28 квiтня 2017, п'ятниця

Чому освіта в небезпеці

коментувати
Українська система освіти повторює усі помилки тоталітарного ладу. Ну, або майже всі.

У 1921 радянська влада замовила художнику Юрію Анненкову портрет Володимира Ілліча Леніна. Вождь світового пролетаріату терпляче позував протягом двох сеансів, що тривали приблизно по дві години. Під час одного з них мова зайшла про освіту. Анненков у своїй книзі Щоденник моїх зустрічей. Цикл трагедій, згадує одкровення від Леніна.


Голова вождя. Работа Юрия Анненкова
Голова вождя. Робота Юрія Анненкова

- Наше гасло «ліквідувати неграмотність» аж ніяк не слід тлумачити як прагнення до народження нової інтелігенції, - пояснює Ілліч. - «Ліквідувати неграмотність» варто лише для того, щоб кожен селянин, кожен робітник міг самостійно, без чужої допомоги читати наші декрети, накази, відозви. Мета цілком практична. Тільки і всього.

Цей ленінський погляд на освіту нагадав мені одну історію, про яку я в деталях почув два роки тому в Берліні. Там я слухав п'ятиденний курс про історію та причини зародження фашизму в Німеччині.
Голова міністерства окупованих східних територій Альфред Розенберг у липні 1942 року отримав лист від Мартіна Бормана, правої руки Гітлера і основного розпорядника всіх законів в завойованих імперських провінціях.
Цитата з цього листа:
"Освіта небезпечна. Цілком достатньо, якщо вони [слов'яни] зможуть рахувати до 100... Кожна освічена людина — це майбутній ворог".

"Освіта небезпечна. Кожна освічена людина — це майбутній ворог". (Мартін Борман)

Комунізм і фашизм мислять в одному напрямку. І ті й інші прагнуть контролювати всі сфери життя підданих, а освіту й поготів. "Кожна освічена людина — це майбутній ворог". (Мартін Борман). Ленін і ленінці думали так само.

Немає кращого засобу для вкорінення диктатури сірості, ніж тотальна девальвація знань.
Отже в серпні 1918 року Ленін видав декрет, згідно з яким для вступу в університет більше не вимагалася наявність середньої освіти.
Не обходилося й без курйозів. Викладач математики МДУ запропонував аудиторії вирішити рівняння. Диктує: «два в квадраті»... частина студентів так і зробили, квадрат намалювали, а всередині нього помістили цифру «2».

Але так весело було не завжди. В 1920-му році під час лекцій із зоології «червоне студентство» запідозрило ректора МДУ Михайла Михайловича Новікова у «ворожості до Радянської влади». У підсумку, вчений зі світовим іменем, в майбутньому член Американської академії мистецтв і наук, був арештований, а в 1922 році висланий з країни. Курс опору матеріалів у Московському державному технічному університеті і зовсім довелося тимчасово прибрати, так як студенти розцінили його як спробу опору комуністичному режиму. Юридичний, історико-філологічний факультети теж закрили. А навіщо це нам?
Старій університетській системі освіти протиставили нову.

Наприклад Ленінградський комуністичний університет імені Зінов'єва. Він представляв собою тримісячні курси агітаторів, які включали в себе загальноосвітній курс і відділення: радянського управління, радянської міліції, радянської юстиції, кримінального розшуку, сільськогосподарське, транспортне, радіотелеграфічне, міський благоустрій.
Після закінчення тримісячних курсів найбільш здібні студенти приступали до викладання. Ще 1 жовтня 1918 року в першій статті Декрету Раднаркому: «Про деякі зміни в складі та устрої державних навчальних закладів Російської Республіки» було сказано: «Усі особи, які самостійно ведуть викладання у вищих навчальних закладах, мають єдине звання професора». Тобто людина без середньої освіти, яка закінчила тримісячні курси агітаторів і залишена при університеті імені Зінов'єва - автоматично ставала професором.

(І ми ще щось хотіли від нашого «донецького проффесора», великого поціновувача поезії українського віршотворця Антона Павловича Чехова. Добре що наш проффесор все ж таки полетів на симпозіум в Ростов на Дону. Шкода, томик Анни Ахметової не прихопив з собою).
Вступити в цей вуз в 1920-1930-х теж було не так вже й важко. Олег Будницький, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту російської історії РАН РФ розповідає, що для дітей робітників і селян були створені спеціальні умови та привілеї. Потрібно було написати диктант (і то не завжди), а також здійснювати операції з цілими числами в межах чотирьох дій арифметики. (Майже ленінська норма). (Великий привіт нинішній системі пільг вступу в українські вузи за робочими та іншими квотами).


Академик Дмитрий Сергеевич Лихачев. Свой путь в науке начинал с работы
Академік Дмитро Сергійович Лихачов. Свій шлях у науці починав з роботи на Соловках "вридлом" (тимчасово виконуючий посаду коня)


В цей самий час, в 1928 році 22-річний Дмитро Лихачов, випускник ЛДУ, майбутній великий радянський філолог, культуролог, мистецтвознавець і академік РАН (встиг отримати хорошу середню освіту до більшовицької революції), відбував термін покарання на Соловках. Тут він деякий час працював «Вридлом» (так на Соловках називали каторжну працю - тимчасово виконуючий посаду коня). Ви знаєте краще застосування для філологів?

Заарештований Лихачов, студент романо-германської і слов'яно-російської секції відділення мовознавства і літератури факультету суспільних наук, за участь у студентському гуртку Космічна академія наук. Хлопці дуже серйозно і водночас іронічно поставилися до освіти. Лихачов зробив доповідь про стару російську орфографію. (Жах!!!) В підсумку засуджений на 5 років за контрреволюційну діяльність.

Заради справедливості варто сказати, що в перші роки становлення СРСР у країні налічувалося 129 вузів, а до 1934 році їх вже було 600. Псевдовузи плодилися зі швидкістю, яку випередила хіба що сучасна Україна. (В Україні близько 800 вузів, у Франції – 41). Рівень освіти в перших радянських вузах був вельми девальвований.

В СРСР не скупилися на фінансування просвітлення. Навпаки, в СРСР на систему освіти йшло до 5% ВВП, в країнах Заходу – 3,3% ВВП. Тільки ці гроші здебільшого по дурному тринькали, ніж розумно використовувалися. Наука ставала безплідною. Освіта – відірваною від життя.
Як там у Бориса Пастернака

Сквозь прошлого перипетии
И годы войн и нищеты
Я молча узнавал России
Неповторимые черты.

Поставте замість слова Росія – Україна, і мовчки осягаємо «неповторимые черты».

Вибачте, відволікся.
Для кар'єрного зростання в першій половині існування СРСР вищої освіти навіть такої нижчої проби і зовсім не потрібно було.

Наприклад, у червні 1930 року Секретаріат ЦК затвердив положення про організацію річних курсів для підготовки керівних працівників Наркомату закордонних справ. Від кандидатів потрібний партстаж не менше 10 років, бажано — робоче походження. Освіта або знання іноземних мов — необов'язкові.

В результаті, між тим з грудня 1934 по лютий 1941 року в складі Політбюро ЦК ВКП(б) не було жодної людини з закінченою вищою освітою. У 1937 році серед секретарів обкомів вищу освіту мали 15,7%, у секретарів міськкомів — 9,7%. За даними Всесоюзного перепису населення 1939 року серед керівників районної та міської ланки вищу освіту мали 4%.

Освіченість стала випаровуватися не тільки з партійних кабінетів, але навіть з наукових лабораторій.
У 1935 році академіком Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна стає Трохим Лисенко! За рік до цього «всесоюзний академік» без вищої освіти, Трохим Денисович Лисенко став ще й академіком наук УРСР. Цитата з газети Правда 1933 рік про Лисенко: «Університетів не проходив, волохатих ніжок у мушок не вивчав, а дивився в корінь».
А ось вже з виступу самого Лисенка в Кремлі в 1935 році під час зустрічі Сталіна з ударниками сільського господарства: «Багато вчених говорили, що колгоспники не можуть займатися генетикою, тому що для цього треба закінчити інститут. Але це не так. На основі єдино наукової методології, єдино наукового керівництва, якої нас щодня вчить товариш Сталін, ця справа витягується колгоспом».



"Академік" Лисенко (на фото праворуч) роздає ЦВ по селекції насіння

У 1937 році в статті «Мій шлях у науку» в газеті Правда Лисенко написав:

«Маючи здібності та бажання, в нашій країні легко стати вченим. Саме радянське життя змушує ставати в тій чи іншій мірі вченим. У нас дуже важко і навіть неможливо провести різку, неперехідну грань між вченими і не вченими».

11 січня 1938 року в газеті «Соціалістичне землеробство» генетик-аматор Лисенко публікує редакційну статтю під заголовком «Оздоровити Академію сільськогосподарських наук. Нещадно викорінювати ворогів і охвістя з наукових установ». До цього часу заарештовані один за одним два президента ВАСХІЛа. Один з них - вчений зі світовим ім'ям, селекціонер, Георгій Майстер. Його розстріляли. За рік до цього розстріляли вченого Олександра Чаянова, а слідом за ним його колегу Миколу Кондратьєва, обидва однокурсники великого радянського генетика Миколи Вавілова, закатованого у катівнях НКВД в 1943-му. (Навчалися до революції в Московському сільськогосподарському інституті).

Крім усього іншого, як розповідає Будницький, погіршенню якості освіти сприяло не лише фізичне винищення вчених і просування неуків, але і відділення науки від освіти вищої школи. В кінці 1930-х років наука була виведена з системи університетів, і системи освіти, і була зосереджена в академії наук, галузевих інститутів. (Ця хвороба і нинішньої системи пострадянської освіти).
Незаохочення до освіти старше покоління пам'ятає з розрахунку зарплатної сітки. Ставка дипломованого інженера – близько 110 рублів, нижче ніж у токаря 5 розряду, трієчника провінційного профтехучилища.

Вже у другій половині XX століття, коли світ вступив у постіндустріальну епоху, зробивши ставку на економіку знань, відставання СРСР від цивілізації стало занадто явним. (хіба що крім ВПК, та й то велике питання).

У 1960-х в СРСР починається справжній студентський бум. По-перше, в 1956 році скасовується плата за навчання в старших класах і у вузах (введена 26 жовтня 1940-го року). Вартість освіти була невисокою, але для селян, які зовсім не отримували зарплати і пенсії, будь-яка ціна була бар'єром до освіти. По-друге, в СРСР на 50 році життя країни, колгоспникам та їх дітям починають видавати паспорти. А це значить – відносна свобода переміщень. По-третє, країна перейшла на загальну обов'язкову середню освіту. Студенти перетворюються в окремий, неспокійний суспільний клас. Вони, власне, і розгойдують човен під назвою Відлига.

Вони ж стають героями фільмів, шаржів і книг. У щоденний обіг на всі випадки життя входять фрази: "Учись студент". "Убью студент". Профессор - лопух".

Шкільній та іншим видам освіти стали приділяти більше уваги. У 1966 році (50 років тому) у середню освіту навіть ввели обов'язкове навчання англійської мови. Щоб наші люди могли говорити з великим світом на зрозумілій мові. Тільки я особисто ще не бачив жодного земляка, хто без репетитора, вивчив у школі англійську мову.
Знову не можу обійтися без російської класики:

Мы все учились понемногу,
Чему-нибудь и как-нибудь…

Якщо ви здатні без гугла розпізнати автора цих рядків, і сам твір, значить швидше за все у вас хороша радянська освіта.
Тоді про що це я?
Ах так, про радянську освіту, яка, можливо, і була хорошою, але не конкурентною для XX-го і, тим більше, XXI століття.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.