8 грудня 2016, четвер

Нове старе перемир'я в Донбасі

коментувати
Війна в Донбасі не припинялася. Просто на сьогоднішній день бойові дії обмежені в географії та менш інтенсивні

Рік тому, 5 вересня, коли в Мінську було підписано угоду про перемир'я, я знаходився в Маріуполі. Ближче до вечора вирушив на ще тліюче поле битв поблизу міста.

День за днем там йшли битви за участі танків та артилерії. Результат трагічний. Більшість загиблих солдат досі лежать на полях битв, застигнувши в нерухомій позі.

Під час обстрілу вікна в центрі Маріуполя тремтіли від гуркоту. Городяни ще не звикли до звуків важких озброєнь, на обличчях з'явився страх. Я добре пам'ятаю, як одного разу, обідаючи в кафе на набережній, почув звуки розривів. Молодий чоловік, що сидів навпроти мене, відірвався від своєї їжі і подивився мені в очі. Здається, ми обидва питали один одного: «Невже це дійсно відбувається?».

Будь-які сумніви щодо жахливої реальності цієї війни розсіялися після того, як я відвідав місця битв. Важка артилерія, ракетні обстріли на великій відстані – все це жахає. 6 вересня, на наступний день після припинення вогню, бойові дії навколо Маріуполя поновилися, ознаменувавши початок 5-місячних напружених боїв, які зупинилися лише після підписання 12 лютого 2015 року другої угоди про перемир'я.

Згідно нового перемир'я, війна в Україні повинна була закінчитися 1 вересня

Карусель війни

Згідно нового перемир'я, війна в Україні повинна була закінчитися 1 вересня на початку нового навчального року.

26 серпня тристороння контактна група представників України, Росії та бойовиків під контролем ОБСЄ в черговий раз закликала до припинення вогню. 29 серпня в ході телефонної розмови російський президент Володимир Путін, німецький канцлер Ангела Меркель і французький президент Франсуа Олланд також закликали до повного припинення вогню 1 вересня. У вівторок, опівночі, обстріл уздовж східного фронту, згідно з повідомленнями українських військових, припинився.

Все це здається якимсь дежавю.

Здавалося, мир міг настати ще рік тому, коли затихли обстріли в Маріуполі. Але війна ніколи не зупиняється. Вона лише йде на спад, а потім стає ще гіршою. Мирні жителі та солдати як і раніше гинуть. Згідно з даними ООН, до того, як політики 12 лютого підписали в Мінську друге перемир'я, загинуло понад 2 тис. українців.

Між підписанням першого та другого перемир'я відбулися найзапекліші бої: поблизу мирних кварталів в донецькому аеропорту минулої зими проходила битва, що нагадувала сталінградську; в січні з Градів був обстріляний один з районів Маріуполя, в результаті чого загинули 29 осіб; в громадських автобусах, які потрапили під перехресний вогонь поблизу Донецька, загинули десятки людей; ще була атака Смерчами на Краматорськ 10 лютого, і це за два дні до підписання перемир'я.

Як і вересневе перемир'я, лютневі угоди, так званий «Мінськ-2», були в той же час порушені. Протягом декількох днів об'єднані російсько-сепаратистські війська розбили і оточили українські сили поблизу стратегічного міста і залізничного вузла Дебальцеве. Бій за Дебальцеве був найбільш інтенсивним за весь період війни. У ньому брали участь регулярні російські війська, в тому числі спецназ.

І на цьому бої не закінчилися.

3 червня об'єднані російсько-сепаратистські сили почали наступ з танками, артилерією і ракетами на підконтрольну Україні Мар'їнку. Нещодавно був обстріляне селище Сартана поблизу Маріуполя, в результаті чого загинули три людини.

Триває окопна війна. Бувають дні, коли гинуть 2-3 українських військових, в інші - більше. Солдати продовжують гинути кожен день. Причому, з обох сторін.

Тим не менш, деяким здається, що справи в Україні не такі вже й погані. Західні медіа та політики продовжують говорити, що перемир'я «в цілому підтримується», а щоденні артилерійські і танкові атаки – просто його «порушення». Кількість подібних порушень український уряд чинно повідомляє кожен день.

Можна провести паралель між «порушеннями режиму припинення вогню» в Україні і так званими «актами геноциду», що відбувались в Руанді в 90-х роках, коли загинули сотні тисяч людей. Скільки порушень перемир'я повинно відбуватися кожен день, щоб назвати це війною? 50? 75? 100?

Насправді війна ніколи не зупинялася. Просто сьогодні вона обмежена в географії та інтенсивності, і продовжується за правилами, які узгоджені перемир'ям, підписаним політичними лідерами. Схоже на двох боксерів, які погодилися на спаринг, але б'ються впівсили, щоб приберегти себе для великого бою.

Коли я був вдома

Коли йшла битва за Дебальцеве, я перебував у Вашингтоні. Пам'ятаю, як сидів за комп'ютером, і вирішив перед вечерею швидко перевірити електронну пошту. Мені прийшло повідомлення від одного Валентина Онищенко, 22-річного киянина, який працює перекладачем для іноземних журналістів. Він ховався в якомусь бункері в Дебальцеве, і писав, що на вулиці гримить артилерія. Він думав, що загине там. Хоча вони ховалися в підвалі з фінським журналістом, у нього залишався доступ до інтернету. Навіть коли на вулиці вирувала битва, він думав про те, щоб відправити мені повідомлення. Він вирішив попрощатися на всілякий випадок.

«Нам кінець, друже, - писав Онищенко. – Я в Дебальцеве, сепаратисти оточили нас. Я не впевнений, що виберуся звідси. Просто хотів сказати, що був радий зустріти тебе. Я нічого не чую, тому що вибухи зовсім поруч. Бережи себе. Нехай бог благословить Америку та Україну».

Від цього повідомлення у мене закрутилася голова. Навколо - розмірене життя Вашингтона, а на іншій стороні світу мій друг перебував у якомусь пеклі. Війна здавалася такою абстрактною. Мені довелося включити уяву, щоб повірити, що це правда. Але я знав, що це правда. Тому повернувся. (Онищенко вижив в Дебальцеве і до цього часу працює перекладачем в Києві).

І ось до чого ми прийшли. Більше 7 тис. українців загинули і понад 1 млн людей були змушені покинути свої будинки. Невідомо скільки загинуло російських солдатів і сепаратистів.

Я спостерігав за цією війною протягом всього року. Я був в окопах і розгромлених околицях Широкино. Я побував у багатьох гарячих точках, залишаючись при цьому на узбіччі війни.

Що я там побачив? Танки, важку артилерію, літаки, ракети дальнього радіусу дії, снайперів, окопи, автоматичні гранатомети і майже постійні перестрілки стрілковою зброєю та звук пострілів над головою.

Саме так виглядало перемир'я в Україні. Тому схильний вважати, що війна в Україні не зупиниться і на цей раз. У мене немає причин думати інакше.

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.