2 грудня 2016, п'ятниця

Чому українська молодь залишає країну

коментувати
55% українців у віці від 14 до 35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди

Попередню частину колонки Нолана Петерсона читайте тут

21-річний Валентин Онищенко під час революції 2014 року ризикував своїм життям. В Україні у нього робота, дівчина, сім'я та друзі. Але зараз він визнає: якщо з'явиться шанс виїхати за кордон, він ним скористається. «Близько 80% моїх друзів вже живуть за кордоном або планують виїхати», - розповідає Валентин.

Багато націлених на реформи молодих українців, які зіграли ключову роль в революції 2014 року, сьогодні хочуть залишити країну та почати нове життя. Інші – мають намір залишитися вдома і боротися за впровадження змін. «До революції не було відчуття, ніби я можу щось змінити, - каже 27-річний український журналіст і активіст Богдан Логвиненко. – Ніхто цього не розумів. Але сьогодні зміни можливі. Правда, багато хто не бачить цих можливостей».

Лише один із 17 учнів випускного класу київської школи, відповідаючи на питання, де б він хотів жити, в Україні або за кордоном, назвав свою країну. Війна та повільний темп реформ посилили бажання молоді покинути Україну. За даними опитування, проведеного в 2015 році ООН у співпраці з українським урядом, 55% українців у віці від 14 до 35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди.

З 2009 по 2014 рік кількість українських студентів, які навчаються за кордоном, збільшилася на 79%

Головною причиною еміграції українці назвали економічні перспективи, додаючи при цьому: «В Україні немає справжньої демократії та верховенства права». Другий ключовий фактор – війна. 34% респондентів причиною свого бажання виїхати за кордон назвали конфлікт на Донбасі.

З 2009 по 2014 рік кількість українських студентів, які навчаються за кордоном, збільшилася на 79%, що відображає тенденцію, що намітилася ще до революції 2014-го. За останні два роки кількість українських студентів, які вирушають за кордон, збільшилася на 22% і склала 47,724 осіб, які навчаються у 34 країнах світу (за даними аналітичного центру CEDOS).

"Тенденцію поступового збільшення кількості українських студентів, що залишають країну для навчання за кордоном, можна пояснити традиційними негативними факторами: більш низьку якість освіти в Україні, менше можливостей, корупція в сфері освіти», - зазначає науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ірина Федець.

«Але в 2014 році до цих факторів додалися війна, окупація та криза, що також зіграло свою роль у зростанні числа  студентів, які виїздять за кордон», - додала вона.

Безжурна надія

Незважаючи на післяреволюційні невдачі, в Україні існує низовий рух за проведення реформ, основна сила якого – молоде покоління українців, які вирішили присвятити майбутнє своій країні.

Під час Майдану Логвиненко жив у Польщі, але вирішив повернутися в Україну, щоб скористатися перевагами розширення після відходу Януковича економічних і політичних свобод. Він говорить, що революція була успішною.

«Я радий, що сталася революція, - зазначає Логвиненко. – Якби не Майдан, не впевнений, що повернувся б в Україну. А зараз хочу залишитися тут».

26-річна Світлана Кислова, яка брала участь у протестах, також з розумінням ставиться до викликів, що стоять перед Україною. Вона розуміє, що реалізація реформ займе роки, а може й десятиліття. Наявність добровольчого та реформістського руху, за її словами, свідчить про те, що Україна повільно рухається в бік втілення обіцянок, даних Майдану.

«За останні півтора року я бачила багато молодих і світлих людей, які працюють на благо нашого спільного кращого майбутнього. Думаю, воно у нас буде, - каже Кислова. – За рік чи два за все не зміниш. Це лише початок складного шляху».

Федець також зазначила, що, незважаючи на обмежені економічні можливості та хитку ситуацію в сфері безпеки, багато молодих людей захочуть залишитися в Україні, якщо побачать реальні шанси вплинути на ситуацію в країні.

«Для націлених на реформи молодих людей, готових піти на державну службу, досить помітити сигнал з боку влади про те, що їхні ініціативи важливі та їхні ідеї буде почуто, і вони залишаться в країні», - говорить Федець.

Потенціал

Верхня частина центральної київської вулиці Інститутської стала священною. Ця дорога, викладена бруківкою, піднімається вгору від Майдану до готелю «Україна», що побудований в радянські часи.

За невеликим підйомом тут ділянка землі з деревами. Звідси снайпери Беркута 20 лютого стріляли по демонстрантах. Два роки минуло, а на деревах, дорожніх знаках і клумбах досі видніються сліди куль. Сьогодні, на місці, де десятки демонстрантів марно намагалися сховатися за стовпами й деревами, виставлені фотографії загиблих, над якими височіє хрест.

Свідчення того, що сталося тут два роки тому, здається, неможливо викреслити з цього весняного вечора. Почався дощ. Захід присвітив хмари, і в цьому розмаїтті кольорів проглядається листя, що розпускається. Дощ пройшов.

Повз проходять молоді пари. Деякі тримаються за руки, інші - штовхають коляску. Батько нахиляється до свого маленького сина, і, вказуючи на меморіал загиблим, щось шепоче. Тут зупиняються два солдати в уніформі, їх обличчя і хода суворі. Постоявши трохи, вони плачуть.

Раніше, розмовляючи зі мною в одному з київських кафе, Онищенко пояснював свої почуття до України – це і любов, і розчарування. «Я намагався зробити Україну кращою, - каже він. – Я тут виріс, я люблю цей народ. Але не думаю, що в найближчі 10-15 років ситуація покращиться корінним чином. Але я хочу бачити Україну успішною. У неї великий потенціал».

Переклад НВ

Текст публікується з дозволу автора

Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на The Daily Signal

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.