19 листопада 2017, неділя

Портрет звичайного ватника

коментувати
«Ватники» точно знають, що в цей момент думає Барак Обама і можуть докладно пояснити, чому Меркель боїться Путіна

Понад 20 років я вивчаю цензуру і пропаганду. Я народився в той радянський час, коли всі люди читали газету «Правда», дивилися Центральне ТБ СРСР, а за «Радіо Свобода» і «Голос Америки» могли потрапити за ґрати. Цензуру тоді здійснював Головліт – сувора контора з похмурими дядьками й тітками в окулярах з товстими лінзами. Вони за багато років роботи вже виробили певний стиль: один лиш погляд крізь лінзи навіював на авторів страх. Пропаганда в умовах цензури процвітала, як клумби під кремлівськими стінами. «Ватники», прихильники путінської політики, які ностальгують за Радянським Союзом – звідти, вони як динозаври, продовжують жити по-радянськи, навіть не підозрюючи, що можна інакше, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Якщо узагальнювати образ «ватника», то він складається з передовиць газети «Правда», репортажів радянського телебачення про те, як «в Америці негрів лінчують», численних портретів Сталіна і Леніна, бадьорих радянських пісень і маршів, постійних обіцянок ось-ось приходу світлого майбутнього. Однакових «ватників» не буває: одні хотіли б повернутися в 30-ті роки, щоб «жодна гнида не могла пікнути» проти нашого дорогого і улюбленого товариша Путі..., тобто, Сталіна. Інші хотіли б знову потрапити в брежнєвські часи, коли можна було отримати яку-небудь незначну посаду, а потім просуватися вперед – до тієї самої годівниці, яка дозволяла безбідно жити. Здається, тоді, в брежнєвські часи, з'явився такий дивний підвид начальників – прибиральниці, які завжди на всіх кричать.

Мозок «ватників» – складна конструкція. Там у них теж ніби повинні бути звивини, що відповідають за пам'ять, логіку, за доцільність вчинків, за знання, нарешті. Пишу, наприклад, статтю про боротьбу з корупцією в Грузії, як від неї позбулися, як обрубали всі нитки, що зв'язують суспільство з чиновниками-корупціонерами. Ватники відповідають: спочатку найпростіше – брешеш. Потім починають вигадувати відмовки. Таке відчуття, що вони щиро люблять корупцію, без якої просто не бачать сенсу життя. Як народжене в зоопарку вовченя  – воно ніколи не зможе жити самостійно, його ніхто не вчив полювати.

Ватники переконані, що Ісус – росіянин, всі апостоли – росіяни, Марія – само собою, скоріш за все з Вологди

Замість відсутніх звивин у ватників є інші, що заповнюють порожнечу. Частина мозку відповідає за історичні «факти». Цю порожнечу заповнювали в радянський час, заповнюють досі. Там знаходиться антологія радянських міфів про всілякі війни, в яких Росія здобувала численні перемоги – від знищення китайської імперії в I тисячолітті до нашої ери до непереможної російської зброї зараз. У цій порожнечі численні герої, і здебільшого невідомі, але вони здійснювали неймовірні подвиги. Найважливіша частина цієї порожнечі – «миротворча» місія російського народу, а всі країни, з якими СРСР воював, нападали самі, починаючи з Польщі та Фінляндії, закінчуючи Афганістаном, Грузією і Україною.

Ще один сегмент порожнечі – велич Росії. Оскільки особливої величі російські президенти за 24 роки не додали, то «ватники» користуються радянськими казками. Наприклад, про те, що більшість винаходів у всіх областях зроблені російськими людьми, без уточнення відкриття або зі згадкою легенд, вигаданих авторами радянських підручників. Перше радіо, перший паровоз, перший літак, трактор, електрика – та мало що вигадали російські вчені, які незаслужено не удостоїлись за це Нобелівських премій. До тієї ж категорії належать і міфи про непереможну російську зброю. Будь-які спроби переконувати, що автомат Калашникова створений Хуго Шмайсером, наражаються на шалений опір. Недавня історія з публікацією документів прокурорських перевірок на предмет «подвигу 28 панфіловців» виявилася страшнішою за атомну бомбу – подвигу не було. Подібних «подвигів» радянськими пропагандистами було придумано величезна кількість

Ще одна істотна порожнеча в свідомості «ватників» – економічне благополуччя Росії. Вони не вірять жодним офіційним статистичним даним, російським - насамперед. Вони вірять виключно своїм відчуттям, не підтвердженим ні чим, крім власного бажання. Оскільки більшість «ватників» ніколи не була за кордоном, то вони переконані в досконалості російської техніки і технологій апріорі. Нещодавно, приміром, на виставці досягнень молодих конструкторів Путіну показали літаючу сокиру. А тепер спробуйте з'ясувати у «ватника» доцільність і необхідність цього винаходу: він буде з піною в роті щось говорити, і головний аргумент припасе в кінці – «зате ні в кого цього немає».

Опонувати «ватнику» – все одно, що в архіві КДБ розповідати Путіну про реальніі історії радянських репресій – він буде смикатися, вкриватися плямами, пітніти й шипіти. Або Лаврову читати вголос Статут ООН і просити його прокоментувати, особливо в частині непорушності визнаних світовим співтовариством державних кордонів. Відповідь Лаврова, як і мукання, сопіння і надмірна пітливість видасть у ньому звичайного середньостатистичного «ватника». Ще один класичний «ватник» – Дмитро Рогозін. Зараз він віце-прем'єр, а коли був звичайним націоналістом з профашистськими поглядами, в ньому народився справжній російський «ватник». Пам'ятаєте рекламний ролик його партії «Батьківщина», в якому три незвично тверезих представника російського народу запитують «понаехавших», чому вони кидають кавунові кірки, на яких підсковзуються російські люди? Через роки саме «понаехавшие» почали вичищати вулиці російських міст від сміття, яке розкидало корінне населення.

«Ватники» в іпостасі захисника національних цінностей – це «ватники» вищої ідеологічної категорії. Вони переконані, що Ісус – росіянин, всі апостоли – росіяни, Марія – само собою, скоріше за все з Вологди. Такий «ватник» може годинами розповідати, що всі континенти раніше населяли росіяниі, вони будували Мачу-Пікчу, єгипетські піраміди, вирубували статуї на острові Пасхи і навіть навчили китайців робити папір. Ця категорія «ватників» не пробивається нічим, вони витривалі в суперечці, переконані, що на місці Грузії була Горусія, тобто, "Горная Русія". Вони не знають мов, вважають, що російська мова – слов'янська, від якої походять українська й білоруська, і називають болгарську зіпсованою російською. Інших слов'ян – поляків і чехів – обзивають «пшеками».

Нарешті, «ватник» – великий знавець геополітики. Значна частина «ватників» ніколи не виїжджала за межі своєї області й навіть району, лише деякі відвідували узбережжі Абхазії чи Криму. Але їх пізнанням в геополітиці міг би позаздрити і Збігнєв Бжезінський, і Генрі Кіссинджер. Такі «ватники» точно знають, що в цей момент думає Барак Обама і можуть докладно пояснити, чому Меркель боїться Путіна. Це найбільша порожнеча в мозку «ватника», в якій гуляє сильний протяг, здатний розганяти будь-яку геополітичну гру і піднімати її на таку орбіту, з якої видно, як Кремль якщо не зараз, то дуже скоро стане володарем усього світу.

Якщо у вас є бажання щось обговорювати з «ватниками» і намагатися їм щось розтлумачити, то приготуйтеся до того, що вони швидко перейдуть на мат і на будь-який ваш випад і пропозицію ознайомитися з документом або переглянути відео вони будуть матюкатися все відчайдушніше і відчайдушніше. Це явна ознака того, що вони втрачають самовладання, але здаватися не збираються. В принципі, «ватник» вередливий, всеїдний, готовий говорити матом хоч з доктором наук, хоч з жінкою, оскільки «ватник» народжений для того, щоб всі знали – він завжди в усьому правий, навіть якщо нічого ніколи не читав і не бачив.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.