3 грудня 2016, субота

Про настрої українських солдатів у Донбасі

коментувати
Про настрої українських солдатів у Донбасі
«Якщо буде наказ звільнити окуповані території, ми готові»

Першу частину колонки Нолана Петерсона читайте тут

Околиці українських населених пунктів у прифронтовій зоні Донбасу перетворилися на мілітаризовані кордони. Мережа укріплених окопів оточила контрольоване українською армією місто Щастя, що приблизно за 15 кілометрів від Луганська. У цього пункту – ключове значення, оскільки тут знаходиться електростанція.

Траншеї біля Щастя нагадують фотографії Першої світової війни. Стіни лабіринтів обкладені деревом, а під ногами - гола земля. Всюди ящики боєприпасів.

Солдати живуть в укріплених бліндажах. Тут є електрика, телевізори та інтернет. Всередині - ряди двоярусних ліжок, споруджених з повалених дерев, військове обмундирування, сувеніри з дому та продукти.

Піч сильно нагріває приміщення, тому багато солдатів сплять лише в білизні. Зовні земля перетворилася на каламутне болото від розталих снігів і частих дощів.

Після заходу сонця температура швидко падає, тому часові закутані в товсті пальто і шапки. Тепер держава надає теплу уніформу, кажуть солдати, чого не скажеш про перші дні війни, коли війська покладалися на волонтерів практично у всьому, включаючи забезпечення їжею та водою.

Деколи обидві сторони обмінюються люб'язностями» на відкритих радіохвилях

За словами бійців, постачання покращилося, але волонтерам як і раніше доводиться постачати продовольство і воду, а форма,що видається – солянка з екіпіровки різних країн, тому солдати клеять на бронежилет або шолом кольорові стрічки, щоб відрізняти один одного від ворога.

Вночі українці по черзі спостерігають за позиціями сепаратистів, розташованими вздовж 1,2 тис. метрів нічиєї землі з допомогою єдиного приладу нічного бачення. Червоне світло слабко висвітлює карту місцевості. Солдати розташувалися навколо маленької печі, щоб зігрітися в перервах між змінами в дозорі.

Прилади нічного бачення в українській армії все ще в дефіциті. Ще одна проблема: відсутність шифрованого зв'язку. Українські солдати часто спілкуються з допомогою магазинних рацій Motorola, розділяючи частоти з ворогами. Деколи обидві сторони обмінюються люб'язностями» на відкритих радіохвилях.

Кулеметні гнізда розташовані уздовж українських ліній оборони. За словами солдатів, в разі нападу вони мають право стріляти з кулемета протягом 10 секунд. Але якщо мова піде про наступ комбінованих російсько-сепаратистських сил, бійці беззахисні.

Українська армія відвела важкі озброєння з лінії фронту, виконуючи один з пунктів Мінських угод. «Ми переживаємо через те, що нам нема чим оборонятися, - каже 22-річний командир підрозділу Юрій Бондаренко з 92-ї бригади. – Ми прості солдати і для захисту у нас є тільки стрілецька зброя».

За словами Бондаренка, артилерійських атак не було давно, але вогонь зі стрілецької зброї і польоти безпілотників – звичайне явище в цьому районі.

Підрозділ Бондаренка воює в зоні АТО вже рік і чотири місяці. Зі зниженням інтенсивності боїв серед солдатів наростають занепокоєння і розчарування. Як командир, він повинен підтримувати їх моральний дух і боєготовність: «Половина особового складу прибула на зміну. Вони не були в бою і не знають, як реагувати на артилерію. Друга половина була в бою, однак хлопці так довго сидять без справи, що вже все забули. Коли армія не воює, це погано позначається на моральному дусі солдатів. Бюрократія бере верх, а солдати втомлюються від цього».

Нічия земля

У більшості армійських об'єднань ЗСУ є свої спецпідрозділи на  зразок тих, що в армії США. Тут в основному служать солдати, яким за 30 і 40 років, і вони пройшли кращу підготовку. Ці підрозділи проводять більшість бойових патрулів.

З однією з таких елітних груп, розвідувальним підрозділом української 92-ї бригади, я проїхав вздовж лінії фронту і нічийної землі поруч з пунктом під назвою «Гранітне», що недалеко від Щастя.

Ці спецсили регулярно патрулюють нічийну територію навколо Луганська, часто вступаючи в бій з ворогом. Отже, вони знаходяться в постійній бойовій готовності і серйозно ставляться до війни.

Наблизившись до фронту, солдати підрозділу надягають бронежилети і готують зброю. Машина ніколи не їде одна, коментує солдатів. У нашому випадку пікап везе шістьох солдатів. У кузові встановлено гранатомет. Позаду універсал з двома солдатами та цивільним волонтером. Тут і я.

Андрій, один з водіїв універсалу, вже два роки на війні. На голові у нього зелена балаклава, в руках пістолет. Він тримав його напоготові всю дорогу, продовжуючи керувати при цьому автомобілем. «Перестрілки щодня, - розповідає він. – Тому варто бути напоготові».

На пості «Гранітне» українські солдати живуть у траншеях і укріплених бункерах. Тут – межа українських позицій. Після Гранітного близько 5 км так званої «нічиєї землі», що розділяє українські та російсько-сепаратистські сили. Андрій називає їх «сірою зоною». «Ми не можемо контролювати цю територію, – каже він. – Тільки патрулювати».

Залишивши транспортні засоби на перехресті, солдати створюють кругову оборону та відправляють снайпера спостерігати за подіями. Двоє бійців показують місце в довколишніх деревах. Там сепаратисти влаштували засідку і розстріляли шістьох українських добровольців. Хоча ті просто переходили дорогу на перехресті.

Проїжджаючи нічийною землею, солдати розповідають про останні засідки супротивників. Ми зупиняємося біля кількох згорілих просік на узбіччі дороги, всіяних скрученими шматками металу в кількох місцях. Тут спрацьовували сепаратистські вибухові пристрої.

Тут проходили бої, тут - місце перестрілки з російським розвідувальним підрозділом в травні 2015 року, коли українські сили захопили двох російських солдатів ГРУ. У сутичці загинули троє українських солдатів.

У підрозділі не приховують розчарування тим, як конфлікт подають в українській та міжнародній пресі. За їх словами, більшість новинних випусків ігнорують реальні події на місці, применшуючи рівень бойових дій, а також присутність Росії в цій війні.

Крім скорочення боїв, вони не бачать конкретних доказів реалізації тих численних угод, які підписано українськими, російськими та європейськими лідерами у далеких столицях.

«Будь-хто буде розчарований, коли в нього стріляють, а відповісти він не може, – каже Андрій. – Але якщо буде наказ звільнити окуповані території, ми готові».

Продовження колонки читайте в розділі «Думки». Слідкуйте за оновленнями

Переклад НВ

Повну версію матеріалу Нолана Петерсона можна знайти на The Daily Signal

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.