21 жовтня 2017, субота

Чому Леннон і тепер живіший за усіх живих

коментувати
35 років тому, 8 грудня 1980 року в Нью-Йорку, чотирма пострілами в упор був убитий Джон Леннон. З вини істеричних журналістів, любителів виривати фрази з контекстів, його могли вбити ще в 1966 році. Та фактично й вбили.

Кумир мільйонів, засновник і фронтмен ліверпульського квартету Beatles, був застрелений біля порога свого будинку. До цього місця досі водять екскурсії, на одній з них я теж був. Дружина Леннона Йоко Оно живе тут до цього часу і як розповідала наша гід, іноді показується з вікна групі роззяв з різних країн світу.

Не буду розбирати причини і обставини вбивства кумира радянської, американської, британської молоді – Джона Леннона.

Тим більше в тій же Америці завжди було багато охочих вбити цього занадто відвертого очкарика. Взагалі то вбити його американці готові були ще в 1966 році під час останніх гастролей групи Beatles.

За що?

Отже, в липні 1966 року в США американський молодіжний журнал Дейтбук опублікував раннє інтерв'ю Леннона, яке він дав британській газеті Івнінг Стандарт. Правда, інтерв'ю було передруковано в урізаному вигляді, а в заголовок винесено вирвану з контексту цитату, яка стала пізніше досить крилатою, щоб розлетітися по всьому світу: «Ми тепер популярніші, ніж Ісус Христос».

Це негарний прийом. Зараз він нерідко використовується недобросовісними медіа і в Україні. У 2009-му вирвана з контексту фраза прем'єра Юлії Тимошенко «пропало все» - мала відношення до зникнення з екрану тексту, але її перетворили в «політекономічний аналіз ситуації». Так і минулого тижня вирвана з контексту фраза Президента про роль волонтерів в новітній історії України, той самий некрасивий прийом.

Загалом, слово не горобець, а якщо і горобець, то є люди, які вміють перетворити його у будь-яку жар-птицю.

Так і сталося з фразою Леннона про популярність бітлів, рівень якої перевищував популярність Месії.

Вона була використана для кампанії проти ліверпульської четвірки, як символу англійської культури. В результаті 35 радіостанцій США припинили трансляцію композицій Beatles. Більше десятка штатів заборонили для них в'їзд на свою територію. У багатьох місцях, де планувався концерт бітлів їм стали відмовляти в майданчиках.

В Алабамі, Джорджії, Техасі публічно спалювали пластинки ліверпульської групи. У книзі Тамари Воробйової, Історія ансамблю Бітлз ось як описується реакція американських релігійних кіл: «Пастор з Клівленда погрожував парафіянам відлучити їх від церкви, якщо вони будуть слухати платівки «богохульників». Якась релігійна громада розставила по місту відра, на яких написала: «Кладіть сюди попіл від бітлів». Ку-клукс-кланівці зробили опудала музикантів і урочисто спалили їх».

Гастролі були під загрозою зриву. Комерційний директор квартету Брайан Епштейн вилетів до США, щоб залагодити конфлікт і пообіцяв що Леннон насамперед, прилетівши в Америку вибачиться перед її громадянами. Так і сталося.

Але що ж насправді сказав в інтерв'ю Леннон, і як пізніше співала група Автограф «у чому він мав рацію, у чому був не правий»?

Те нещасливе інтерв'ю в Івнінг Стандарт брала журналістка Морін Клів. Вона де тільки могла, говорила, що слова її співрозмовника перекрутили, а яскраві фрази вирвали з контексту.

Зокрема, Леннон сказав: «Християнство піде. Воно буде відступати і зникне. Мені не потрібно доводити, що я правий. Те, що це так, говорять факти. Ми зараз більш популярні, ніж Ісус Христос... Я не знаю, що зникне і пройде раніше — рок-н-рол чи християнство... Можливо, Ісус був хлопцем що треба, але його учні пересічні та дурні. Вони спотворили його і знищили його в мені». Іншими словами Леннон сказав, що роль Христа, Його лик спотворений його псевдопослідовниками.

А хіба це не так?

Хіба в тому вигляді, що постає перед нами християнство, з його розбещеною верхівкою і втратившою берега паствою не відійшло від вчення Христа? Відійшло. На незліченну відстань. Втім це інша тема. Повертаюся до інтерв'ю Леннона.

Після того, як в американській пресі почалося цькування лідера Beatles, британська журналістка Морін Клів, спробувала пояснити суть сказаного її співрозмовником: «Джон Леннон просто бачив, що християнство має мало прихильників». «Ми говорили про те, що християнство втрачає свої позиції в сучасному світі».

Тобто масовість християнства забезпечена була ще в середньовіччі, але ось суть вчення Христа цими масами втрачена. Те, що Beatles в 1960-х раптом став популярнішим Ісуса Христа, це не бравада ліверпульського очкарика. Це співчуття про те, у що перетворюється світ.

Шкода, що цю думку так і не вдалося розвинути до ясного розуміння. Релігійні фанатики, які вже давно закинули свої Біблії в самий дальній кут книжкової полиці, своїми діями довели, що Леннон таки мав рацію. Ще правіше Леннона звичайно ж був Ісус Христос, який сказав про псевдовіруючих свого часу «По плодах їх пізнаєте їх».

У кінцевому рахунку, 8 грудня 1980-го року один з таких фанатиків застрелив Джона Леннона.

Повідомлення про загибель музиканта в Англії першим передала радіостанція ВВС. Голос диктора тремтів. Тетяна Воробйова у своїй книзі пише: «Удар був страшний. Вся країна поринула в глибокий траур. Тисячі людей скорботно стояли на вулицях Лондона та інших великих і маленьких міст. По всім радіостанціям передавали пісні Леннона. На батьківщині, в Ліверпулі, потоки людей кинулися до будівлі ратуші. Натовп збільшувався з кожною годиною. Десятки тисяч ліверпульців служили панахиду по своєму зухвалому, норовливому землякові».

А ось як вправлялася радянська преса:

«Сам факт вбивства Леннона є для США нічим не примітною буденною справою. Він став лише 701 жертвою збройного нападу, вчиненого за цей рік в Нью-Йорку. У цілому ж у минулому році в США від куль загинули 10.700 людина. Всі вони жертви процвітаючого в США культу насильства». (Радянська культура 12 грудня 1980 рік).

Сам факт вбивства Леннона є для США нічим не примітною буденною справою (Радянська культура, 12 грудня 1980 року)

«Роздувши цю трагічну подію (про вбивство Леннона) до розмірів суперсенсації американські газети, в тому числі найбільш "респектабельні", відводять цілі смуги статтям про життя відомого співака і композитора». (газета Соціалістична індустрія, 12 грудня 1980 рік)

1965 рік, 26 жовтня перед концертом бітлів в Лондоні

«Нинішній галас в США дуже нагадує події, що відбувалися тут кілька років тому, коли від зловживання наркотиками помер інший музичний ідол Америки – Елвіс Преслі. Як і сьогодні Леннона, його тоді готували в «святі», але не пройшло і трьох років, як ім'я Е. Преслі забуте. Заробивши на його смерті мільйони доларів, головні шоу-бізнесу Америки списали його в Архів». (газета Соціалістична індустрія, 12 грудня 1980 рік)

Незважаючи на це отруту стихійної свічки біля портрета Леннона, як його заповіт слухали його гімн Imagine. І плювати хотіли і на "Соціалістичну культуру", і на її сестру "Соціалістичну індустрію".

На стінах будинків з'явилися перші радянські народні графіті: «Леннон жив, Леннон – живий, Леннон – буде жити».

Прекрасний, щирий перефраз комуністичного гасла. Від себе додам, перефраз Маяковського: «Англійську я вивчив би тільки за те, що нею розмовляв Леннон».



P. S. В Одесі живе один з найбільш гарячих українських шанувальників Beatles. Його звати Тимур Ополинський.Він організував в своєму улюбленому місті на квартирі мабуть єдиний в Україні музей групи Beatles. Реліквії збирав ще його батько – моряк – Валерій Ополинський. Він часто ходив у радянські часи в закордонні плавання. Я спілкувався нещодавно з Тимуром по телефону. Ось що він мені розповідав.

«У мене на руках була пам'ятка моряка, і там був список тих альбомів, які взагалі не можна ввозити в Радянський Союз.Це був альбом Джона Леннона — Два незайманці [1968]. Там на обкладинці він і його дружина Йоко Оно — голі».

У 2008 році Ополинський приїхав у Київ на концерт Пола Маккартні і опинився в одній фан-зоні, поруч з Михайлом Саакашвілі, тоді ще президентом Грузії, а нині — головою Одеської облдержадміністрації. З цього факту Ополинський-молодший зробив висновок: новий губернатор не байдужий до Beatles. А значить, може допомогти єдиному в Україні приватному музею групи, який поки базується в квартирі, знайти більш підходяще приміщення. «Спробую вийти на нашого нового губернатора,— сказав мені Ополинський.— Я зрозумів, що йому ця музика теж близька. Я йому лист на Facebook вже написав. Чекаю відповіді».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.