6 грудня 2016, вівторок

Останній крик Кремля

коментувати
Заклик відмовитися від долара і євро і прив'язатися до рубля – хід, зроблений з відчаю

У перший день вересня президент Таджикистану Емомалі Рахмон зробив незвичайну заяву – він закликав населення країни зробити дворічний запас продуктів. Рахмон додав, що «в цьому році геополітична обстановка у світі, падіння курсів національних валют і дуже холодний осінньо-зимовий період можуть негативно позначитися на житті жителів країни», - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Здається, ще жодна країна пострадянського простору не закликала своїх громадян до тривалих зберігання запасів продовольства. Таджикистан – один з найдивніших партнерів Росії - потрапив у ситуацію, з якої немає виходу. Попереду тільки затяжна криза. На черзі – інші країни.

Після того, як 20 серпня на 38 відсотків звалилася казахстанська валюта – теньге, можна було очікувати падіння й більш слабких, які не мають значних внутрішніх ресурсів. Як і очікувалося, слідом за теньге на місцевих біржах впали білоруський рубль, киргизький сом, вірменський драм і таджицький сомоні. В тій чи іншій мірі похитнулися форпости валют інших пострадянських країн, але менш болісно. Разом з російським рублем у «відкритий космос» вирушили ті країни, які Кремль довго умовляв об'єднатися в Митний союз.

Хтось раніше, хтось пізніше вступивши в Євразійський економічний союз, – так по-новому вирішили обізвати об'єднання батьки-засновники – Путін, Назарбаєв і Лукашенко, зіткнулися з ланцюговою реакцією, яку політологи називають «принципом доміно». Вони підписали собі смертний вирок, а як тільки рубль почав агонізувати, то слідом конвульсії сталися у білоруського рубля і казахстанського теньге. У травні Євразес став октетом-«п'ятіркою», коли слідом за Вірменією членом погодився стати Киргизстан. Єреван таке ж рішення прийняв ще в грудні 2014 року.

Євразес – мертвонароджене дитя Путіна і виконувачів обов'язків акушерів – Назарбаєва і Лукашенко

Ще один кандидат – Таджикистан, який топчеться біля прочинених дверей, але його появі в Євразес навряд чи будуть раді як в самому Таджикистані, так і ветерани-інтегратори. Таджикистан зараз – найубогіша країна на пострадянському просторі, якою вже двадцять третій рік керує колишній директор найбіднішого радянського радгоспу імені Леніна Емомалі Рахмон (Рахмонов).

Таджикистан багатий на ресурси – воду і корисні копалини, тут більше 5 мільйонів дорослого працездатного населення, але в той же час тут високий рівень корупції та відсутність будь-яких сучасних економічних проектів, насамперед інвестиційних. По суті, Таджикистан став просто територією, на яку поклав око Кремль, розмістивши там військову базу, але не пропонуючи натомість нічого, що могло б змінити країну на краще.

Чи стане Таджикистан зі своїм мізерним потенціалом членом Євразес – справа навіть не часу, а місяців. І пов'язано це не з розвитком нового утворення, про яке так довго мріяв Путін, скільки з процесом його розпаду, що почався. Ланцюгова реакція – «принцип доміно» в політиці відомий більше 60 років. У 1954 році Державний секретар США Джон Даллес переконував конгресменів у використанні військової сили в Індокитаї, інакше в країнах Південно-Східної Азії до влади прийдуть комуністи. Тобто, поступившись в одній країні, можна втратити інші країни, одну за одною.

«Принцип доміно» став крилатою фразою, що означає провал в стратегії – в політиці чи економіці. Наочно – в кінокомедії «Операція И»: вирвіть з стопки горщиків нижній і все розвалиться. У пострадянській політиці «принцип доміно» – улюблена розвага номенклатури, голосно називає себе «елітою».

Для вибудовування нової імперії у вигляді Митного союзу або Євразес Кремль застосував кілька прийомів, які обеззброювали партнерів і робили їх поступливими. Когось шантажували російськомовним населенням – у Казахстані та Киргизстані, когось трубопроводами або транспортними комунікаціями – в Білорусі і частково в Казахстані. Вірменія взагалі виявилася імперським анклавом на Південному Кавказі, яку з «материком» не пов'язує нічого, крім гірської дороги через Грузію.

Найчастіше цілком дієвою політикою з боку Кремля була підтримка місцевого президента, якому давали карт-бланш на будь-яку форму поведінки, аж до переслідування політичних опонентів, арештів і позасудових страт. Найнадійнішими партнерами є старожили, «вічні» президенти, їх зараз троє – Лукашенко, Назарбаєв і Рахмон. Але ідеологічно до них близькі і Саргсян, і Атамбаєв: якби з'явилася така можливість, вони б просиділи в кріслах стільки, скільки потрібно Кремлю.

Зазвичай країни, які об'єднуються в якісь організації, дотримуються однакових принципів – у галузі розвитку демократії, дотримання прав людини та безпеки. Так створювався Євросоюз і НАТО, такими ж принципами керувалися ініціатори створення Ради Європи та ОБСЄ. Правда, коли в 1973 році створювалася ОБСЄ (первісна назва НБСЄ, Нарада з безпеки і співробітництва в Європі), Радянський Союз хоча і підписав Гельсінську угоду, але традиційно її не виконував – ні в частині свободи слова та демократії взагалі. З того часу СРСР, а потім і Росія постійно були під обстрілом критики за переслідування політичної опозиції, придушення свободи слова і свободи вираження думок.

Росія зараз є членом тільки двох організацій – РЄ та ОБСЄ, друга – формальна, оскільки всі рішення приймаються консенсусом, тобто Росія може блокувати будь-які рішення, навіть якщо за них проголосують всі інші члени. З Парламентської асамблеї РЄ (ПАРЄ) Росія вигнана з ганьбою, її членство призупинено до кінця 2015 року. ПАРЄ у червні визнала Росію країною-агресором, у відповідь Кремль почав істеричну кампанію, заявляючи, що вийде з усіх європейських структур, включаючи міжнародний суд. Приблизно така ж історія сталася з вигнанням Росії з G8.

Росія стала вигнанцем, особливо після запровадження санкцій ЄС, США, Канади, Австралії, Японії та інших країн, включно з маленькою Грузією. Спроби прилаштуватися до азійського ринку ні до чого не приводять – економіка Росії руйнується на очах, авторитет Кремля вже не приваблює навіть диктаторські режими, за рідкісними винятками – Венесуела, Нікарагуа, КНДР і невизнані території, які зображують із себе держави.

Євразес – мертвонароджене дитя Путіна і виконувачів обов'язків акушерів – Назарбаєва і Лукашенко. Їх раніше об'єднував радянський концтабір, де під червоними прапорами і гімном в 6 годин ранку предки Назарбаєва, Лукашенко, Саргсяна, Атамбаєва і Рахмона виходили на зарядку, чистили зуби крейдовим порошком і були щасливі, як бувають щасливі мешканці зоопарку перед черговим годуванням. Але у випадку з Євразес всі чудово знали, що з цього задуму нічого не вийде. Виявилося, що країни вже нічого не об'єднує, крім російськомовного населення. Але і в цьому випадку населення не питали – на яких принципах вони готові жити разом.

Багато хто припускав, що Євразес не зможе протягнути і року, зараз вже з'явилися всі передумови, що, якщо ця організація формально і буде існувати, реально від неї немає і не буде ніякого толку. Лукашенко почав зближення в Заходом, у Назарбаєва власна економічна політика, Саргсян так і залишиться в анклаві, а Атамбаєв буде слідувати всьому, що буде робити Казахстан, дві країни прив'язані одна до одної. І тільки Емомалі Рахмон залишиться при своєму – він і раніше нікому не був потрібен, а тепер і поготів.

Заклик до населення робити дворічні запаси – це з відчаю, Кремль обманював Душанбе 15 років. Відчайдушним був і останній крик з Кремля до пострадянських країн – відмовитися від долара і євро і прив'язатися до рубля. Таке міг сказати тільки божевільний, який не знає, що таке «принцип доміно».

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.