7 грудня 2016, середа

Точка неповернення

коментувати
Багато хто побоюється, що нинішнє вікно можливостей для України закривається. Песимісти починають виїжджати, зменшуючи шанси на успіх. Тому зараз так важливо пройти точку неповернення. Де ж вона?

Історик Ярослав Грицак сказав, що модернізація займає 50 років — але не тому, що відбувається так повільно. Основні революційні зміни завжди стрімкі — рік-півтора максимум. Такий великий проміжок — ціле життя — зазвичай йде з іншої причини: вікна можливостей бувають приблизно раз на 10 років, використовувати їх не вдається, вони закриваються, і доводиться чекати наступних.

Українцям це правило добре знайоме. Помаранчева революція 2004 року дала надію, але не привела до трансформації суспільства та держави. Народ розійшовся по домівках, довіривши політикам провести обіцяні зміни. Зачарування змінилося розчаруванням, революція плавно перейшла в контрреволюцію. Наступне вікно відкрилося через дев'ять років.

Багато хто побоюється, що наше нинішнє вікно теж закривається. Інші, навпаки, впевнені в тому, що цього разу все інакше. Оптимісти кажуть про накопичення незворотних змін. Песимісти — про локальні зміни, що не зачіпають основ системи. Оптимісти вказують на те, що в багатьох місцях підірваний власне фундамент старого ладу. Песимісти вважають: зміни зворотні, достатньо кількох тижнів, щоб повернути всі досягнення двох з половиною років.

Зупинити паротяг соціального прогресу неможливо, але можна пригальмувати його, зануривши країну в десятиліття лихоліття. За вдалого збігу обставин реально навіть проскочити повз наступне вікно без зупинки, як це зробила Росія на початку 2000‑х.

Песимісти прикидають свій вік через 10 років і розуміють, що задоволення пожити в нормальній країні, відкладене на такий термін, вже не буде настільки повним. Тому для повноти задоволення багато хто починає шукати нормальну країну в іншому місці, тим само ще більше зменшуючи шанси решти.

Точка неповернення — це коли всі ключові діячі епохи Януковича будуть міцно сидіти

Ціна поразки виявляється досить високою. Країни, які не пройшли модернізацію, стоячи на її порозі, виявляються відкинутими на десятиліття назад.

Тому так важливо пройти точку неповернення. Де ж вона?

Точка неповернення — це оновлення суддівського корпусу. Пенсія або в'язниця для тих, хто багато років маніпулював законом, набиваючи банки (скляні). Прихід тисяч нових людей з адвокатського середовища.

Точка неповернення — це запуск прозорої податкової системи, де немає місця точці зору інспектора, оскільки всі суми однозначні і незаперечні, а усі звіти здаються онлайн. Та й взагалі всі послуги держави, пов'язані з документами, здійснюються онлайн.

Точка неповернення — це новий виборчий закон, який прибере з політики довгі руки олігархів. Все, що потрібно,— ліквідувати мажоритарну систему, відкрити партійні списки, обмежити політичну рекламу, підняти вимоги до прозорості фінансів.

Точка неповернення — це велика приватизація, прозора, під контролем громадських і міжнародних організацій. Прихід в країну великих інвесторів. Не переживайте, що війна. Їх лякає не війна, а відсутність правосуддя.

Точка неповернення — це ліквідація постколоніальної системи виконавчої влади, яка дісталася нам у спадок від імперії, і створення компактного уряду, в якому, як розповідається у відомому жарті, багато міністерств замінять комп'ютерними програмами.

Точка неповернення — це коли всі ключові діячі епохи Януковича, відомі російські агенти і сепаратисти будуть міцно сидіти. Я навіть погоджуюсь, щоб деякі з них сиділи в американських в'язницях. Головне, щоб надовго.

Точка неповернення — це державний бюджет у розмірі 35% ВВП. Тому що не досягти швидкого економічного зростання, якщо більше. А економічне зростання — це точка неповернення в боротьбі з бідністю, безробіттям і відсутністю інтересу до нас у світі.

Точка неповернення — це завершення впровадження в армії натовських стандартів, і в першу чергу стандартів керування, комунікації та бойової підготовки. І тоді така армія здатна зупинити ворога не лише за рахунок добровольців і волонтерів, не тільки за рахунок особистого героїзму.

Точка неповернення — це суд над комунізмом. З докладним публічним дослідженням голодомору, колективізації, репресій і закидання тілами ворожих позицій у Другу світову. Такий суд, щоб світ жахнувся і сказав: "Ніколи більше". Як після Нюрнберга.

Точка неповернення — це коли я писатиму ці рядки не російською для російськомовного журналу, а українською, тому що саме цією мовою будуть виходити ключові видання, які вам буде приємно тримати в руках.

Оптимісти працюють для наближення точки неповернення.

Колонка опублікована в журналі "Новое Время" від 26 серпня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.