10 грудня 2016, субота

Продукт зіпсованої пропаганди. Як використовувати інформацію ворога

коментувати
Проводити реформи держави та залишатися з колишніми ЗМІ – це топтання на місці

Журналістика без реформ - це практично те ж саме, що міліція без реформ, прокуратура, медицина та інші важливі в житті людей послуги, які держава зобов'язана надавати населенню замість податків. Є лише одна відмінність – в країні не повинно бути державних ЗМІ, не повинно бути контролюючих та дозвільних органів, не повинно бути нічого, що робило б журналістику залежною від влади.

Журналістика – таке ж ремесло, як водій, швачка або бетоноукладач. Написав – надрукував – продав. Це не четверта влада, журналістика - взагалі не влада, тому що її ніхто не обирає, і вона не повинна отримувати зарплату з бюджету. Добре написав – добре продав. Державні гроші завжди створюють пропаганду, приватний бізнес – свободу. Багато приватного бізнесу – багато свободи. Не подобається одна газета – купуй іншу. Не сподобався один телеканал – перемикай на той, що до душі.

Але існує одне «але». Журналістика – професія публічна, і тому має бути відповідальна. Не займатися самоцензурою, але завжди пам'ятати, що неперевірена інформація – це професійний злочин. Точно так само, як недбало зроблений хірургічний шов або пересолений борщ. Журналістика – це насамперед інформація, а не вічний та постійний «opinion» - нав'язувана думка, якою так страждала радянська журналістика, яка займалася постійним вихованням населення. Читачі не дурні – вони все зрозуміють, дайте їм тільки факти – що-де-коли. А що таке добре або що таке погано – особиста справа споживача інформації - читача, слухача і глядача. Звичайно, можна і знайти кравця, який буде запевняти, що довгі рукави вам йдуть, але ви будете останнім клієнтом.

Проводити реформи державних структур, прагнути до кращого і зручного життя і користуватися ЗМІ, які брешуть або беруть участь в політичних чварах – небезпечно. Ще небезпечніше, коли журналісти грають в ігри, які до свободи слова не мають ніякого відношення. Наприклад, коли користуються інформацією «з того боку», з боку тих, хто хоче знищити твою країну. Особливо, коли знаєш, що на тій стороні свобода слова знищена 15 років тому, а все, що звідти поширюється, за їх же Доктриною інформаційної безпеки називається «інформаційною зброєю», щоденне поширення брехні і дезінформації вони самі називають «інформаційною війною». І, здається вони там раді тому, що можуть впливати на українську журналістику, маніпулювати, використовувати для своїх потреб, поки українські журналісти говорять про свободу слова. Але, виходить, не своєю, а - звідти.

Журналістика – таке ж ремесло, як водій, швачка або бетоноукладач

Звідки з'явилося твердження, що забороняти чужу пропаганду – це погано? Забороняють лікарі продавати протухлі продукти, оскільки це небезпечно для здоров'я. Харчове отруєння можна вилікувати, пропаганда калічить свідомість декількох поколінь людей. Виправити ситуацію можна повною відмовою від зіпсованих продуктів і від інформаційних, перш за все. Натомість необхідно провести реформу журналістики. Не змінювати і не робити замах на демократичні принципи свободи слова, а створювати нову для країни професію, яка б позбулася від старої радянської, коли пропаганда ідеології грала виховну роль, більшу, ніж інформування населення.

Що може змінити журналістику? Професійна освіта, його реформа – відмова від балаклавріату та навчання журналістиці тільки в магістратурі. Професія зобов'язує, щоб в ній працювали професіонали різних спеціальностей і досвіду. В Україні, як і на пострадянському просторі, майже в кожному університеті є журфаки, що випускають величезну кількість людей з дипломами «журналіста»: їм викладають літературу, рідну мову, філософію, але без практики і майстер-класів. На 45 мільйонів населення в умовах справжньої конкуренції достатньо п'ять-шість шкіл журналістики з магістерською програмою і дворічним навчанням, де в програмі буде хоча б чверть часу віддана на вивчення національного законодавства. Юридично безграмотний журналіст так само небезпечний, як водій без досвіду водіння.

Грамотний журналіст – це не тільки той, хто пише грамотно, але і той, хто перевіряє інформацію, шукає цікавих героїв чи події, у кого є якість, без якої працювати в журналістиці неможливо, це - цікавість. Якщо журналісту нудно, то і читати, і слухати його нецікаво. І купувати ніхто не буде, і дивитися. Відповідальність за професію – головне, що бережуть журналісти у країнах з давніми традиціями. Вони створюють саморегулюючі організації, які працюють за таким же принципом, як лікарські консиліуми або педагогічні і вчені ради - тільки колеги можуть визначити якість роботи. Судити журналіста навіть за Цивільним кодексом неприпустимо; щоб цього не траплялося, у країні повинна бути створена атмосфера довіри і якості. Інакше журналістика може опуститися до пропаганди.

Що важливо, на мій погляд, для України?

  1. Реформа журналістської освіти.
  2. Відмова держави від власних ЗМІ і контролю за незалежними.
  3. Створення саморегулюючих організацій.

Проводити реформи держави і залишатися з колишніми ЗМІ – це топтання на місці. Жити у військових умовах і користуватися інформацією ворога – нонсенс. У Грузії в серпні 2008 року всі журналісти взяли негласний мораторій на політичну критику, поки йшла війна. Це не важко зробити, треба тільки мати волю і розуміння небезпеки. І бажання змінити країну – не лише милуватися красивими поліцейськими або отримувати паспорт без хабара, але і отримувати достовірну та об'єктивну інформацію.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.