10 грудня 2016, субота

Чи повторить 2016-го український футбол долю українського хокею?

коментувати
Я категорично проти цього часто експлуатованого футбольного штампа, який я часто чую на всіх футбольних шоу країни: гра забувається – результат залишається. Ніхто не забутий. Ніщо не забуте. Однак це до певного часу. 2015-й як футбольний рік був результативним, але блідим, як кінь Апокаліпсису

Якщо мірилом успіху вважати вихід збірної України на Євро-2016, а мого улюбленого Динамо – в 1/8 розіграшу Ліги чемпіонів, то звісно, все в межах пристойності. Результат є. Насправді, як казав один старий уболівальник Чорноморця, український футбол «напередодні грандіозного шухеру».

Про це трішки пізніше, а зараз, як любили говорити радянські футбольні коментатори, «для любителів статистики».

Наша збірна з великими труднощами вийшла на Євро-2016, перемігши македонців, білорусів і збірну Люксембурга. Це не найфутбольніші країни на нашому глобусі. З 6 можливих очок у протистоянні зі словаками ми взяли лише одне. З іспанцями – «0». У плей-офф ми непогано показали себе в першій грі зі Словенією (серед грандів цих хлопців теж немає) і ледь відскочили у повторній грі.

Можна, звісно, тішитися результатом, який запам'ятовується, і не дивитися на гру, яку краще забути, але це самообман.

Греки, так ті взагалі 2004 року без будь-якої пам'ятної гри стали в Португалії чемпіонами Європи. Тепер той результат здається давньогрецьким міфом.

2006 року така само бліда збірна України потішалася приголомшливим результатом у Німеччині на чемпіонаті світу, де ми раптом стали командою №8. Усі ЗМІ тоді кричали, що це і є громадянський подвиг.

Ще раз для любителів статистики нагадаю короткий зміст того «подвигу»: ми тоді програли іспанцям і італійцям із загальним рахунком 0:7. Також заслужено перемогли Саудівську Аравію 4:0 і незаслужено (неохайно) вирвали перемогу 1:0 в Тунісу. Зігравши 0:0 зі Швейцарією, вибили за  пенальті цей єдиний міцний горішок, який претендував на роль європейського середнячка. (Тоді героєм поєдинку став наш Олександр Шовковський, що відбив три пенальті поспіль.)

І тоді ми теж потішалися результатом. А весь світ практично гидував нашою грою. Номінально команда увійшла до вісімки найсильніших, але ніхто в Європі (у світі) не забажав прикупити собі хоч когось із цієї команди-героя. Бо футбольний світ цікавиться не тільки результатом, а й процесом і прогресом. Як часто навіть у щоденщині ми хочемо здаватися, а не бути.

Майже те саме можу сказати про рідне Динамо. Щасливий за результат. Але це не той футбол, який заворожує.

Із ослаблим Челсі (у прем'єр-лізі Англії – 14 місце) здобути одне очко з шести можливих – це не наш метод. Порту? А що Порту? Команда несподівано зіграла у свій найгірший футбол сезону, а може бути, і тисячоліття. Честь і хвала динамівцям, що спіймали цей вітер змін. Хоча на грі цих клубів у Києві ми ледь уникли поразки. Зіграли в нічию, чому були неймовірно щасливі. Перемога над Маккабі з сонячного Тель-Авіва могла б дістатися і луганській Зорі, і, можливо, полтавській Ворсклі. Це їхній рівень.

Шахтар (Донецьк) опинився в повному прольоті. Хоча вихід у наступний етап Ліги Європи – це теж результат, гідний поваги. Утім, тут ситуація з точністю до навпаки. Результат найнижчий. Але гра гірняків цілком гідна. Потрапили на потужний мадридський Реал і паризький ПСЖ на зрості. Не знаю, кому в Україні до снаги ці клуби. Гадаю, не багатьом. Точніше – нікому.

Минулосезонний фіналіст Ліги Європи – Дніпро, пускається на дно. Тим, хто бажає, керівництво запропонувало піти з клубу. Металург (Запоріжжя) вже на дні. Хлопці чекають у гості Говерлу з Ужгорода і Металіст із Харкова. Боюся, це не останні гості "дна".

Мені особисто не потрібен такий результат, який показують наші клуби за умов досить примітивної гри. Звісно, браво Динамо. Зрозуміло – спасибі гравцям національної збірної. Але загалом рік залишає гірку кислинку. Рівень українського футболу падає.

Як результат, у 2014 році середня відвідуваність ігор української прем'єр-ліги ледь перевищувала 12 тис. вболівальників на матч. Що досить мало. Але 2015-го їх стало і поготів 5 тис. Причому мова не тільки про ігри аутсайдерів. На деяких іграх число уболівальників ледь перевищувало число футболістів.

Український футбол вмирає. А ви за деякими напівперемогами хіба цього не помітили? Бо все, що побудовано не на економіці та без чіткого плану розвитку – приречене на смерть. Швидку та безславну. Це, звісно, не трагедія національного масштабу. Але її прелюдія. Гадаю, наступний, 2016 рік (можливо, з якоюсь відтяжкою на 2017 рік) стане визначальним: чи не спіткає український футбол доля українського хокею.

Результат, звісно, у нас ще є. А ось футболу вже майже немає. Або точніше, може так статися, що не буде.

Для власників клубів це не бізнес. Для багатьох навіть не хобі.

Я пішов думати, що нам з усім цим домогосподарством робити. Якщо у вас є ідеї, пишіть листи до ФФУ, ПФЛ, УПЛ, ФІФА, УЄФА, та хоч в Major League Soccer (MLS), тільки не будьте байдужі.

P. S. Усіх вітаю з блискучим результатом нашої збірної та головного клубу країни – Динамо (Київ) у 2015-му. Аби лиш єдиним нашим світлим футбольним майбутнім не стало наше футбольне минуле.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.