6 грудня 2016, вівторок

Практика великого терору. Коли знову настане 1937 рік

коментувати
Російське суспільство, позбавлене природної волі до опору тиранії, закінчить великою кров'ю. Ви собі не уявляєте, як я хочу помилитися

У лютому 1933 до Ленінграда приїхав поет Осип Мандельштам з дружиною Надією. Друг сім'ї, поетеса Анна Ахматова, з такої нагоди запросила у свій дім багато гостей, аби послухати Мандельштама. Але якраз у ці дні в місті пройшла чергова хвиля арештів і затримань. Коли Мандельштами прийшли до Ахматової на званий обід, виявилося, що за столом вони будуть одні. Подружжю, яке завітало в гості, Ахматова сказала: «Ось сир, ось ковбаса. Гостей немає. Їх заарештували». Ніхто не здивувався. Звикли.

Російський академік Дмитро Лихачов, заарештований і засланий у 1928 році на Соловки, коли був ще лише 22-річним студентом, згодом зробив невтішний висновок про інерцію російського суспільства 1930-х. І я думаю, цей висновок релевантний нашим часам.

«Одна з моїх цілей – розвіяти міф про те, що найбільш жорстокий час репресій настав у 1936-1937 роках. У 1936-1937 роках почалися арешти діячів владної партії, і це найбільше вразило уяву сучасників. Поки в 20-х тисячами розстрілювали офіцерів, професорів та священиків разом з російським, білоруським та українським селянством – все здавалося природним». Природним, Карл!

Зі щоденника чоловіка Ахматової, Миколи Пуніна: «18 липня 1925 розстріляно ліцеїстів. Кажуть, 52 людини. Інших заслано, майно, аж до дитячих іграшок і теплих речей, конфісковане. Офіційних повідомлень немає, але всі знають. Говорять про це з жахом і відразою, але без подиву і справжнього обурення».

"Говорять про це з жахом і відразою, але без подиву і справжнього обурення", - Микола Пунін

Російський світ давно паралізований вірусом непротивлення. Його легко обдурити і залякати. Тому він лояльний до тирана, і нещадний до його жертв.

Тепер, коли керівництво Росії експортує терор на сусідні території (трішки дістається і своїй опозиції, громадським активістам, релігійним організаціям тощо), росіянам знову здається, що все природно і не бридко. У масі своїй вони приймають свою дійсність «без подиву і справжнього обурення». Але історія любить посміхатися. Злісно. Запустивши в хід закон історичного бумеранга.

Хочете знати, що буде? Подивіться, що було.

26 січня 1934 року. У Москві відкривається XVII з'їзд ВКП(б). Порядок денний з'їзду - успіхи партії і уряду, забезпечені видатними заслугами вождя – Йосипа Сталіна.

СТАЛІН: «Якщо там, в капіталістичних країнах, все ще вирує економічна криза, то в СРСР триває підйом як у промисловості, так і в галузі сільського господарства». (Бурхливі оплески).

На з'їзді відзначається Микола Бухарін, вже як член ЦК ВКП (б): «Обов'язком кожного члена партії є згуртування навколо товариша Сталіна як персонального втілення розуму і волі партії».

«Ми входимо у другий тур революцій і воєн, - підсумовує свою, значною мірою промову-покаяння «троцькіст» Григорій Зінов'єв. - Я думаю, кожен відчуває, що цей з'їзд блискуче довів безмежну міць робітничого класу, довів, що партія знає, куди вести справу».

Номенклатура захлиналася в захваті і захоплювалася захлинаючись. Радянські газети назвали XVII з'їзд не інакше як «З'їзд переможців». І це попри те, що в провінції голод, у великих містах продукти за картками, в країні масово проводяться арешти, розстріли. На Соловках аншлаг-аншлаг.

«Усі ми перебуваємо в стані, близькому до гіпнотичного сну. Нам дійсно вселили, що ми увійшли в нову еру, і нам залишається тільки підкоритися історичній необхідності – пише Надія Мандельштам. – Люди втратили волю й самостійне судження».

Протверезіння наступило дуже скоро.

Партійний з'їзд під номером XVII, той самий, що іменувався З'їздом переможців, дуже скоро перейменують в «З'їзд розстріляних». З 1966 делегатів XVII з'їзду ВКП (б) через 4 роки - 1108 чоловік заарештовані і розстріляні як «вороги народу». З 139 членів і кандидатів у члени ЦК партії, обраних на XVII з'їзді, в 1937 році було ліквідовано 97 осіб (п'ятеро наклали на себе руки). Більше половини тих, хто колись плескав перемогам соціалізму, розстріляні всього за один тиждень.

Поки в 20-х тисячами розстрілювали офіцерів, професорів та священиків разом з російським, білоруським та українським селянством – все здавалося природним, - Дмитро Лихачов

У січні 1935 року, тобто всього через рік після з'їзду, винесено смертний вирок 77 учасникам «Ленінградської зінов'євської групи». Після розстрілу самого Зінов'єва Бухарін пише листа генпрокурору Андрію Вишинському: «Що розстріляли собак – страшно радий».

Потім Бухарін пише сталінську Конституцію, до якої встиг внести ось таку тезу: «Соціалізм в СРСР переміг повністю і остаточно». У 1938 році розстріляють вже самого Миколу Бухаріна. Чому буде «дуже радий» Микола Єжов.

Але цього ж року Єжова, голову НКВС, Сталін відсторонить від займаної посади, у 1939 його заарештують, в 1940 розстріляють. Саму епоху великого терору назвуть ежовщиной.

Лев Гумільов, син Ганни Ахматової був заарештований чотири рази – 1933, 1935, 1938 і після війни в 1949 році. Зі спогадів Ахматової:

«У страшні роки єжовщини я провела 17 місяців у тюремних чергах у Ленінграді. Якось одного разу хтось «упізнав» мене. Тоді жінка поряд зі мною, яка, звісно, ніколи не чула мого імені, прокинулася від властивого нам усім заціпеніння і запитала мене на вухо (там усі говорили пошепки):

- А це ви можете описати?

- Можу.

У 1939 році народився вірш ось з таким початком:

Семнадцать месяцев кричу,

Зову тебя домой.

Кидалась в ноги палачу -

Ты сын и ужас мой.

Все перепуталось навек,

И мне не разобрать

Теперь, кто зверь, кто человек,

И долго ль казни ждать….

....

Але не одним Гумільовим ситий був терор у країні, де «все здавалося природним».

У 1937-1938 роках, напередодні великої війни з Гітлером, у СРСР розстріляно: 3 маршали з 5 існуючих, 2 армійських комісари першого рангу з 2, які були в наявності, 2 командарми першого рангу (4), 12 другого рангу (з 12), 2 флагмани флоту першого рангу (з 2), 15 армійських комісарів другого рангу (з 15), 60 командирів корпусів (з 67), 25 корпусних комісарів (з 28), 136 командирів дивізії з 199, 221 командир бригади з 397, 34 бригадних комісарів з 36. Ймовірно, серед них було чимало тих, хто аплодував перемогам вождя.

Зі спогадів Надії Улановської, радянської розвідниці й учасника партизанського руху в Криму, яка разом з чоловіком Олександром Улановським працювала в 1920-х у комісії з вилучення надлишків, потім удвох працювали радянськими шпигунами в Німеччині та США.

«При черговому арешті я дивувалася: «Що ж робиться? Чому? За що? Чоловік спокійно відповів: «Що ти так хвилюєшся? Коли я розповідав, як розстрілюють білих офіцерів у Криму, - не хвилювалася? Коли куркулів знищували – ти виправдовувала? А як дійшла справа до нас, так «Як? Чому?».

Коли я розповідав, як розстрілюють білих офіцерів в Криму, - не хвилювалася? Коли куркулів знищували – ти виправдовувала? А як дійшла справа до нас, так «Як? Чому?». (Олександр Улановський)

Улановську посадять теж, але пізніше. У 1948 році привезуть на Луб'янку, потім переправлять в Лефортово, Воркуту, Мордовію. Всі, хто втратив відчуття опору тиранії, і навіть знаходив задоволення, виправдання, вигоду в цій істерії «кримнаш» зрештою, самі потрапили в жорна.

Такі практики терору. Спочатку вони приходять до когось (до сусіда по дачі, офісу або в сусідню країну). Потім за кимось. А вже потім за вами. Зрештою, хтось приходить і за ними. Спочатку ви сприймаєте це як «природне», або, як висловився Микола Пунін: «без подиву і справжнього обурення». Потім, як звичне. Потім необхідне. І тільки потім, коли твоя голова опиниться на пласі, тоді вже настає час для: «Як? і Чому?»

 

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.