19 серпня 2017, субота

Чому українська молодь залишає країну

коментувати
55% українців у віці від 14 до 35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди

Попередню частину колонки Нолана Петерсона читайте тут

21-річний Валентин Онищенко під час революції 2014 року ризикував своїм життям. В Україні у нього робота, дівчина, сім'я та друзі. Але зараз він визнає: якщо з'явиться шанс виїхати за кордон, він ним скористається. «Близько 80% моїх друзів вже живуть за кордоном або планують виїхати», - розповідає Валентин.

Багато націлених на реформи молодих українців, які зіграли ключову роль в революції 2014 року, сьогодні хочуть залишити країну та почати нове життя. Інші – мають намір залишитися вдома і боротися за впровадження змін. «До революції не було відчуття, ніби я можу щось змінити, - каже 27-річний український журналіст і активіст Богдан Логвиненко. – Ніхто цього не розумів. Але сьогодні зміни можливі. Правда, багато хто не бачить цих можливостей».

Лише один із 17 учнів випускного класу київської школи, відповідаючи на питання, де б він хотів жити, в Україні або за кордоном, назвав свою країну. Війна та повільний темп реформ посилили бажання молоді покинути Україну. За даними опитування, проведеного в 2015 році ООН у співпраці з українським урядом, 55% українців у віці від 14 до 35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди.

З 2009 по 2014 рік кількість українських студентів, які навчаються за кордоном, збільшилася на 79%

Головною причиною еміграції українці назвали економічні перспективи, додаючи при цьому: «В Україні немає справжньої демократії та верховенства права». Другий ключовий фактор – війна. 34% респондентів причиною свого бажання виїхати за кордон назвали конфлікт на Донбасі.

З 2009 по 2014 рік кількість українських студентів, які навчаються за кордоном, збільшилася на 79%, що відображає тенденцію, що намітилася ще до революції 2014-го. За останні два роки кількість українських студентів, які вирушають за кордон, збільшилася на 22% і склала 47,724 осіб, які навчаються у 34 країнах світу (за даними аналітичного центру CEDOS).

"Тенденцію поступового збільшення кількості українських студентів, що залишають країну для навчання за кордоном, можна пояснити традиційними негативними факторами: більш низьку якість освіти в Україні, менше можливостей, корупція в сфері освіти», - зазначає науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ірина Федець.

«Але в 2014 році до цих факторів додалися війна, окупація та криза, що також зіграло свою роль у зростанні числа  студентів, які виїздять за кордон», - додала вона.

Безжурна надія

Незважаючи на післяреволюційні невдачі, в Україні існує низовий рух за проведення реформ, основна сила якого – молоде покоління українців, які вирішили присвятити майбутнє своій країні.

Під час Майдану Логвиненко жив у Польщі, але вирішив повернутися в Україну, щоб скористатися перевагами розширення після відходу Януковича економічних і політичних свобод. Він говорить, що революція була успішною.

«Я радий, що сталася революція, - зазначає Логвиненко. – Якби не Майдан, не впевнений, що повернувся б в Україну. А зараз хочу залишитися тут».

26-річна Світлана Кислова, яка брала участь у протестах, також з розумінням ставиться до викликів, що стоять перед Україною. Вона розуміє, що реалізація реформ займе роки, а може й десятиліття. Наявність добровольчого та реформістського руху, за її словами, свідчить про те, що Україна повільно рухається в бік втілення обіцянок, даних Майдану.

«За останні півтора року я бачила багато молодих і світлих людей, які працюють на благо нашого спільного кращого майбутнього. Думаю, воно у нас буде, - каже Кислова. – За рік чи два за все не зміниш. Це лише початок складного шляху».

Федець також зазначила, що, незважаючи на обмежені економічні можливості та хитку ситуацію в сфері безпеки, багато молодих людей захочуть залишитися в Україні, якщо побачать реальні шанси вплинути на ситуацію в країні.

«Для націлених на реформи молодих людей, готових піти на державну службу, досить помітити сигнал з боку влади про те, що їхні ініціативи важливі та їхні ідеї буде почуто, і вони залишаться в країні», - говорить Федець.

Потенціал

Верхня частина центральної київської вулиці Інститутської стала священною. Ця дорога, викладена бруківкою, піднімається вгору від Майдану до готелю «Україна», що побудований в радянські часи.

За невеликим підйомом тут ділянка землі з деревами. Звідси снайпери Беркута 20 лютого стріляли по демонстрантах. Два роки минуло, а на деревах, дорожніх знаках і клумбах досі видніються сліди куль. Сьогодні, на місці, де десятки демонстрантів марно намагалися сховатися за стовпами й деревами, виставлені фотографії загиблих, над якими височіє хрест.

Свідчення того, що сталося тут два роки тому, здається, неможливо викреслити з цього весняного вечора. Почався дощ. Захід присвітив хмари, і в цьому розмаїтті кольорів проглядається листя, що розпускається. Дощ пройшов.

Повз проходять молоді пари. Деякі тримаються за руки, інші - штовхають коляску. Батько нахиляється до свого маленького сина, і, вказуючи на меморіал загиблим, щось шепоче. Тут зупиняються два солдати в уніформі, їх обличчя і хода суворі. Постоявши трохи, вони плачуть.

Раніше, розмовляючи зі мною в одному з київських кафе, Онищенко пояснював свої почуття до України – це і любов, і розчарування. «Я намагався зробити Україну кращою, - каже він. – Я тут виріс, я люблю цей народ. Але не думаю, що в найближчі 10-15 років ситуація покращиться корінним чином. Але я хочу бачити Україну успішною. У неї великий потенціал».

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на The Daily Signal

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.