6 грудня 2016, вівторок

Останній день на чужій війні

коментувати
Закохатися в країну, яка перебуває у стані війни, не твоєї війни, на кшталт першим обіймам, після яких все решта тьмяніє

Нолан Петерсон, американський військовий кореспондент і колишній військовий, який висвітлює війну в Донбасі з початку 2015 року

Розумію, настав час їхати, але не знаю, як це зробити.

Ті, хто ніколи не закохувався, посміюються над закоханими. Їм здається, що вони сильніші за це, доти, доки самі не закохуються. А потім думають, що крім них ці почуття нікому по-справжньому не відомі, незважаючи на те, що таке відбувається з багатьма.

Закохатися в країну, яка перебуває у стані війни, не твоєї війни, на кшталт першим обіймам, після яких все решта тьмяніє.

Я не знаю, як виїхати.

Як подивитися їй в очі і сказати, що не побачу її знову? Як покинути ці вулиці і залишити те, що зворушило мене більше, аніж щось інше?

Це не моя війна і не мені в ній воювати, я знаю. Мені постійно в цьому запевняють. Кажуть, що прийшов час повертатися, що моє життя не тут, що я не можу чітко оцінювати ситуацію. Але що може бути ясніше, ніж це?

Любов і війна – дві сили, здатні стерти і минуле, і майбутнє, зробивши так, щоб ще більше хотілося сьогодення

Кажуть, що я дуже прив'язався, приймаю все надто близько до серця і надто довго тут пробув. Нагадують про відповідальність, реальне життя.

Розумом я це розумію, але справжнє і щире народжується не так.

Сьогодення – це коли ти йдеш посеред ночі, п'яний від вина, після того, як залишив її біля дверей будинку, поцілував на прощання і відчув всю тяжкість, усвідомлюючи, що тепер все залишиться в минулому. В цей момент все, що було до, і все, що було після, змішується. Але ти йдеш вздовж площ і вулиць, повних людей вдень, але порожніх вночі, і розумієш, що весь світ створений для тебе. І світ всередині тебе теж.

У цей момент здається, ніби все можливо. І ти починаєш мріяти масштабніше, відчуваєш легкість і щастя, забуваєш про страх і хочеш, щоб так залишалося завжди.

Можливо, тому любов і війна настільки переплелися між собою. Дві сили, здатні стерти і минуле, і майбутнє, зробивши так, щоб ще більше хотілося сьогодення.

Врешті, знайти людину або справу, важливішу за тебе самого, це найвище почуття, на яке здатна душа. А ще, коли ти знайшов сенс життя, який пересилює страх померти, це також робить життя складнішим. Саме тому воїни борються сильніше і люблять сильніше.

Саме тому я закохався в Україну і в неї. Саме тому так боляче їхати. Якби в мене була вічність, я б віддав її цій країні тут і зараз.

Тож іще один келих, ще трохи тут. Час повертатися, але не прямо зараз. Залишився ще один вечір, вечір у сьогоденні. І він мій.

Це є і завжди буде моя війна.

Переклад НВ

Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.