, коли їм вже за 90, декілька українських ветеранів, що вижили, змогли побувати в пострадянській Україні, провідати свої давно покинуті будинки, друзів та родичів, які залишилися живими після війни та півсторіччя радянської влади.

Я запитав Дем'янчука, що він думає про нинішній конфлікт в Україні. «Росія завжди була нашим ворогом, - сказав він. – Якби я був хоч на 10 років молодше, то повернувся в Україну і воював би».

Теорія хаосу

Після Единбурга я відправився в Лондон. Одного разу ввечері я зустрівся в барі зі старою подругою. Вона сказала, що сьогодні Сполучені Штати більш шановані серед європейських партнерів завдяки дипломатії та м'якій силі у зовнішній політиці. Звучить чудово, подумав я, потягуючи кухоль пива. Я був радий, що моя країна знову в моді за океаном, і мій американський акцент більше не викликає настільки багато несхвальних поглядів. Але потім я почав задаватися питанням, яку ціну я плачу за те, що знову став класним?

Я сказав подрузі, що сьогодні світ небезпечніше, ніж коли-небудь на моїй пам'яті (мені 33 роки). Я сказав, що міждержавна війна в Європі не просто можлива, вона вже відбувається. Навіть якщо її мало хто помічає.

Але найбільше мене лякає сценарій «Франца Фердинанда» - непередбачуваний сценарій, небезпечний сценарій для хиткого карткового будиночка, на якому тримається доля всього світу. Подібний сценарій не спрогнозують ні мозкові центри, ні політологи.

Що робити, подумав я вголос, якщо Путін запустить таємні операції в Естонії або будь-якій іншій країні НАТО, як це відбувається зараз в Україні? Це означає, що вступає в дію стаття 5 статуту Альянсу. Це означає початок війни між Росією та НАТО.

«Якщо НАТО помітить сторонні військові сили, проникаючі на суверенну територію, або з'являться докази того, що це сили країни-агресора, буде задіяна ст. 5», - сказав генерал ВПС США та голова Верховного головнокомандування Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Філіп Бридлав в інтерв'ю німецькій газеті Die Welt у серпні 2014 року. «Це військова відповідь на дії агресора», - додав він.

Або, можливо, Сполучені Штати зіб'ють російський військовий літак над Сирією або випадково обстріляють російські або іранські війська в цьому регіоні. Може російська ракета земля-повітря зіб'є в небі над Сирією американський, турецький або французький літак. Можливо, військові навчання НАТО або РФ у Східній Європі будуть неправильно сприйняті, і вважитимуться справжньою атакою.

Що якщо український солдат повернеться з донбаського пекла і вирішить застрелити Путіна? Що якщо російський військовий літак, який літає з вимкненим транспондером над Ла-Маншем або Балтійським морем, зіткнеться з цивільним літаком? (Згідно з даними Північного командування США, російські важкі бомбардувальники в 2014 році літали поза зонами патрулювання більше, ніж коли-небудь з часів Холодної війни).

Гра «що якщо» і «можливо» може тривати нескінченно. Однак простір для дипломатичних маневрів у міжнародних відносинах для уникнення однієї з непередбачених і хворобливих криз, не занурившись при цьому у війну, звужується з кожним днем. Враховуючи, що російські літаки тепер бомблять цілі в Сирії, і закликають США посадити їх літаки на землю, сценарій «Франца Фердинанда» стає все більш ймовірним.

Напруга зростає і може досягти точки кипіння. Незважаючи на теплі почуття, які відродилися у Європи по відношенню до Америки, лідер, що залишається позаду, неефективний.

Я бачив досить багато окопів, ухилився від достатньої кількості куль та снарядів і бачив чимало загиблих солдатів, щоб сказати вам це, тому що іноді показати просто недостатньо.

Більше точок зору тут

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.