24 лютого 2017, п'ятниця

Три історії про Людей, які перемогли людожерів

коментувати
27 січня, в річницю визволення в'язнів концтабору Освенцім, в Україні, та й в усьому світі, згадують жертв масового знищення євреїв нацистами. Чому важливо пам'ятати не тільки тодішні жахи, а й людей, які зуміли під час буяння режиму людожерів залишитися Людьми?

Кілька років тому я в Єрусалимі відвідав меморіальний комплекс Яд Вашем, повна назва якого – Національний меморіал Катастрофи (Голокосту) та Героїзму. Ось на цьому слові «і Героїзму» я хочу акцентувати. Голокост – це не тільки звірства небаченого масштабу. Це не тільки сатанізм небачених розмірів, коли якась сволота вирішує, що з лиця землі має бути стертий цілий народ. Голокост – це ще й сотні, тисячі людей, які не дали заплямувати людське ім'я.

Як пережити найниціші часи? Сьогодні, у Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, три короткі історії про тих, кого в Ізраїлі іменують Праведники Миру.

Франція

Доктор Аделаїд Отваль була арештована німецькою поліцією і поміщена у в'язницю в місті Бурж. У червні 1942 до в'язниці стали надходити єврейські в'язні з жовтими нашивками. Отваль обурилася ставленням охоронців до них. Вона приколола до свого одягу аркуш жовтого паперу зі словами «Друг євреїв».

У січні 1943 року в числі 200 заарештованих француженок вона була відправлена в концтабір Біркенау. Отваль помістили із 500-ми ув'язненими єврейками, які незабаром стали називати її «свята».

Потім доктор Аделаїд Отваль була переведена в концтабір Освенцім. Тут, в бараці №10, сумнозвісний доктор Менгеле проводив свої диявольські медичні експерименти над людьми – переважно єврейського походження.

Підлеглий Менгеле, званий Едвард Вірт, наказав ув'язненій Аделаїд Отваль діагностувати ранні стадії раку в жінок. Цей проект передбачав операції без використання анестезії. Аделаїд Отваль заявила Вірту, що не братиме участі в нелюдських експериментах.

- Невже Ви не бачите, що ці люди відрізняються від вас? – умовляв Вірт свою французьку колегу.

- У цьому таборі багато хто відрізняється від мене, – відповіла Аделаїд. – Наприклад, ви.


Нашивка, яку носила доктор Аделаїд

Нашивка, яку носила доктор Аделаїд


Доктор Отваль зустріла кінець війни в жіночому концтаборі Равенсбрюк. За роки, проведені у фашистських таборах, лікувала і рятувала від смерті багатьох своїх «сестер» у недолі.

18 травня 1965 Яд Вашем удостоїв д-ра Аделаїд Отваль звання Праведник народів світу.

Україна

Селянин Петро Ільницький жив у селі Розточки, в 7 км від містечка Болехів Івано-Франківської області, Україна. Перед війною він овдовів і залишився з п'ятьма дітьми, молодшому – 10 років, найстаршому – 20.

Восени 1941 року фашисти наказали всім євреям – жителям села Розточки покинути свої будинки і перебратися до Болехова.

Влітку 1942-го сім'я Кесслерів повернулася до села. З ними були їхні дорослі діти Малка і Яків, а також племінниця Сара з чоловіком Юделем Розеном. Вони сподівалися знайти прихисток серед місцевих. Але їх двічі обдурили і пограбували. Кесслери, щоб врятуватися, перебралися в ліс. Але їм потрібен був хтось, хто буде допомагати хоч за плату забезпечувати їх продуктами.

Петро Ільницький погодився ризикнути. Раз на кілька днів він збирав кошик або вузол з провізією і йшов у ліс. Навесні 1943-го гроші у Кесслерів закінчилися. Ільницький був не в змозі взяти на себе їхнє утримання, оскільки його сім'я теж голодувала. Крім того, до Кесслерів приєдналося ще двоє людей: мати й дочка. А ще пізніше додалася інша сім'я, що складалася з батька і двох його синів – 17 і 13 років. Наприкінці зими 1943 в землянку до Кесслерів несподівано потрапили ще чотири втікачі.

Таким чином, в «теремку» в Кесслерів опинилося 16 осіб. Забезпечити їжею таку кількість людей було нелегко, а тим більше робити це непомітно. Ризик потрапити під розстріл і наразити на страту всю родину – колосальний. Ільницький не міг закуповувати стільки продуктів в одному місці – це відразу викликало б підозри. Тому він і його діти постійно були зайняті видобутком продуктів харчування в різних місцях, потім переправляли все в ліс. Грошей, які дав Ільницькому один з нових біженців, Мойсей Грюншлаг, вже бракувало. Ільницький почав ділити сімейний бюджет на своїх п'ятьох дітей плюс 16 «лісових» братів. На жаль, до моменту звільнення України від фашистів дожили тільки 8 мешканців землянки.

1946 року Ільницький з дітьми був висланий радянською владою в Казахстан, і зв'язок із врятованими було втрачено на багато років. Тільки 1985 року його родина налагодила листування з деякими з них.

14 грудня 1994 року Яд Вашем удостоїв Петра Ільницького і його дітей – Василя, Степана, Кароля, Михайла та Катерину – почесного звання Праведник народів світу.

Польща

29-річна полячка Ірена Сендлер працювала в соціальній службі відділу добробуту Варшавського муніципалітету. У листопаді 1940 фашисти зігнали 400 тисяч євреїв у так зване Варшавське гетто і закрили вільний доступ до нього і вихід звідти. Антисанітарія, брак продовольства і ліків, відсутність медичного обслуговування призвели до епідемій і високої смертності в перенаселеному гетто.

Ірені Сендлер вдалося добути дозвіл муніципалітету на відвідування гетто з метою інспекції санітарних умов. Вона таємно виводила євреїв з гетто і шукала притулку для них. У результаті їй вдалося винести (вивести) з Варшавського гетто, за різними даними, до 2,5 тис дітей, яким вона підшукувала місця укриття, забезпечувала їхнє утримання та медичне обслуговування. (Зрозуміло, не сама, але її роль у цій надто ризикованої операції – провідна).

20 жовтня 1943 року Ірену заарештували. Їй вдалося заховати докази: закодовані адреси дітей і великі суми грошей, призначені для допомоги євреям. Підпільниця отримала смертний вирок, і її кинули до в'язниці. Активістам підпілля вдалося підкупити чиновників і звільнити Ірену. Після свого звільнення в лютому 1944-го, перебуваючи в розшуку, вона продовжила підпільну роботу. Небезпека змусила її перейти на нелегальне існування, що не дозволило Сендлер навіть бути присутньою на похороні матері.

19 жовтня 1965 року Яд Вашем удостоїв Ірену Сендлер почесного звання Праведник народів світу. Дерево, посаджене на її честь, розташоване на самому початку Алеї Праведників.

Таких історій тисячі. Врятованих душ – сотні тисяч.

P. S. Все це історії хоробрих і сильних духом людей. Час і Україні писати (ні, не писати, збирати) історії сильних духом, благородних і світлих. На цих образах і виховувати покоління.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.