19 сiчня 2017, четвер

Як перемогти у громадянській війні

коментувати
Авраам Лінкольн, 16-й президент США, завдав смертельного удару своїм ворогам, забезпечивши в перші роки кровопролитної громадянської війни економічне процвітання низів. Його досвід ще можна повторити

Березень 1861 року. НП в американській школі. Юні хулігани у місті Спрінгфілд (штат Іллінойс) знущаються з восьмирічного хлопчика Джорджа Еванса Паттена. Причина – незвичайна. Той стверджує, що бачився і навіть спілкувався з президентом США Авраамом Лінкольном.

Джорджу ніхто не вірить. І йому за це чимало перепадає. Щоб розв'язати конфлікт, шкільний вчитель пише в Білий дім листа з проханням до Авраама Лінкольна підтвердити факт зустрічі.

19 березня 1861 року, за два тижні після інавгурації, президент США Авраам Лінкольн пише відповідь шкільному вчителю: "Усім зацікавленим особам, я дійсно зустрічався і розмовляв з Джорджем Евансом Паттеном у Спрінгфілді, штат Іллінойс. З повагою, А. Лінкольн".

У листопаді 2009-го ця записка 16-го президента США була виставлена у Філадельфії на аукціон за $60 тис.

Усім зацікавленим особам, я дійсно зустрічався і розмовляв з Джорджем Евансом Паттеном у Спрінгфілді, штат Іллінойс. З повагою, А. Лінкольн

Не ідеалізуватиму Авраама Лінкольна, за мене це зробили власне американці, але в цій історії є хтось, щось, дещо, та ще і збоку бантик.

Хтось

16-й президент США Авраам Лінкольн – перший американський президент від Республіканської партії, яка протрималася у владі півстоліття. Американський рекорд. Гадаю, саме в цей період республіканці й сформували сучасну Америку, а також американську мрію. Ще б пак, президент США – виходець з родини бідного фермера. Через бідність не вчився у школі, займався самоосвітою.

1858 року, напередодні виборів у Сенат, як кандидат заповнив анкету. У графі «Освіта» написав – «недостатня». Хоча до цього часу вже був досить успішним адвокатом.

У листопаді 1860-го був обраний президентом США. Правління Лінкольна почалося з найбільшої, кровопролитної громадянської війни в історії держави. Північ вступила у війну з Півднем. Або навпаки. Економіка Півдня спиралася на працю рабів. Економіка Півночі – на працю вільних людей, чимало яких приїхали з Європи завойовувати Новий Світ.

Лінкольн бачив перспективи Америки у розширенні громадянських, економічних та інших свобод. Сенс його ідей характеризує ось цей уривок з передвиборного спічу Лінкольна:

“Бобри будують хатки; однак вони будують їх сьогодні такими само, як і п'ять тисяч років тому, анітрохи не кращими <...>. Людина не єдина тварина, яка працює, але тільки людина вдосконалює свою майстерність. А вона вдосконалює її завдяки відкриттям і винаходам».

Тобто людина – це і є найголовніший ресурс країни. І тільки вільною вона може забезпечити своїй країні прогрес і процвітання, а собі – сите й насичене життя. Отже, потрібно розширити межі свободи, здійснити лібералізацію економіки. Але при цьому потрібно захистити своїх товаровиробників, наприклад, високим ввізним митом та державною підтримкою. Це блага звістка для Півночі – де розвивається складне виробництво, і погана новина для Півдня, який торгує переважно сировиною та його ключовою перевагою є низькооплачувана праця рабів.

У відповідь на маніфест свободи Авраама Лінкольна рабовласники південних штатів оголосили сецесію, тобто відділення південних штатів і утворення самостійної держави Конфедерації південних штатів. Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія, Луїзіана. Проголосивши себе чимось на кшталт Л/ДНР, 12 квітня 1861 року вони повідомили про своє рішення обстрілом форту сіверян Самтер.

У травні до південно-східних «ополченців» і «трактористів» приєдналася Вірджинія, Північна Кароліна і Арканзас, а в липні ще і Теннессі. Президентом американської Л/ДНР обрали Джефферсона Девіса, який оголосив, що рабство на цій території буде вічним.

Відколотий шмат становив 40% усієї території США, його населення – 9,1 млн осіб, (Північ – 22 млн), серед яких 3,6 млн – кольорове населення, тобто раби. Близько 1,5 млн – рабовласники.

Усі знають, чим закінчилася війна і як далеко після неї пішла Америка. Однак у цій війні майбутнього з минулим, тобто Півночі з Півднем, Лінкольн переміг не силою зброї, точніше, не тільки і не стільки силою зброї, скільки, як воліють тепер говорити (слово говорити треба б підкреслити), за рахунок радикальних економічних реформ, які перетворили заокеанську провінцію на світового гегемона.

Що? Реформи під час громадянської війни? Економічне зростання, коли 40% США виведено з виробничого ланцюжка країни? Та ви з глузду з'їхали. Impossible.

Щось

Щойно Лінкольн впорався із невідкладними справами перших днів війни, він швидко розпорядився підготувати текст закону про гомстеди. Тобто закон про безоплатне або за символічну ціну надання переселенцям, так і всім бажаючим ділянку ріллі в 160 акрів (приблизно 65 га) на заході Америки.

Один із конгресменів від республіканців суть закону висловив так: «Ми більше не розглядаємо державні землі як джерела поповнення казни і маємо намір отримувати значно більші дивіденди від тих, хто осяде на них, зробить їх родючими і дохідними».

Лінкольн вважав, що коли фермер отримає землю у власність, то він нагодує себе, а продавши надлишки, зможе придбати більше товарів і машин. Звідси нові замовлення для промисловості, зростання податкових надходжень до казни. Крім того, питання постачання продовольства для армії  на війні теж актуальне.

20 травня 1862 року Лінкольн підписав історичний так званий земельний акт. У країні почала діяти нова система розподілу державного земельного фонду, яка передбачала створення мільйонів невеликих фермерських господарств. Вільний ринок, на відміну від ресурсної економіки (якою була економіка Півдня), передбачає наявність вільних людей.

З інтерв'ю Лінкольна Нью-Йорк Таймс від 22 серпня 1862 року: «Я не маю наміру змінювати моє часто висловлюване особисте бажання, що всі люди скрізь мають бути вільними».

Я не маю наміру змінювати моє часто висловлюване особисте бажання, що всі люди скрізь мають бути вільними (з інтерв'ю Авраама Лінкольна газеті Нью-Йорк Таймс)

30 грудня 1862 року Лінкольн підписав «Прокламацію про звільнення рабів». Він фактично оголосив кольорове населення на території штатів-сепаратистів вільними людьми. Міссісіпі – це Америка, Флорида – це Америка, Алабама – це Америка. Тощо, тощо за всім списком відлучених штатів Америки. Для всіх загальні правила. Тільки так можна зліпити докупи розколоту країну. Навіщо тоді воювати? Іди працюй. Гарний будинок. Добра земля. Що ще треба, щоб зустріти ситість?

Щоправда, при цьому вчорашні раби не відразу отримували право на землю, ба навіть ще не дуже скоро вони отримали політичні права. Але це тільки початок.

Його було достатньо, щоб 180 тисяч рабів, дізнавшись про свій новий статус, втекли від господарів, вступили в армію Півночі та почали служити провідниками і розвідниками.

За законом про гомстеди, тисячі воїнів американської АТО ставали власниками ділянок землі. Наприкінці грудня 1862 року солдат американської армії (з Півночі) Даніел Фрімен, який прибув додому у відпустку на Різдво, щоб «застовпити» собі ділянку, за кілька годин проскакав понад 100 км, вибрав і позначив (160 акрів) 65 га. Потім новорічної ночі він вручив чиновнику земельного бюро заяву на отримання ділянки і щасливим землевласником повернувся на фронт захищати своє. Незабаром ще 1,5 млн американських сімей отримали такі само ділянки.

Нові вільні люди дали потужний поштовх розвитку сільського господарства, промисловості США, а також зростанню населення країни.

"Бобри будують хатки; однак вони будують їх сьогодні такими само, як і п'ять тисяч років тому, анітрохи не кращими <...>. Людина не єдина тварина, яка працює, але тільки людина вдосконалює свою майстерність. А вона удосконалює її завдяки відкриттям і винаходам" (А. Лінкольн)

Пам'ятаючи власну метафору про бобрів, які, на відміну від людини, не запрограмовані на інновації, Лінкольн забезпечив можливість фермерам-початківцям навчатися новим агротехнологіям XIX століття. В освітні проекти були вкладені великі держкошти. Конгресмени були проти таких витрат. Вони вважали ініціативу Лінкольна передчасною, оскільки гадали, що вся енергія держуправління має бути спрямована на війну з Півднем, а вже потім можна буде подумати про освіту та інші мармеладки мирного часу. Але прихильники Лінкольна перемогли в цій суперечці. Війна ж бо не за території, а за розуми та нові американські цінності. Отже, і зброю слід добирати за поставленим завданням.

Штатам було надано близько 56 млн га з держфонду (сільгоспземлі України – 42 млн га) для заснування на них сільськогосподарських і технічних коледжів.

За часів найкровопролитнішої та найвиснажливішої громадянської війни США в країні з'явилася безліч навчальних корпусів, лабораторій, нових заводів, забезпечених як військовими, так і цивільними замовленнями. До кінця війни, 1865 року, обсяг сільгосптехніки на службі у нових фермерів втричі перевищував довоєнний показник 1860 року.

Американські хлібороби за часів громадянської війни збільшили експорт зерна і мали з того пристойний заробіток для розвитку, значно більший, ніж у їхніх європейських конкурентів. Собівартість пшениці включала в себе високу рентну плату європейських землевласників, чого не було в США.

Зріс виробіток вовни. Отари овець на Півночі з 1860 по 1866 рік збільшились з 15 млн голів до 32,5 млн. Виткане з вовни сукно йшло на пошиття військового обмундирування та виробництво похідних ковдр. Шкіра йшла в шевську справу. Дрібні ткацькі, кравецькі, взуттєві майстерні за лічені роки виросли у великі фабрики.

Війна війною, але коли в країні зростає економіка, цього не можуть не помітити всі навколо. Під час громадянської війни потоки емігрантів йшли не з США, а у США. Від 1861-го до 1865 року в Америку перебралося понад 800 тис. переселенців із Європи.

Кожен десятий з цих іммігрантів перебрався глибоко на захід країни, бажаючи освоювати американську цілину. При тому дефіциті робочих рук у селі, який утворюється в період громадянської війни, цей потік був життєво важливим. Не всі переселенці добре влаштувалися в Новому Світі, але кожен вніс свою лепту в економічне процвітання країни.

31 січня 1865 року, під кінець громадянської війни, Конгрес ухвалив XIII поправку до американської Конституції. Так звана поправка Лінкольна завдала смертельного удару работоргівлі, а йому відкрила шлях до переобрання на другий президентський термін. У своїй другій інаугураційній промові Лінкольн закликав відмовитися від помсти і розпочати реконструкцію Півдня. 9 квітня 1865 року війна Півночі та Півдня завершилася. А за п'ять днів потому під час театральної вистави прихильник жителів півдня актор Джон Уілкс Бут просочився до президентської ложі та вистрілив Лінкольну в голову. Наступного дня Авраам Лінкольн помер. Лінкольн помер, а справа живе.

Дещо

Паралельно із США в 1860-х схожі процеси відбувалися й у Російській імперії. 1861 року цар Олександр II скасував кріпацтво. І що характерно, як американського, так і російського реформатора вперше в історії їхніх країн вбили не внаслідок палацового перевороту, не борці за трон, а раби, діти рабів, які вижили. У цій частині світу переміг «Південь».

1929 року Сталін почав кампанію з розкуркулення ледь зміцнілого селянства. Розорив господарства. Загнав селян у колгоспи. Обмежив їхнє право пересування, позбавив паспортів і пенсій. З 1929 року абревіатуру ВКП(б) (Всесоюзна комуністична партія (більшовиків) на кухнях імперії розшифровували, як Второе крепостное право большевиков. Але це інша історія, сподіваюся, нам її вже не повторити. Якщо, звісно, «Південь» знову не переможе «Північ».

Збоку бантик

У листопаді 2009-го нині чинний президент США Барак Обама, ймовірно, пам'ятаючи історію сходження Лінкольна (хоч і республіканця, а Обама – демократ), виконав епістолярний трюк за прикладом свого попередника.

1 червня 2009 року 11-річний хлопчик Тайлер Салліван разом зі своїм батьком пішов на мітинг, що відбувався на заводі Honeywell. Школяр опинився в перших рядах, йому навіть вдалося подати руку Бараку Обамі. «Ти, мабуть, прогулюєш уроки?» – запитав президент хлопчика.

Після чого взяв блокнот, ручку і написав записку директору школи: «Містере Аккерман. Будь ласка, вибачте Тайлера. Він був зі мною". (Підпис).

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.