27 червня 2017, вівторок

Як американці воюють в Сирії та Іраку

коментувати
Американські військові досі воюють в Іраку і Афганістані, а також у багатьох інших гарячих точках по всьому світу

Військова база США, Ірак. Чути безперервний гуркіт, схожий на розриви артилерійських снарядів. На задньому плані з iPhone звучить музика у стилі хеві-метал. Зробивши вправу, десантник-рятувальник американських ВПС кидає важку штангу, яка голосно відскакує від фанерної підлоги тентового тренажерного залу.

Підлога залу вкрита тонкою плівкою жовтувато-коричневого пилу. За тентом ледь колишеться розпечене повітря іракської пустелі, видно вишикувані в ряд рятувальні вертольоти. Далі розкинулися месопотамські пейзажі, подібні до моря кольору хакі. Територія, контрольована ІДІЛ, знаходиться приблизно в 64 км звідси.

Тут мало говорять, розуміючи один одного з кивка голови. Від пустельної спеки солдати в залі пітніють і п'ють воду пляшку за пляшкою. Їх тіла засмаглі від палючого сонця і накачані від багаторічних інтенсивних тренувань. У більшості видно татуювання, багато з яких присвячені загиблим за 14 років війни товаришам.

"Багато з тих, хто прийшов після терактів 11 вересня, всю свою кар'єру провели в боях, - говорить один десантник-рятувальник. – Це вже стало стилем життя".

Ті, хто прийшов в армію після терактів 11 вересня, всю свою кар'єру провели в боях

На цій віддаленій базі в Іраку з засекреченим місцем розташування невелика група сил спецоперацій ВПС США і льотний склад вертольота знаходяться в режимі готовності 24 години на добу і 7 днів на тиждень, щоб у разі необхідності врятувати збитих в Північному Іраку та Сирії американських пілотів або пілотів антиІДІЛівської коаліції.

Ці елітні війська і льотчики є єдиною рятувальною командою на 442 квадратних кілометра бойових дій на півночі Іраку і Сирії. Отже, для пілота, який катапультується на цій ділянці контрольованої ІДІЛ території (розміром приблизно із штат Колорадо) вони є головною надією на порятунок.

«В ідеалі нам потрібно більше людей, - говорить на умовах анонімності один з майорів ВВС. - Ми навчилися робити більше з меншими силами».

Подібна установка зображує поширену тенденцію серед американських військових. Зношені (в забезпеченні та особовому складі) підрозділи протягом 14 років безперервних військових операцій не бачили значного зниження інтенсивності боїв. За фактом американські військові досі воюють в Іраку і Афганістані, а також у багатьох інших гарячих точках по всьому світу, виснажуючи технічні та людські ресурси армії, які і без того скоротилися від урізання бюджетного фінансування.

Коли майора запитали, чому навколо Іраку і Сирії не розташувати, наприклад, більше рятувальних команд, щоб скоротити час реагування, він відповів просто: "У нас просто немає для цього людей".

Елітні війська

Щоб врятувати американських солдатів, десантники-рятувальники (pararescuemen, PJs) і бойові офіцери-рятувальники (combat rescue officers, CROs) навчені заходити глибоко всередину позицій противника, що найчастіше дуже ризиковано. Їх гасло: "Щоб інші могли жити".

Десантники мають сертифікати військових медиків. Навчання включає в себе вісім тижнів роботи у великій міській лікарні (де частіше зустрічаються травми від пострілів), а також чотири тижні роботи швидкої допомоги. Подібні тренування психологічно загартовують новачків стикатися з характерними для бойових умов травмами.

Навчання десантників-рятувальників вважається одним з найбільш складних в американських збройних силах спеціальних операцій. Десантники-рятувальники і офіцери-рятувальники також відвідують спеціалізовані школи, включно з Повітряно-десантною школою (Army Airborne School), Школою виживання в надзвичайних умовах ВПС США (Air Force Survival, Evasion, Resistance and Escape School) і Школою парашутистів вільного падіння (Army Free-fall Parachutist School).

Бойові офіцери-рятувальники проходять таке саме навчання, як і десантники, за винятком поглибленої медичної програми. Їх роль полягає в тому, щоб залишатися напоготові, стежити за полем бою, поки десантники добираються до поранених.

Під час виконання завдання вертольоти HH-60 Pave Hawk тісні, галасливі і заплутані. Членам рятувальних команд доводиться повзати на колінах (всі вони носять наколінники). У вертольотах немає сидінь або ременів безпеки – тільки металеві кільця на підлозі для кріплення проводів. Бойові ветерани розповідають, що в Афганістані під час порятунку поранених солдатів у цих вертольотах бували ситуації, коли команда потрапляла в хаос і криваву різанину.

"Коли починається божевілля, залишається сподіватися тільки на свою підготовку, - каже рятувальник.

Десантники-рятувальники і офіцери-рятувальники володіють суттєвим набором унікальних навичок ведення сучасних війн, тому і користуються великим попитом. Особливо актуальна їх робота в ході антиІДІЛівської операції "Непохитна рішучість", адже потрапити в полон до Ісламської держави практично завжди означає неминучу смерть. Тим не менш, незважаючи на їх важливість, лави десантників-рятувальників і офіцерів-рятувальників рідшають через безжальний графік розгортання підрозділів і фізичного виснаження.

"Для молодих хлопців це гра, але багато хто тут зі старшого покоління, - говорить один з офіцерів. – Так, військовослужбовцям в основному близько 30 або близько 40 років. Деяким навіть за 40".

"Старші хлопці по-справжньому досвідчені. Вони нам потрібні", - додає він.

Десантники-рятувальники загартовані в боях, сліди поранень на тілі самі розповідають про бойову кар'єру солдата. У двох шрами від пострілу на обличчі, ще один майор поламав спину під час аварії вертольота в 2011 році близько Кандагара (Афганістан).

У 2013 році командування спецоперацій запустило програму з фізичної терапії для солдатів спецоперацій. «Ми як зброя на основі людського організму, - каже майор. – Як літаку потрібна техпідтримка, так і нам».

"Нас не можна готувати в промислових масштабах, - продовжує він. – В ідеалі навчання займає 24 місяці, але реально – два або три роки. Після цього ще мінімум чотири місяці в ескадрильї, перш ніж людина буде готова до перенаправлення в бойові умови".

Коли солдати знаходяться вдома, вони постійно їздять на спеціалізовані навчання. Після нинішнього розгортання в Іраку, наприклад, 57-у рятувальну ескадрилью планують направити в Грецію для навчання підводному плаванню і в Альпи для підготовки до війни в гірській місцевості. Безперервні бойові місії і навчання багатьох залучають до цієї професії, але найчастіше на цьому тлі виникають проблеми в особистому і сімейному житті. Багато вирішують піти з армії після того, як закінчується термін їх зобов'язань.

Тим не менш, деяким дуже важко залишити позаду ту унікальну товариськість, яке виникає серед елітних підрозділів спецоперацій. Спільно пережиті враження під час навчань і бойових зіткнень практично неможливо пояснити тому, хто там не був. "Я застряг тут через хлопців, з якими працюю", - каже майор.

В цілому в американській армії на сьогодні служать 588 десантників-рятувальників і 122 офіцера-рятувальника. Коли одного з командирів запитали, чи достатньо у армії сил в запасі, щоб підтримати ще одну війну, він відповів, що підрозділів, які могли б вступити в новий конфлікт, але простоюють немає. Для підтримки додаткових конфліктів, відпустку між розгортаннями в наявних підрозділів довелося б повністю скасувати.

"У нас є обмеження", - сказав він.

Більше думок читайте тут

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на Daily Signal

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.