27 липня 2017, четвер

Чому Леннон і тепер живіший за усіх живих

коментувати
35 років тому, 8 грудня 1980 року в Нью-Йорку, чотирма пострілами в упор був убитий Джон Леннон. З вини істеричних журналістів, любителів виривати фрази з контекстів, його могли вбити ще в 1966 році. Та фактично й вбили.

Кумир мільйонів, засновник і фронтмен ліверпульського квартету Beatles, був застрелений біля порога свого будинку. До цього місця досі водять екскурсії, на одній з них я теж був. Дружина Леннона Йоко Оно живе тут до цього часу і як розповідала наша гід, іноді показується з вікна групі роззяв з різних країн світу.

Не буду розбирати причини і обставини вбивства кумира радянської, американської, британської молоді – Джона Леннона.

Тим більше в тій же Америці завжди було багато охочих вбити цього занадто відвертого очкарика. Взагалі то вбити його американці готові були ще в 1966 році під час останніх гастролей групи Beatles.

За що?

Отже, в липні 1966 року в США американський молодіжний журнал Дейтбук опублікував раннє інтерв'ю Леннона, яке він дав британській газеті Івнінг Стандарт. Правда, інтерв'ю було передруковано в урізаному вигляді, а в заголовок винесено вирвану з контексту цитату, яка стала пізніше досить крилатою, щоб розлетітися по всьому світу: «Ми тепер популярніші, ніж Ісус Христос».

Це негарний прийом. Зараз він нерідко використовується недобросовісними медіа і в Україні. У 2009-му вирвана з контексту фраза прем'єра Юлії Тимошенко «пропало все» - мала відношення до зникнення з екрану тексту, але її перетворили в «політекономічний аналіз ситуації». Так і минулого тижня вирвана з контексту фраза Президента про роль волонтерів в новітній історії України, той самий некрасивий прийом.

Загалом, слово не горобець, а якщо і горобець, то є люди, які вміють перетворити його у будь-яку жар-птицю.

Так і сталося з фразою Леннона про популярність бітлів, рівень якої перевищував популярність Месії.

Вона була використана для кампанії проти ліверпульської четвірки, як символу англійської культури. В результаті 35 радіостанцій США припинили трансляцію композицій Beatles. Більше десятка штатів заборонили для них в'їзд на свою територію. У багатьох місцях, де планувався концерт бітлів їм стали відмовляти в майданчиках.

В Алабамі, Джорджії, Техасі публічно спалювали пластинки ліверпульської групи. У книзі Тамари Воробйової, Історія ансамблю Бітлз ось як описується реакція американських релігійних кіл: «Пастор з Клівленда погрожував парафіянам відлучити їх від церкви, якщо вони будуть слухати платівки «богохульників». Якась релігійна громада розставила по місту відра, на яких написала: «Кладіть сюди попіл від бітлів». Ку-клукс-кланівці зробили опудала музикантів і урочисто спалили їх».

Гастролі були під загрозою зриву. Комерційний директор квартету Брайан Епштейн вилетів до США, щоб залагодити конфлікт і пообіцяв що Леннон насамперед, прилетівши в Америку вибачиться перед її громадянами. Так і сталося.

Але що ж насправді сказав в інтерв'ю Леннон, і як пізніше співала група Автограф «у чому він мав рацію, у чому був не правий»?

Те нещасливе інтерв'ю в Івнінг Стандарт брала журналістка Морін Клів. Вона де тільки могла, говорила, що слова її співрозмовника перекрутили, а яскраві фрази вирвали з контексту.

Зокрема, Леннон сказав: «Християнство піде. Воно буде відступати і зникне. Мені не потрібно доводити, що я правий. Те, що це так, говорять факти. Ми зараз більш популярні, ніж Ісус Христос... Я не знаю, що зникне і пройде раніше — рок-н-рол чи християнство... Можливо, Ісус був хлопцем що треба, але його учні пересічні та дурні. Вони спотворили його і знищили його в мені». Іншими словами Леннон сказав, що роль Христа, Його лик спотворений його псевдопослідовниками.

А хіба це не так?

Хіба в тому вигляді, що постає перед нами християнство, з його розбещеною верхівкою і втратившою берега паствою не відійшло від вчення Христа? Відійшло. На незліченну відстань. Втім це інша тема. Повертаюся до інтерв'ю Леннона.

Після того, як в американській пресі почалося цькування лідера Beatles, британська журналістка Морін Клів, спробувала пояснити суть сказаного її співрозмовником: «Джон Леннон просто бачив, що християнство має мало прихильників». «Ми говорили про те, що християнство втрачає свої позиції в сучасному світі».

Тобто масовість християнства забезпечена була ще в середньовіччі, але ось суть вчення Христа цими масами втрачена. Те, що Beatles в 1960-х раптом став популярнішим Ісуса Христа, це не бравада ліверпульського очкарика. Це співчуття про те, у що перетворюється світ.

Шкода, що цю думку так і не вдалося розвинути до ясного розуміння. Релігійні фанатики, які вже давно закинули свої Біблії в самий дальній кут книжкової полиці, своїми діями довели, що Леннон таки мав рацію. Ще правіше Леннона звичайно ж був Ісус Христос, який сказав про псевдовіруючих свого часу «По плодах їх пізнаєте їх».

У кінцевому рахунку, 8 грудня 1980-го року один з таких фанатиків застрелив Джона Леннона.

Повідомлення про загибель музиканта в Англії першим передала радіостанція ВВС. Голос диктора тремтів. Тетяна Воробйова у своїй книзі пише: «Удар був страшний. Вся країна поринула в глибокий траур. Тисячі людей скорботно стояли на вулицях Лондона та інших великих і маленьких міст. По всім радіостанціям передавали пісні Леннона. На батьківщині, в Ліверпулі, потоки людей кинулися до будівлі ратуші. Натовп збільшувався з кожною годиною. Десятки тисяч ліверпульців служили панахиду по своєму зухвалому, норовливому землякові».

А ось як вправлялася радянська преса:

«Сам факт вбивства Леннона є для США нічим не примітною буденною справою. Він став лише 701 жертвою збройного нападу, вчиненого за цей рік в Нью-Йорку. У цілому ж у минулому році в США від куль загинули 10.700 людина. Всі вони жертви процвітаючого в США культу насильства». (Радянська культура 12 грудня 1980 рік).

Сам факт вбивства Леннона є для США нічим не примітною буденною справою (Радянська культура, 12 грудня 1980 року)

«Роздувши цю трагічну подію (про вбивство Леннона) до розмірів суперсенсації американські газети, в тому числі найбільш "респектабельні", відводять цілі смуги статтям про життя відомого співака і композитора». (газета Соціалістична індустрія, 12 грудня 1980 рік)

1965 рік, 26 жовтня перед концертом бітлів в Лондоні

«Нинішній галас в США дуже нагадує події, що відбувалися тут кілька років тому, коли від зловживання наркотиками помер інший музичний ідол Америки – Елвіс Преслі. Як і сьогодні Леннона, його тоді готували в «святі», але не пройшло і трьох років, як ім'я Е. Преслі забуте. Заробивши на його смерті мільйони доларів, головні шоу-бізнесу Америки списали його в Архів». (газета Соціалістична індустрія, 12 грудня 1980 рік)

Незважаючи на це отруту стихійної свічки біля портрета Леннона, як його заповіт слухали його гімн Imagine. І плювати хотіли і на "Соціалістичну культуру", і на її сестру "Соціалістичну індустрію".

На стінах будинків з'явилися перші радянські народні графіті: «Леннон жив, Леннон – живий, Леннон – буде жити».

Прекрасний, щирий перефраз комуністичного гасла. Від себе додам, перефраз Маяковського: «Англійську я вивчив би тільки за те, що нею розмовляв Леннон».



P. S. В Одесі живе один з найбільш гарячих українських шанувальників Beatles. Його звати Тимур Ополинський.Він організував в своєму улюбленому місті на квартирі мабуть єдиний в Україні музей групи Beatles. Реліквії збирав ще його батько – моряк – Валерій Ополинський. Він часто ходив у радянські часи в закордонні плавання. Я спілкувався нещодавно з Тимуром по телефону. Ось що він мені розповідав.

«У мене на руках була пам'ятка моряка, і там був список тих альбомів, які взагалі не можна ввозити в Радянський Союз.Це був альбом Джона Леннона — Два незайманці [1968]. Там на обкладинці він і його дружина Йоко Оно — голі».

У 2008 році Ополинський приїхав у Київ на концерт Пола Маккартні і опинився в одній фан-зоні, поруч з Михайлом Саакашвілі, тоді ще президентом Грузії, а нині — головою Одеської облдержадміністрації. З цього факту Ополинський-молодший зробив висновок: новий губернатор не байдужий до Beatles. А значить, може допомогти єдиному в Україні приватному музею групи, який поки базується в квартирі, знайти більш підходяще приміщення. «Спробую вийти на нашого нового губернатора,— сказав мені Ополинський.— Я зрозумів, що йому ця музика теж близька. Я йому лист на Facebook вже написав. Чекаю відповіді».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.