21 вересня 2017, четвер

Чим закінчується "тепла ванна" для президента

коментувати
Вираз "тепла ванна" взято не з банно-прального лексикону. Це вираз означає штучно обмежений зворотний зв'язок між владою і народом, який найняв її служити. Якщо він обривається, чекай на біду.

Москва. 18 травня (за новим стилем 30 травня) 1896 року, 1379 осіб вбито, тисячі покалічено. Ні-ні, в цей час в Російській імперії не було ніякої страшної-престрашної війни.

Навіть навпаки – розгорталося велике-превелике свято. З нагоди коронації останнього імператора Росії Миколи II (тоді, звісно, ще ніхто не знав, що він останній) в північно-західній частині Москви, на Ходинському полі (тоді це було за межами Москви) міністерство двору провело традиційний ярмарок, на якому передбачалися безкоштовні частування.

Уздовж периметра Ходинки було зведено лавки, дерев'яні бараки, стихійні сцени, майданчики для безкоштовної роздачі та розливу, наприклад, десятків тисяч літрів пива, меду та інших царських дарів. Чутки про халяву швидко пролетіли всією Москвою. На поле площею приблизно 1 кв. км злетілися сотні тисяч гостей. Тисячі ночували в полі, щоб бути першими під час роздачі страв.

І тут сталося передбачуване і непоправне. Тиснява. В результаті за лічені години загинуло 1379 осіб, 900 були понівечені.


ХодынкаХодинка

Постало питання, як доповісти цареві, що в його найсвітлішу мить життя – в день коронації – через дурість чиновників або з якихось інших причин замість масового свята вийшло «масове жертвоприношення».

За кілька годин до Миколи II на Ходинку виїхав прем'єр-міністр Російської імперії Сергій Вітте. Дорогою він і дізнався про трагедію. Коли Вітте приїхав на місце катастрофи, поле вже було очищено і від трупів, і від тих, хто був поранений у битві за «безкоштовний сир». Сліди ранкової тисняви вже було або замасковано, або прибрано.

До Ходинки також під'їжджають іноземні екіпажі, зокрема – Лі Хун Чана. Він один з найповажніших китайських дипломатів кінця XIX століття, який завідував всією зовнішньою політикою Піднебесної. Лі Хун Чан увійшов у спеціально підготовлену для нього альтанку. До нього підійшов граф Вітте.

- Чи правда, що сталася така велика катастрофа і що є близько двох тисяч убитих і покалічених? – запитує через перекладача 73-річний Лі Хун Чан

- Так, дійсно, таке нещастя сталося, - відповідає Вітте.

- Скажіть, будь ласка, невже про це нещастя все докладно доповіли государеві?

- Жодних сумнівів, що це було повідомлено, і я навіть переконаний, що це було повідомлене негайно після того, коли ця катастрофа трапилася.

- Ну, у вас державні діячі недосвідчені, – східний гість журиться і хитає головою. - От коли я був генерал-губернатором Печілійської області, то у мене була чума і померли десятки тисяч людей, а я завжди писав богдихану, що у нас все чудово, і коли мене запитували: «Чи немає у вас якихось хвороб?» – я відповідав: «Жодних хвороб немає, все населення в найзвичайнішому порядку». Ну скажіть, будь ласка, для чого я буду засмучувати богдихана повідомленням, що у мене вмирають люди? Якщо б я був сановником вашого государя, я, звісно, все від нього приховав би. Для чого його, бідолаху, засмучувати?

...у мене була чума і померли десятки тисяч людей, а я завжди писав богдихану, що у нас все чудово.
Китайський чиновник Лі Хун Чан

Невдовзі на місце трагедії прибув Микола II і вся королівська рать. Катастрофа засмутила імператора. Але не більше. За спогадами Вітте, свята, призначені на цей день, незважаючи на колосальне число загиблих, скасовані не були. Запланований концерт під керуванням відомого диригента Василя Сафонова пройшов так, ніби нічого й не сталося.

Згідно з правилами церемоніалу, цього святкового дня також мав відбутися бал у французького посла графа Монтебелло. Всі гадали, приїде імператор чи оголосить щось на кшталт: «Оставь меня, старушка, я в печали». Великий князь Сергій Олександрович Романов, московський генерал-губернатор, приїхавши до французького посла, в бесіді з Вітте розповів тому, що протягом дня все оточення імператора умовляло його бал скасувати. Або як мінімум самому на ньому не бути.

Ніхто, ні Вітте, ні міністри, ні великий князь Сергій Олександрович, до останнього не знали, чи буде государ на балу, чи ні.

Імператор приїхав. І навіть граційно танцював з дружиною французького посла. Хоча по ньому було видно, що він пригнічений тим, що трапилося.

І все ж цар пояснив своїм вірнопідданим, що Ходинська тиснява – це, звісно, катастрофа, велике нещастя і таке інше. Але воно не повинно затьмарювати свято коронації. «Ходинську катастрофу належить у цьому сенсі ігнорувати», – написав у своїх мемуарах Вітте (цитуючи царя).

«За цих слів мені природно прийшла в голову аналогія між цим міркуванням і міркуванням, яке я чув вранці від великого державного мужа в Китаї Лі Хун Чана», – пише далі Вітте.

Вітте вважав, що Микола II насправді прийняв своє негуманне рішення під тиском великого князя Сергія Олександровича, людини жорсткої, принципової і позбавленої будь-яких сентиментів. Що саме Сергій Олександрович, маючи значний вплив на Миколу II, переконав того не відхилятися від сценарію святкування своєї коронації, навіть незважаючи на те, що цей день став одним із найтрагічніших у житті тисяч москвичів і гостей Білокам'яної.

Усю провину за це звалили на обер-поліцмейстера міста Власовського, а великий князь, генерал-губернатор Сергій Олександрович, дядько царя, отримав від імператора найвищу подяку за «за зразкову підготовку та проведення урочистостей».

Ця черствість «китайського» розмаху коштувала і тому, й іншому особистої трагедії. За 9 років, у лютому 1905 року, великий князь Сергій Олександрович Романов став жертвою терориста, який кинув у московського губернатора бомбою. А ще за 13 років, у липні 1918-го, в Єкатеринбурзі всю царську сім'ю Миколи II було розстріляно в підвалі будинку інженера Іпатьєва групою більшовиків-психопатів.

Історія любить посміхатися, - здається, так говорив російський драматург Едвард Радзинський.

Зрозуміло, обидва вбивства жодним чином не пов'язані з Ходинкою, але є логічною розв'язкою для правителів, згодних із принципом, який сформулював китайський візитер Лі Хун Чан: «Ну, скажіть, будь ласка, для чого я буду засмучувати богдихана повідомленням, що у мене вмирають люди?»

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.