30 квiтня 2017, неділя

Як почалася війна у Нагірному Карабасі

коментувати
Для карабахських вірмен це була війна за рідний дім, для азербайджанських військ - відновлення історичної справедливості

Для карабахських вірмен це була війна за рідний дім, для азербайджанських військ - відновлення історичної справедливості

Один з найдовших конфліктів в історії людства, який поховав вже не одну наддержаву від Риму і Персії, до Османської імперії та СРСР. Хто наступний?

7 жовтня 1988 року Михайло Горбачов, генеральний секретар ЦК КПРС, запросив члена кореспондента АН СРСР, Георгія Шахназарова (батька режисера Карена Шахназарова) до себе на прийом. По-перше, щоб привітати з днем народження вченого, по-друге, обговорити з ним майбутню грудневу поїздку на сесію ООН, на Кубу та в Лондон. 9 жовтня, помічник Горбачова, Анатолій Черняєв у своєму щоденнику описує ту зустріч:

«Раптом його (Горбачова) прорвало щодо Карабаху. Встав проти нас, що сиділи, і промовив: «Я хочу, щоб по-людськи, щоб не дійшло до крові, щоб почали розмовляти один з одним... Діє корумпована публіка. Демірчян (вірменський перший секретар ЦК) збирає своїх, в Баку мобілізують своїх, а інтелектуали вірменські збанкрутували: адже нічого запропонувати не можуть, нічого, що вело б до вирішення. Але я і сам не знаю рішення. Якщо б я знав, я не зважив би ні з якими законами, ні з тим, що є, що вже склалося і т. д. Але я не знаю!».

Генеральний секретар ЦК КПРС виявився беззбройний, зіткнувшись з гострою фазою національного питання, в Нагірному Карабаху, який переріс у повномасштабну локальну війну. Першу на території СРСР.

Питання не вирішене досі. Його коріння сягає так далеко, що навряд чи воно буде вирішене найближчим часом.

У жовтні 1987 у вірменській республіці пройшли студентські страйки з вимогою відділення Карабаху. 20 лютого 1988 сесія обласної Ради Нагірно-Карабахської автономної області звернулася у Верховну Раду СРСР, Верховну Раду Азербайджанської РСР і Верховну Раду Вірменської РСР з проханням передати область до складу Вірменії. До цього часу 78% проживаючих у Нагірному Карабасі – вірмени. ВР Азербайджану – прохання про приєднання Карабаху до Вірменії відхилила, Вірменська ВР, навпаки підтримала.

21 лютого 1988 року в Єревані відбулися мітинги на підтримку вірменського Карабаху. Зібралося близько мільйона людей. 22 лютого – акція переросла в зіткнення. Десятки людей поранені, два азербайджанця вбиті. У ніч з 27 на 28 лютого – почалися погроми у вірменському Сумгаїті. У перший же день, за офіційними даними, тут загинуло 26 вірмен і 6 азербайджанців. Азербайджанці спішно покинули Карабах. Михайло Горбачов, генеральний Секретар ЦК КПРС відмовився передавати Карабах під протекторат Вірменії.

Вперше в СРСР потоки біженців, внутрішніх переселенців стали залишати свої будинки. З Азербайджану 300 тисяч вірмен. З Вірменії – 120 тис азербайджанців. На частини рвалися змішані сім'ї.

З обох сторін стали спішно формуватися збройні загони. Війна 1988 року за Нагірний Карабах між азербайджанцями і вірменами, перша в СРСР - локальна війна.

У листопаді 1988-го десантники 106-ї Тульської дивізії висадилися в Баку. Вчасно. 5 грудня в столиці Азербайджану мітинги переросли у збройні акції протестів.

І ось кореспонденти газети Известия Анатолій Степовий і Руслан Линьов строчать в Москву репортаж: «5 грудня демонстранти прийшли в Баку до будівлі ЦК компартії Азербайджану і зажадали зміни керівництва. Війська відповіли вогнем з автоматів». З Москви до Баку дзвонить редактор Известия:

— Яка стрілянина? Зараз в теленовинах показали, що в республіці повним ходом йде підготовка до весняної сівби.

— Ну, тоді слухай пісню трактористів, — Линьов висунув з вікна готелю телефонну трубку.

Так в московських офісах вперше почули тріск автоматних черг в далекому Закавказзі.

Тоді все обійшлося відносно спокійно. Без жертв. Під прикриттям десантників частина вірмен покинула Азербайджан. Самі ж азербайджанці озброїлися.

У 1989 році Вірменська РСР ввела блокаду Нахічеванської АРСР. Народний фронт Азербайджану оголосив економічну і транспортну блокаду Вірменії.

У січні 1990 року сторони обмінялися першими артилерійськими обстрілами. У Баку почалися масові погроми вірменів. Загинуло 90 осіб. Горбачов ввів в Баку 76-ю Псковську і 106-ю Тульську повітряно-десантні дивізії.

10 грудня 1991 року в Нагірному Карабасі відбувся референдум, результатом якого могла б стати повна незалежність краю. Спроба не вдалася. В Карабасі почалася повномасштабна війна.

У 1994 році Вірменія і Азербайджан підписали протокол, на підставі якого була досягнута домовленість про припинення вогню.

Вірменська сторона зробила наголос на історичній приналежності краю Вірменії, на незаконність включення Нагірного Карабаху до складу Азербайджанської РСР, на право народів на самовизначення.

Азербайджан вказував на давні зв'язки Карабаху з Карабахським ханством, і на принцип непорушності кордонів. Кожен залишився при своєму.

У 2001 році, в Парижі, а потім в Кі-Уесті (США), потім в 2006 році знову в Парижі сторони спробували за міжнародного посередництва знайти вихід з азербайджано-вірменського глухого кута. Але нічого з того не вийшло.

6 березня 2010 року в інтерв'ю радіо Свобода, Михайло Горбачов сказав: «У таких конфліктах, яким є карабахський, переможців не буває. Треба було домовлятися, і в той час, в кінці 80-х, ми могли б якимось чином вирішити питання Карабаху».

«Наприклад, я пропонував дати Карабаху статус республіки. Тодішнє керівництво Азербайджану, здається, тоді був Везіров, готове була погодитися, але потім не вийшло. В той час, можливо, було можливо врегулювати питання, а зараз вже неможливо уявити, що Карабах знову буде в складі Азербайджану».

Але я і сам не знаю рішення. Якщо б я знав, я не зважив би ні з якими законами, ні з тим, що є, що вже склалося і т. д. Але я не знаю. Михайло Горбачов, 7 жовтня 1988 рік

Цікаво, як це прозріння поєднується з записами Черняєва, що саме говорив Горбачов у розпал конфлікту в Карабаху в бесіді з Шахназаровим:

«...Але я і сам не знаю рішення. Якщо б я знав, я не зважив би ні з якими законами, ні з тим, що є, що вже склалося і так далі. Але я не знаю!».

P. S. Нагірний Карабах – короткий зміст попередніх серій.

У 301 році Вірменія прийняла християнство, на 12 років раніше, ніж зробив це римський імператор Костянтин.

У кінці IV ст. н. е.., під час поділу Вірменії між Римом і Персією, на території Нагірного Карабаху перейшла персам.

У 652 році права на Вірменію заявив Арабський Халіфат. Карабах перейшов під арабське панування.

У 859 році князь дому Багратіди Ашот відвойовує у арабів Вірменію. Нагорний Карабах повернувся у володіння вірменського феодального князівства.

У 1020 році Багратидське царство під натиском Візантії прийшло в занепад. Вірменію між собою поділив ісламський Схід і християнський Захід.

У 1453 році Османська імперія розгромила Візантію. Після чого почалися війни за розділ Закавказзя між турками-османами і персами, які заснували у 1502 році іранську державу.

У 1639 році сторони уклали договір, за яким Західна Вірменія (основна частина) відійшла до Туреччини, а Східна - до Ірану.

У другій половині XVIII століття Нагірний Карабах з переважаючим вірменським населенням увійшов в Карабахське ханство.

У 1813 році, після першої російсько-перської війни Карабахське ханство стало частиною Російської імперії.

У 1876 році султан Османської імперії Абдул Хамід знову ступив на стежку війни з вірменами, що живуть на підконтрольній йому території. З того часу, аж так найстрашнішого в історії Вірменії 1915 року, мільйони вірмен були вбиті в організованих акціях масової різанини.

У травні 1918 року в зв'язку з розпадом Російської імперії на Закавказзі були проголошені три незалежні держави. Одна з них - Азербайджанська демократична республіка, куди входив район Карабаху, де переважало вірменське населення.

22 липня 1918 року Перший з'їзд вірмен Карабаху. Нагірний Карабах проголосив незалежність та обрав власний Народний уряд — Вірменська національна рада Карабаху. Але вже в квітні 1920 року азербайджанці зайняли територію Карабаху та Нахічєвану. Так почалася перша азербайджано-вірменська війна за Карабах.

Для карабахських вірмен азербайджанці це турки або тюрки, це продовження війни з ісламськими завойовниками, християнського світу. За півтори тисячі років ця ворожнеча ніколи не слабшала. При цьому вірмени завжди вважали, що мають розраховувати на підтримку так званого християнського світу, наприклад Росії. І ось осічка.

У 1922 році Володимир Ленін, голова Ради народних комісарів РРФСР, з далекої, далекої Москви порахував, що Азербайджан, Вірменія і Грузія повинні бути об'єднані в окрему федерацію. Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська республіка. Вона в такому вигляді проіснувала не довго, до 1936 року.

У лютому 1922 року Серго Орджонікідзе, який став першим секретарем Закавказького крайкому партії, і він вважав, що спірні території Нагірного Карабаху потрібно віддати Азербайджану. Це спритний маневр для налагодження відносин з Туреччиною. Інтереси корінного населення Карабаху, а це майже 90% вірмен, до уваги не приймалися. Немає місця в СРСР національним питанням. Є тільки державний інтерес і відтепер він формувався виключно в Кремлі. Орджонікідзе переконав Леніна, що «потрібно підтримати одну зі сторін безумовно, в даному випадку, звичайно, Азербайджан з Туреччиною».

Вірмени перейшли до тактики партизанської війни. Азербайджанська армія, незважаючи на очевидну перевагу, терпіла поразки. Для карабахських вірмен це була війна за рідний дім, для азербайджанських військ – відновлення історичної справедливості - Карабахнаш. На допомогу Азербайджану прийшли окремі частини Червоної армії.

В результаті територія Нагірного Карабаху перейшла під повну юрисдикцію Азербайджанської РСР.

У березневому інтерв'ю радіо Свобода, що дав Горбачов в 2010 році, колишній генсек сказав:

«Не можна дозволити, щоб у Карабаху знову почалася війна, потрібно вести переговори. Іншого виходу немає. Війну потрібно виключити, у протилежному випадку в неї будуть залучені й великі держави».

А, отже, продовження буде.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.