19 вересня 2017, вівторок

Прощавай, Росія

коментувати
«Безвіз», що настав у неділю для України, викликав істерику у росіян

Днями роз'яснив двом російським туристам, які приїхали в Грузію, чому у нас скорочується кількість шкіл з російською мовою навчання, пише Олег Панфілов для Крим.Реалії. Вони дуже уважно слухали, а по очах було видно, що їх щось гнітить. Відповідаю: перспектив немає, з Росією – візовий режим, дипломи наших університетів котируються на Заході, в школах з першого класу – обов'язкова англійська мова, завдяки чому наші абітурієнти можуть навчатися скрізь. Туристи зажурилися.

Мовна проблема в Грузії – не проблема, але кремлівська зовнішня політика, особливо на пострадянському просторі, диктує: ви і ваші предки говорили російською мовою, а тепер усілякі бандерівці вам забороняють. Переконати росіян у зворотному сенсу немає, оскільки проблема вигадана з нічого. Хто говорив, той говорить і напевно буде говорити, але в Кремлі мовну проблему бачать інакше – російською мовою повинні говорити усі, щоб розуміли російськомовні, а якщо в країні їх хоча б 20-30 відсотків, то і документація повинна бути російською.

Насправді, мабуть, справа зовсім не в тому, щоб усі, як у Російській імперії або СРСР, говорили російською, а в тому, щоб вони ще й могли слухати і дивитися російську пропаганду – російською мовою, звісно. Російська мова стала зброєю, за допомогою якої розв'язують війни, вбивають людей, окуповують території, якщо яка-небудь пострадянська країна чинить опір тиску Кремля.

Російська реакція свідчить про величезну внутрішню трагедію особисто Путіна

Найкращий приклад – доля Таджикистану, де 22 липня 1989 року Верховна Рада республіки прийняла закон «Про мову», який перший в СРСР на перебудовній хвилі регламентував дію єдиної державної мови – таджицької (фарсі). А російській мові закон гарантував вільний обіг на території республіки. 27 стаття таджицького закону була найсильнішим ударом по самолюбству Кремля: «Таджицька РСР створює необхідні умови для вивчення таджицької писемності, заснованої на арабській графіці, і видання літератури згідно цієї графіки». Через сім місяців, 11 лютого 1990 року, група «Альфа» КДБ розстріляла біля будинку ЦК Компартії маніфестантів, які потребують поліпшення соціального життя. Через два роки 201-а російська дивізія роздала зброю прихильникам «відновлення конституційного ладу», тобто червоній номенклатурі, почалася громадянська війна.

Трагічна історія Таджикистану – лише частина кривавих подій, коли імперські околиці намагалися вирватися з чіпких лап Кремля. Потім таке ж було в Грузії, коли використовували абхазьких і осетинських сепаратистів, в Молдові, Азербайджані, зараз – в Україні. На більшій частині цих сепаратистських територіях тепер говорять тільки російською, доставляючи Кремлю і всім кремлівським господарям – від Горбачова до Путіна – справжню насолоду.

«Безвіз».що настав у неділю для України, викликав істерику у росіян, особливо активної частини, що проводить тривалий час в соціальних мережах. Які тільки слова обурення не прочитаєш на адресу українців, які, в свою чергу, не приховують радості. Але тепер вже не мова стала приводом для жовчі – пострадянські країни, які бажають інтегруватися в Євросоюз і НАТО, стали ворогами для Росії.

28 квітня 2014 року російська пропаганда порівняно спокійно поставилася до того, що першою країною, що отримала «безвіз», стала Молдова. Через півтора року Кремль помстився, підтримавши обрання президентом Молдови Ігоря Додона. Новий президент Молдови заявив, що є прихильником федералізації країни та скасування угоди про асоціацію з Євросоюзом, позаблокового статусу Молдови і її розвитку як нейтральної держави. Через три дні після інавгурації він розпорядився зняти з флагштока біля будівлі адміністрації президента прапор Євросоюзу, змінивши на своєму сайті «іконку» мовної версії з румунської на молдавську, хоча написання латиницею залишилося. Колишній активний комуніст всіляко позиціонує себе прихильником Путіна та інтеграції в структури СНД. Однак його повноваження обмежені, а спроби повернути собі колишні функції були відкинуті парламентом, залишивши президента як номінальну представницьку фігуру. Відповідно, змінити розпочату три роки тому євроінтеграцію Ігор Додон не зможе, якщо, звичайно, не розпустить парламент, однак ніхто не дасть гарантій, що новий парламент буде за нього.

Другим «біженцем» з імперського табору стала Грузія, яка ще з референдуму в січні 2008 року наполегливо домагалася зближення з ЄС і НАТО. Відтоді кількість прихильників інтеграції не знизилася, а навіть значно збільшилася – тепер 82 відсотки і 90 відсотків відповідно хотіли б бачити Грузію в складі НАТО і ЄС. Несподіваним «подарунком» стало думка 86 відсотків опитаних, згодних з тим, що Росія є недружньою і навіть ворожою державою. 28 березня 2017 року Грузія отримала довгоочікуваний безвізовий режим з Євросоюзом. Для Кремля це не було великою несподіванкою, оскільки колишній президент наполегливо вдосконалював законодавство і проводив реформи, а нинішньому уряду залишалося тільки витримати паузу – притупити увагу Кремля – і вийти на фінішну європейську лінію.

Молдова і Грузія повинні були виробити у Кремля звичку втрачати – процес реінтеграції з імперським центром почався давно, і зараз Путіну залишається тільки констатувати чергову втрату. Тепер – України. Звичайно, це суперечить прагненням відтворити імперію під назвою «Русский мир». Саме «русский» – для збереження всіх напрацювань і досягнень колишніх царів, генеральних секретарів і президентів. Україна з її значним російськомовним потенціалом була найбільш ласим «шматком» колишньої і тепер відновлюваної імперії.

Недільний ранок в Росії розпочався з істерики, яка тривала весь день. Здавалося, будь-який російський політик або експерт тільки чекав, коли йому подзвонять, щоб запитати думку про «безвіз», щоб він видав нову порцію марення. Причиною став виступ президента України Петра Порошенка на церемонії відкриття європейських кордонів – він процитував відомий чотиривірш Михайла Лермонтова «Прощай, немытая Россия».

Одним з перших відгукнувся перший заступник голови комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Франц Клинцевич: «У того ж Лермонтова можна знайти й інші рядки. Наприклад, в одному із своїх віршів він порівнює Європу, до якої так прагне Порошенко, з вмираючим гладіатором...». Володимир Путін теж відреагував, вирішивши блиснути ерудицією: «Людина, яка не любила Батьківщину всім серцем, ніколи б не написала «Бородіно». Несподіванкою стала заява «глави роду Лермонтових», першого заступника голови комісії з питань культури Громадської палати Росії Михайла Лермонтова: «Швидше, треба в дзеркало подивитися Порошенку, вимовляючи ці слова, щоб спробувати розібратися, хто у нього раби, а хто – пани. На жаль, ми стаємо свідками історичних подій, пов'язаних зі зміненою свідомістю в цій країні. У російській літературі є таке поняття як «чужебесія» – це те, що зараз відбувається на Україні».

Судячи з усього, для російської пропаганди людина з прізвищем Лермонтов повинна стати головним аргументом, проте називати його родичем неможливо – поет Лермонтов був єдиною дитиною в сім'ї, не був одружений і не мав потомства. Більш того, сучасний Лермонтов несподівано заявив, що «немає автографа цього твору, написаного рукою Лермонтова. Він переписаний кимось із зазначенням, що вірш було почуто від класика. Тобто цей твір, приписаний йому, а не достовірно належить». Тобто в радянських, а нині російських підручниках літератури цей твір є, але після цитування українським президентом він виявився фальшивим. Вперше опублікований видавцем Петром Бартенєвим в 1873 році, він зазнавав спотворення в радянський час, коли в оригіналі рядок «И ты, им преданный народ» змінено на «И ты, послушный им народ».

Як би там не було, російська реакція свідчить про величезну внутрішню трагедію особисто Путіна, його ідеологів і всього російського народу, що досі перебуває у блаженнішому стані «старшого брата». Люди подрібніше, названі «ватниками», весь недільний день строчили свої коментарі, іронізуючи над тим, що «українцям немає на що їздити». Звичайно, грошей в українців менше, ніж у вмираючої економічної держави, але «ватники» – погані географи, вони забули, що Україна межує з Європою, куди можна потрапити хоч на автомобілі, хоч на поїзді, хоч на велосипеді, а можна і пішки.

Тепер варто очікувати ефекту «доміно», коли залишені під імперською п'ятою країни і народи будуть спостерігати, обговорювати і вирішувати – чи довго їм залишатися з Кремлем, чи все ж таки варто вибирати свій шлях до свободи. І, здається, процес цей незворотній. І, знову ж таки, справа зовсім не в російській мові –зрештою, Михайло Лермонтов написав ці рядки російською – і ефект виявився не менший, ніж від мови Рональда Рейгана 8 березня 1983 року англійською мовою, коли американський президент назвав одну шосту земної суші обплутаної колючим дротом «імперією зла». У Лермонтова вийшло більш точно: «Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ. И вы, мундиры голубые, и ты, им преданный народ».

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.