10 грудня 2016, субота

Жовто-блакитний прапор в Грузії

коментувати
Ця зустріч відбулася чотири роки тому. Ще не було війни на Донбасі, Крим ще не окупували, Янукович ще милувався своїм золотим батоном, але вже з'явилася нитка, що зв'язує Україну і Грузію

«По дорозі з Батумі в Кобулеті обганяємо мікроавтобус: номери грузинські, а на даху майорить прапор України. «Бусик» пригальмував біля кафе, де ми їли смажену кефаль, з нього висипало з десяток молодих хлопців і дівчат, із салону чутно пісню Вакарчука. Питаю – чому український прапор? Відповідають – щоб не плутали з росіянами. Багато хто між собою розмовляє російською, але дивним чином вони відрізняються від вічно галасливих туристів з Росії, які, в свою чергу, скоса дивляться на українські прапори», - пише Олег Панфілов для Крим.реалії

Ця зустріч була чотири роки тому. Ще не було війни на Донбасі, Крим ще не окупували, Янукович ще милувався своїм золотим батоном, але вже з'явилася нитка, що зв'язує Україну і Грузію. Особливо після війни у 2008 році. Ось тоді і стали з'являтися на вулицях грузинських міст українські прапори – у вікнах та на балконах квартир, на фасадах кафе і ресторанів, у салонах автомобілів. Жителі Грузії дякують українцям за підтримку.

Зараз я проїхав третину Грузії – від південних районів до чорноморського узбережжя і побачив, що кількість українських прапорів збільшилася. Тепер я можу зайти до свого приятеля, господаря невеликого готелю в Батумі, і побачити жовто-сині прапори на фасаді, в холі готелю, на мотоциклах господаря, відомого байкера.

За всі роки, що я живу в Грузії, я не бачив такого ж ставлення до прапорів інших держав

За всі роки, що я живу в Грузії, я не бачив такого ж ставлення до прапорів інших держав. На якихось акціях можна побачити і азербайджанські, вірменські, але тільки тому, що в Грузії значний відсоток населення – вірмени та азербайджанці. Або на футбольних матчах. Корінних українців зараз у Грузії небагато: ті, що був насильно переселені в середині 19 століття, давно асимілювалися, і їх нащадки можуть мати українські прізвища, але вони вже погано говорять російською і зовсім не говорять українською. Хтось поїхав на початку 90-х, коли пів Грузії воювало. Запитайте Шоту Шевченка, Гіві Іванько або Давида Сергієнко – вони себе вважають грузинами, а українські прізвища – від далеких предків.

Напевно, в Грузії на початку 90-х років не знали, як виглядає український прапор, поки на допомогу не прилетіли українські вертолітники, що вивозили біженців з Абхазії. У 2008 році небагато знало, як українці допомагали озброєнням, коли російська 58-ма армія вторглася в Грузію.

Після війни у багатьох українців з'явилося «друге дихання» по відношенню до Грузії – то розуміти, як і навіщо з'явився Янукович, то порівнювали з грузинськими реформами, відчуваючи повагу до змін, без Росії, самостійно. Здається, у багатьох російська агресія пробудила старе ставлення до імперського Кремля. В останні роки кількість українських туристів зростає, переважно це молоді люди, яких Грузія приваблює і природою, і історією, і кухнею, і, як мені казали ті хлопці з «бусика», відчуттям свободи.

Тепер і Грузія висловлює свою вдячність за підтримку. Як говорила молода москвичка, яка зайшла в українське кафе в Тбілісі, вражає кількість українських прапорів на вулицях. Ще вона додала, що зовсім немає російських, але потім сама й відповіла – так нам і треба. З початком війни на Донбасі і раніше окупації Криму в Грузії ставлення до української символіки стало ще більш навмисним – як протест проти Росії і її агресивної політики.

З початком війни в Донецькій і Луганській областях, крім України, звичайно, найбільше акцій в підтримку українського народу було в Грузії. І знову – з величезною кількістю прапорів. У тбіліських магазинах їх давно розкупили, виручають знайомі українці, вони привозять прапори друзям. Тепер жодна акція в Грузії, навіть якщо вона зовсім не має відношення до України, без жовто-блакитного прапора не обходиться.

Минулого тижня в Батумі питаю свого друга Іраклі – чому? Чому в твоєму готелі, на твоїх мотоциклах, на антенах твоєї машини – скрізь український прапор? Іраклі відповідає приблизно так, як говорять і багато інших, хто висловлює свою підтримку Україні: «Ми – брати, у нас один ворог, у нас одна мета – бути вільними». І слово «ворог» у цьому випадку не банальне позначення окупанта, який вбиває твоїх земляків і братів. Кожен з грузинських добровольців, що воювали в Україні, має два кутові – з грузинським і українським прапорами.

Як і грузини вже звикли до того, що українські прапори – деталь їхнього повсякденного життя і політики. Україна об'єднує навіть політичних суперників, за рідкісним винятком всі вони підтримують Україну і бажають їй стати вільною. Українці відповідають тим же, і тепер вже на українських акціях не обходиться без грузинського прапора.

У відносинах між двома країнами символізм – не просто прояв уваги і симпатії, насправді і грузини, і українці зрозуміли, що триматися разом, допомагати один одному краще, ніж порізно вириватися з імперських обіймів Кремля. Здавалося б, різні народи, з різними, зовсім не схожими мовами, що відрізняються культурою та традиціями, але встали разом, щоб протистояти тим, хто знову хоче відібрати свободу. Якщо скласти два останні рядки українського і грузинського гімнів, то вийде квінтесенція, суть прагнень народів двох країн.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу, Слава свободі, Свободі слава!

Минулого тижня в Батумі розмовляв з молодими українцями з Запоріжжя. Питаю – навіщо приїжджаєте? Відповідають – смачно, красиво і вільно. Вдячні грузини вивішують українські прапори.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.