6 грудня 2016, вівторок

Шлюб за розрахунком. Зате чесно

коментувати
Інститут шлюбу - найдавніший інститут людства. Тільки споконвіку вступити в нього намагаються всякі пройдисвіти та проходимки. Будьте обережні.

У 1859 році в Києві почалися гастролі самої потворної жінки у світі. Обличчя і тіло 25-ти річної мексиканки Хуліа Пастрани були вкриті жорстким волосяним покривом. Вузький лоб, по-мавп'ячому випнуті вперед губи, великі зуби, великі вуха. Її зріст – 138 см. При цьому вона була цілком освіченою, вільно говорила іспанською та англійською мовами. Була вельми розважлива. Відносно непогано співала. Про неї писав Чарльз Дарвін. Він стверджував, що Пастрана чудово танцювала, була доброю та привітною жінкою.

Її перша поява на публіці відбулася на шоу виродків в Нью-Йорку. Потім вона виступала в Клівленді, де взяла участь в урочистих балах і військових парадах. Потім був Лондон, міста Німеччині, потім у 1858 році гастролі в Москві.

Російський актор Василь Далматія в ранньому дитинстві побував на цирковій виставі жінки-виродка. Він згадував: «Пам'ятаю, як вона налякала мене, коли її водив імпресаріо бар'єром величезного цирку, і вона, порівнявшись з нашої ложею біля бар'єра, надумалася приголубити мене».

Незважаючи на каліцтво Пастране, їй було зроблено чимало шлюбних пропозицій. Вона всім відмовляла. Всі претенденти, за словами Хулії, були не досить багаті. Сама ж «поп-зірка» вже добряче заробила на своїх виступах. Ймовірно, чутки про те, що у Хулії не було відбою від чоловіків розпускав її імпресаріо. По-перше, він розігрівав ажіотаж навколо гастролей. По-друге, і справді імпресаріо розраховував зловити на цю «екзотичну» наживку «золоту» рибку. Адже невідомо, скільки ще років можна буде заробляти на потворності Пастране. І ось на гастролях чи то в Москві, чи то в Києві безневинна дівчина завагітніла.

Але щастя тривало недовго. У 1860 році Пастране явила світові малюка, дуже схожого на маму. Дитина померла відразу ж після пологів. Так і не випробувавши простого жіночого щастя кохати і бути коханою, через п'ять днів після пологів померла і Пастрана. Правда в Києві про цю трагедію мало хто знав. Чутки про казково багату та казково потворну жінку розповзлися всією провінцією. І ще багато років потенційні наречені Жмеринки, Чернігівської та Харківської губернії завалювали листами київську пресу, щоб медіа допомогли розшукати цю страшну жінку їхніх мрій.

Через 20 років історія отримала київське продовження.

Пам'ятаючи успіх Пастрани, хтось пустив Києвом чутку про те, що в місто приїжджає трупа, де виступить жінка-свиня. Ну, тобто жінка з рилом свині. Не симпатична, але казково багата та перспективна дама...

В місцеві газети хлинув потік листів бажаючих ощасливити мільйонерку з рилом свині. Преса, не знаючи, що робити з цією кореспонденцією, надсилала все в поліцію. Потім наречені й самі стали писати в поліцію, вимагаючи видати їм адресу, де зупинилася жінка-свиня. Начальник київської поліції Борис Гюббент відправляв весь цей спам в сміттєвий кошик. Але вже в березні 1882 року новий київський поліцмейстером Леонід Мастицький ознайомився з потоком дивовижних послань розпорядився передавати їх у газету Киянин для публікацій. Так, щоб дурість кожного було видно.

У Киянині довго думали над пропозицією поліції. І тільки в 1884 році редактор зважився друкувати ці листи «любові», що накопичилися у нього. Ефект був приголомшливий. Друк листів, зізнань у коханні до жінки-свині та пропозицій руки і серця не охолодив, а підбурив киян і провінцію. Листів було настільки багато, що їх друкували наступні 10 років, навіть вже після відставки Мастицького.

Один з таких листів у поліцейський відділок редакція надрукувала під заголовком Маленькое, но миленькое письмо. «Явите божескую милость, заставьте за себя Бога молить, стройте, не пойдет ли за меня проживающая в Киеве невеста со свиной мордой. Для меня безразлично и все равно, если бы она была даже с собачьей или бычачьей головой, я ее буду любить, а вам, многоуважаемый милостивый государь, 10 процентов куртажа с одного миллиона и 5 процентов с 500 тысяч рублей».

Або ось ще: «Я слышал, что в Киеве проживает урод-невеста, которая ищет себе жениха и имеет три миллиона приданого. Я потомственный дворянин, имею 31 год от роду и желаю сочетаться с ней браком, какой бы она урод ни была… «Физис» мой ей наверно понравится».

У петербурзькому сатиричному журналі Стрекоза за 1887 рік «охота за женщиной со свиным рылом» высмеивалась вот как: «В Киеве очень много шума делает «дама со свиною мордою». Слухи о ее приданом валят к ногам заманчивой невесты лучших киевских кавалеров».

Мораль? Та немає тут ніякої моралі. В кінці XIX на початку XX століття шлюб за розрахунком входив у моду.

Кияни впіймали кураж. Та й не тільки вони. Я підібрав десятки всіляких шлюбних оголошень з преси початку XX століття, які можуть вас розважити або занурити в роздуми.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.