20 сiчня 2017, п'ятниця

Шо, знову? Російські війська в Сирії

коментувати
Шо, знову? Російські війська в Сирії
Кремль завжди ставить не на тих. Тому завжди, в кінцевому підсумку, програє

З мемуарів прем'єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр.

«У п'ятницю, 5 жовтня (1973 року), ми отримали повідомлення, яке мене стурбувало. Сім'ї російських радників в Сирії квапливо пакувалися й залишали країну. Що за поспіх? Що таке знають ці російські родини, чого не знаємо ми? Можливо, їх евакуюють? <...> Я запитала міністра оборони, начальника штабу, начальника розвідки: чи не здається їм, що це повідомлення дуже важливе? Ні, воно анітрохи не змінювало їхньої оцінки становища. <...> Начальник розвідки, вийшовши з мого кабінету, зустрів у коридорі Лу Кадар. Потім вона розповіла, що він погладив її по плечу, посміхнувся і сказав: «Не хвилюйтеся. Війни не буде».

На наступний день, 6 жовтня, почалася одна з найкровопролитніших воєн Близького Сходу, іменована надалі Війною Судного дня. Тут, у Синайській пустелі, зійшлися тисячі танків, сотні винищувачів і мільйони піхотинців. З півночі Ізраїль атакувала Сирія. З півдня – Єгипет.

Голда Меїр, прем'єр-міністр Ізраїлю під час Війни Судного дня, відвідує війська.

2 жовтня 1973 року, за чотири дні до нападу Сирії і Єгипту на Ізраїль, президент Сирії Хафез Асад повідомив радянський уряд, що він і «брат Садат» прийняли рішення завдати удару. Ця війна закінчилася обопільною великою кров'ю і поразкою об'єднаних арабських армій.

Після неї в Леоніда Брежнєва, генерального секретаря ЦК КПРС відбулася розмова з міністром закордонних справ Андрієм Громико:

- Будемо брати участь у переговорах, і треба гарантувати кордони Ізраїлю, - каже Брежнєв. - У свій час встановимо дипломатичні відносини з Ізраїлем.

- Араби образяться, - відповідає міністр закордонних справ. – Шум буде.

- Пішли вони до .... матері! – випалив генсек. – Ми стільки років їм пропонували розумний шлях. Ні, вони хотіли повоювати. Будь ласка: ми дали їм техніку, новітню – якої у В'єтнамі не було. Вони мали подвійну перевагу в танках і авіації, потрійну – в артилерії, в протиповітряних, і протитанкових засобах – абсолютна перевага. І що? Їх знову роздовбали. І знову вони драпали. І знову волали, щоб ми їх врятували. Садат мене двічі серед ночі до телефону піднімав. Вимагав, щоб я послав десант. Ми за них воювати не будемо.

Леонід Брежнєв і президент Сирії Хафез Асад, батько нинішнього правителя Сирії

Співробітник міжнародного відділу ЦК Анатолій Черняєв, який став свідком цього спалаху гніву, записав у щоденнику: «Це реальна політика. Але суспільству вона невідома. Про те, що напали араби і що все було зовсім не так, як зображували наші газети, знали лише в апараті ЦК, і то далеко не всі, та ще дехто в МЗС».

У київському Музеї Другої світової війни є окремий комплекс – «На чужих війнах». Експозиція присвячена збройним конфліктам і локальним війнам, у яких таємно чи публічно брала участь радянська армія. Наприклад, в Африці, Азії, Латинській Америці, на Близькому Сході.

Ось, наприклад, на стенді фотографія якогось майора Руденка – військового інструктора в Сирії. В його обов'язки входило навчання сирійських льотчиків ефективності повітряного бою. За цю звитягу майор отримав три ордени: «За службу Батьківщині у збройних силах СРСР – 3 ступеня». «Орден 6 жовтня – 2 ступеня, Сирійської Арабської Республіки (САР)», «Бойової підготовки – 1 ст. САР».

Поруч фото полковника Засмоліна. Герой танкових битв на Голанських висотах (Ізраїль). По сусідству - фото ще одного майора, який за період свого спецвідрядження налітав 103 години 40 хвилин, за що відзначений командуванням. Зрозуміло, в радянській пресі ці спецоперації не афішувалися. Та й навіщо, хіба ви не знаєте, що «нас там немає»?

Нагородний лист від САР радянським військовим інструкторам

На щорічному форумі Yalta European Strategy-2015, який нещодавно пройшов у Києві, зустрів свого іменитого колегу, сходознавця за освітою Євгена Кисельова. Зав'язалася розмова про кремлівську участь у воєнній авантюрі Сирії 1973 і 2015-го. Виявили і паралелі, і перпендикуляри, і навіть трішки містики.

Кисельов: Я навчався в інституті країн Азії та Африки, займався Іраном. У 1975-1976 роках, нам спеціально читали курс про те, що сіонізм - це велике зло. Цілий семестр читали курс про те, яка шкідлива штука сіонізм. Читав нам цю дисципліну Юрій Іванов. Абсолютно божевільний конспіролог.

Вони вже давно там не вірили в програму КПРС. А ось у всесвітню жидомасонську змову, якісь неформальні об'єднання надбагатих людей, які правлять світом, ось у це вони свято вірили. (Євген Кисельов)

Конспірологія була тоді в моді, коли він [Володимир Путін, президент РФ] починав свою кар'єру в КДБ, коли вчився в розвідшколі. Вони вже давно там не вірили в програму КПРС. А ось у всесвітню жидомасонську змову, якісь неформальні об'єднання надбагатих людей, які правлять світом, ось у це вони свято вірили.

[Володимир] Якунін, його найближчий соратник, прочитав скандальну лекцію в петербурзькому університеті у світовій політиці. Він почав нести моторошну нісенітницю, що світом керують надбагаті люди, які входять в масонську ложу. Кожен рік вони збираються...


Промо

[VIDEO_BLOCK_*]

К: Ні, от знаєте, є в Нью-Йорку Empire State Building? Ось там є спеціальна кімната, де вони нібито збираються. Такі ж речі, можливо, не до такої міри абсурдні, доносять Путіну. Це теж потрібно враховувати.

П: Ставка на арабський світ у 1970-х провалилася. Кремль завжди ставив не на тих.

К: Це правда. В підсумку союзники Москви завжди розверталися і йшли. В мене з цього приводу є своя теорія. В МЗС, і в зовнішній розвідці близькосхідний напрямок – завжди слабкий. Найуспішніші, найбільш освічені студенти йшли, як правило, на американський, європейський напрямок.

Коли вони (Кремль) посилали війська в Афганістан. Коли надавали військову допомогу Сирії, закачували неймовірні кошти в економіку Єгипту, вони щиро вірили, що допомагають афганському народові побудувати соціалізм, сирійському народові боротися з ізраїльськими агресорами, єгиптянам будувати нове суспільство. Той же (президент Єгипту) Насер, відчував себе зобов'язаним. Але він помер, і на його місце прийшов прагматик Садат. Він вигнав радянських радників. Переорієнтувався на американців, пішов на сепаратні мирні переговори з Ізраїлем. Злітав в Єрусалим. Виступив у кнесеті. Ізраїльтяни повернули йому Синай. Він за це визнав Ізраїль. Встановив дипломатичні відносини. Радянський Союз забився в істериці. Чому зараз знову зроблена ставка на Сирію? Сирійці виявилися вірними союзниками. Сирія завжди була на цій (прорадянській) стороні. Тепер же в його [Путіна] інтерпретації: «Американці склали Мубарака [поваленого в 2011 році президента Єгипту, чий клан 30 років правив країною]. А він упродовж 30 років був відданим союзником, і американці йому не допомогли. А ось я допомагаю – (демонструє Путін). Нехай лідери арабського світу побачать, що Росія своїх союзників не кидає». Асаду ж зараз погано. Асад контролює не більше 20% території країни. Він фактично контролює Дамаск, околиці та район, що прилягає до ліванського кордону. Грубо кажучи, від Дамаска до моря, до Тартуса (друге за величиною місто Сирії), де розташована російська військова база. Це якраз район проживання алавітів, шиїтської меншини. У Сирії вже не перше десятиліття править клан Асадів, які представляють шиїтську меншість в країні.

П: Не зрозуміло, що виграє, або програє Кремль зараз. Але в 1973-му не прямо, так побічно радянський режим отримав вигоду від великої крові на Близькому Сході. 17 жовтня, за тиждень до кінця війни, країни ОПЕК планомірно скоротили видобуток нафти, а через штучний дефіцит зросли ціни. Цей трюк повинен був стати зашморгом для Ізраїлю. Не став. Але в підсумку, коли вартість бареля підскочила з $3 до $11, виробництво сирої нафти в Сибіру примножилося. Річні доходи СРСР від продажу нафти і природного газу в твердій валюті збільшилися в 22 рази, що в підсумку дозволило протриматися режиму так – до 1986 і сяк до 1991 року.

А ось хто не непрямий, а прямий переможець тієї страшної війни, увічнено не в нафтових ф'ючерсах, і не в оскаженілій, радянській пропаганді, а в чистому, як сльоза, народному фольклорі.

Жарт середини 1970-х – переінакшений рядок з горьківської Пісні про Буревісника:

«Над простором сивим моря гордо лине Голда Меїр».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.