10 грудня 2016, субота

Чотири віки політики

коментувати
Україні час визначитися: вона — дитина, підліток чи дорослий? Планує зростати або їй достатньо соски від старших сусідів?

Всесвітня історія політичних систем непогано вивчена.

Історія політики почалася з сильних лідерів, здатних підкорити всіх своїй волі силою слова або силою палиці. Ці лідери керували одноосібно, що давало їм перевагу відданості соратників, але і обмежувало можливості. Влада таких лідерів поширювалася лише туди, куди сягав їхній погляд, а за межами цього кола влади панував хаос. Нестабільність та неврегульованість статусів давали лідеру безвідмовні інструменти керування своїм найближчим оточенням. А найближче оточення, що складалося з вірних людей, створювало теплу інформаційну ванну, захищало від підозр у помилці: бос ніколи не помиляється, інакше це його кінець як лідера. Точка в центрі кіл влади — це точка сили, але завжди знайдеться зухвалий претендент, якому захоплення точки сили дає владу над всією системою.

Це немовлячий вік політики.

Немовлячий вік змінився дитинством, хоч і не для всіх, але для більшості.

Суспільства зростали і розв'язували все складніші завдання. Довелося створювати системи, відмовлятися від частини особистої влади і вводити правила, причому самим же цим правилам і підкорятися. Довелося готувати професіоналів і делегувати їм прийняття рішень. Все це дозволило досягти масштабів, сили і стабільності, небачених раніше. Тепер лідер довіряв великому числу лідерів нижнього рангу, але вони своєю чергою довіряли і делегували ще більшій кількості людей — і так до самого низу. Тепер порядок був скрізь, а не тільки в оточенні лідера. За порядок довелося віддати право приймати будь-які рішення і ставити на будь-які позиції своїх людей. Зате системи росли і ставали міцними, стійкими до зовнішніх потрясінь. Наявність правил і порядку зробила життя людей передбачуваним, і вони стали серйозно вкладатися в майбутнє. І майбутнє не забарилося прийти.

Найкрутіші та найбагатші країни — в юності. І невелика кількість найщасливіших — у зрілості

Це дитинство політики.

Дитинство закінчилося і змінилося юністю, але далеко не для всіх.

У міру того як суспільства зростали й ускладнювались, ними вже неможливо було керувати за допомогою простих ієрархій чиновників. Системи, налаштовані на інтереси лише невеликого числа членів закритих еліт, більше не працювали. Їх довелося відкривати, причому найнеприємніше для лідерів — відкривати для незнайомих і чужих людей. Ці люди принесли своє бачення, але водночас — свою енергію і знання. Довелося серйозно освічувати людей, щоб убезпечити системи від атак з боку безграмотних ідіотів. Але виграш був незмірно більший, ніж витрати. Нові люди, які прийшли в системи, забезпечили конкуренцію ідей, і якість прийнятих рішень стала набагато вищою. А ще виникла безліч соціальних ліфтів, що дозволяють піднятися найталановитішим, і це додало системам небаченого динамізму. Щоправда, лідерам довелося не тільки підкорятися правилам, але і навчитися вигравати за правилами.

Це юність політики.

Юність змінилася зрілістю для дуже небагатьох.

Не просто відкрити системи для багатьох, а відкрити їх для всіх. Не просто зробити за словом більшості, а зробити це так, щоб і меншість реалізувала свій інтерес. Навчити кожного бути лідером свого життя. І дозволити таким лідерам вести систему природним шляхом. І довіряти цьому природному шляху.

Це зрілість політики.

Якщо ми подивимося на карту світу, то побачимо зовсім небагато країн, де політика в немовлячому віці. Переважати за територією та населенням буде дитинство, але найкрутіші та найбагатші — у віці юності. І невелике число найщасливіших — у зрілості.

Якщо ми спробуємо вивчити динаміку, то побачимо, що деякі діти завзято намагаються вирости і стати юними. Хоча знайдуться і ті, що рухаються назад, у немовлячість. Але більшість застрягла у своїй дитячій пісочниці, щиро віддаючись грі з пасочками і совочками.

Юні розмовляють з дітьми зверхньо: їм, малим, не зрозуміти всього спектру задоволень і досягнень юності, вони бачать тільки свій маленький дитячий світ. Ну а з немовлятами взагалі нема про що говорити. Їм можна дати соску, щоб не турбували. А ось якщо ж дитя прагне вирости, з ним можна і потрібно серйозно вивчати математику й іноземні мови.

Ті, хто читав Френсіса Фукуяму, Дугласа Норта або Дарона Аджемоглу, безумовно, побачать у цих описах знайомі образи.

Ну, а нам час визначити свій вік і зрозуміти, чи хочемо ми дорослішати.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 9 вересня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.