9 грудня 2016, п'ятниця

До Дня незалежності США

коментувати
Українські солдати воюють за те, що ми, американці, святкуємо кожне Четверте липня – свободу, демократію і шанс на щастя

Другий рік поспіль проводжу Четверте липня (День незалежності Сполучених Штатів) не вдома. Минулого року святкував день народження своєї країни в Маріуполі, місті, розташованому за декілька кілометрів від лінії фронту в Україні.

Того вечора я їв бургери і пив пиво у вельми незвичайній компанії: шведський снайпер, два колишніх солдати французького Іноземного легіону, два колишніх рейнджери армії США, військові кореспонденти з Австралії, Бельгії та Америки.

У декількох кілометрах тривала війна. До неї можна було доїхати на автомобілі за 20 хвилин. Іноді з довколишнього Широкиного доносився залп мінометного і артилерійського – нагадування про те, що українські солдати воювали (і все ще воюють) за те, що ми святкуємо кожне Четверте липня – свободу, демократію і шанс бути щасливими.

У такі свята, як День незалежності люди майже ритуально висловлюють подяку американського способу життя, бойовим ветеранам і солдатам. І причина цієї ритуальності аж ніяк не в нещирості, а в тому, що багато хто з нас, тих, хто живуть у Сполучених Штатах, ніколи не знали нічого іншого.

Україна все ще чекає те саме «завтра»

Ми ніколи не жили в неволі – в такому місці як Східна Україна, де вночі сім'ї гинуть від російської артилерії. Надивившись на таке, хочеться поцілувати землю, коли, нарешті, повертаєшся додому.

Святкування на війні завжди здається більш емоційним. Є якесь відчуття кінця світу: у тебе офіційно є можливість, випити, поїсти і бути щасливим, адже невідомо, що буде завтра. Так було в минулому році в Маріуполі.

Через рік, війна в Донбасі так і не закінчилася. Україна все ще чекає те саме «завтра». Гнів артилерії і стрілецької зброї раніше розноситься кожен день на сотні кілометрів траншей і укріплених контрольно-пропускних пунктів, якими усіяний весь Донбас. Солдати з протилежних таборів раніше вдивляються у ворожі позиції, розташовані по той бік нічийної землі. Це все ще війна. Люди як і раніше вмирають.

І все ж я сподіваюся, що одного дня Україна, як і ми, відсвяткує свій День незалежності. В день, коли будуть чутні звуки феєрверків, а не залпи війни.

[...]

Прапор нашої країни, а також ті, хто носить його на уніформі, в багатьох куточках світу як і раніше вважається силою, що несе добро. В лютому я переконався в цьому особисто, пересуваючись разом з конвоєм американської армії з Балтії. Конвой під назвою Драгунський рейд був направлений в цю частину світу, щоб продемонструвати готовність США захищати балтійські країни від Росії.

Уздовж дороги, якою йшов конвой, стояли тисячі естонців, латвійців і литовців, які розмахують американськими прапорами і вітають наших солдатів. Батьки тримали на плечах дітей. Молоді жінки посилали солдатам повітряні поцілунки. На кожній зупинці, в кожному селищі сотні місцевих жителів збиралися разом, щоб потиснути руку американських солдатів і сфотографуватися з ними на пам'ять.

Шкода, що ви цього не бачили. Ви були б горді тим, що є американцями.

Підтримувати домінуючу армію з глобальною присутністю – це не тільки кількісні показники рівня національної оборони і міжнародної стабільності. Американські солдати несуть факел цінностей нашої країни і є маяком надії для людей, що опинилися в небезпеці.

Четвертого липня ми святкуємо досягнення мрії, яка – чи знаємо ми про це чи ні - є дороговказною зіркою для людей по всьому світу, досить сміливих, щоб боротися за краще життя.

Переклад НВ

Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на The Daily Signal

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.