21 липня 2017, п'ятниця

На кого з диктаторів схожий Путін

коментувати
Нинішній президент Росії – образ збірний

«Побудована ним і його соратниками вільна й незалежна Куба стала впливовим членом міжнародного співтовариства і стала надихаючим прикладом для багатьох країн і народів», — йдеться в телеграмі Путіна з нагоди смерті кубинського диктатора Фіделя Кастро. Вторинне прочитання цієї цитати може відправити вас в недалеке минуле – у 70-80 роки минулого століття. «Великі вожді революції, — говорив Л. І. Брежнєв, — заклали основи наших держав, дали вирішальні імпульси їх розвитку і накреслили наш курс — Володимир Ілліч Ленін у Радянській Росії і Хо Ши Мін у В'єтнамі». Схоже?

Володимира Путіна вже як тільки не обзивали, порівнюючи його з різними диктаторами, але, заради справедливості, до Брежнєва він ніяк не дотягує, – пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Нинішній стан російської економіки, політики, культури і суспільства нагадує те, що тоді називалося «епохою застою». Цей період тривав до 1987 року, до знаменитого Пленуму ЦК КПРС, коли почалася «гласність» і «перебудова», тому нинішній Путін – збірний: він трошки поважний і хамуватий Брежнєв, хворий як Черненко, обережний і пильний чекіст як Андропов і, звичайно, як Горбачов, який здається розумним. Вчинки Путіна, його публічні висловлювання, поведінка в цілому вказують у ньому не президента, а Генерального секретаря ЦК КПРС, беззмінного і безсмертного, поки що.

Ми живемо в епоху чергового російського застою, коли народ ще не хоче, а влада вже давно не може

Як і Брежнєв, Путін – чудовий «економіст», він поки не вимовляє «золоті слова» з тих, що можуть нагадувати брежнєвську фразу, розтиражовану сотнями тисяч плакатів, транспарантів, гасел, листівок і монументальних творів – «Економіка повинна бути економною». А сказати вже пора, час настав: Леонід Брежнєв вимовив цю фразу за півтора року перед своєю смертю в доповіді на XXVI з'їзді КПРС. Тоді мало хто розумів, скільки коштувало «вірному ленінцю» зізнатися в тому, що радянська економіка летить казна-куди, але потім знайшлися любителі-лінгвісти, які стали роз'яснювати, що тавтології в цій фразі немає, а є заклик бути бережливим.

Ймовірно, з часом і для Путіна знайдуться фахівці, які пояснять, чому інколи він використовує блатну феню для висловлювання своїх думок. Але в усьому іншому схожість поведінки Путіна і Брежнєва зумовлені схожими політичними умовами. Як і сорок років тому, радянський лідер був в ізоляції, якщо не вважати рідкісні зустрічі з трьома американськими президентами, з якими Брежнєв підписував договори і угоди про обмеження стратегічних озброєнь, ОСО-1 та ОСО-2. Брежнєв дурів з Річардом Ніксоном, спілкувався з Джеральдом Фордом і підписував останній договір із Джиммі Картером. На похорон Брежнєва не прилетів ніхто з них, крім віце-президента Джорджа Буша-старшого.

Брежнєв займав керівні пости у СРСР більше 18 років, Путін уже наздоганяє, а це значить, що вони йдуть врівень: Путін уже «видатний борець за мир у всьому світі» і бомбить інші держави не гірше за Брежнєва, у Сирію заліз по вуха – знову-таки за прикладом Брежнєва, який вирішив у 1979 році надавати «інтернаціональну допомогу» Афганістану. Культ особистості майже однаковий, тільки з однією різницею, що Путін поки не написав трилогію, не прикрасив свої груди десятками орденів та медалей і не присвоїв сам собі звання маршала. Але по суті путінський культ особистості той самий – з портретами на вулицях, з піснями та віршами, фільмами і балетом, поемами і монументальними творами, в честь Путіна називають вулиці і площі, технологічно займатися пропагандою вождя зараз набагато легше.

Путін від початку ставав схожим на Брежнєва: той свою кадрову політику для керівних посад вибудовував на земляках із Дніпропетровської області і товаришів по службі з Молдавської РСР, де він певний час був головним комуністом. У Путіна оточення в основному із Санкт-Петербурга, «ленінградські». Як і Брежнєв, російський президент намагається регулювати внутрішньокремлівські угруповання і клани російської політики. У перші роки після перевороту й усунення Микити Хрущова Брежнєв зміг підтримувати радянську планову економіку і навіть частково поліпшити результати. Тоді радянські люди могли купувати собі телевізори і холодильники, були успіхи і в космосі. Але жадібність радянських комуністів підвела – вони все ще мріяли підкорити собі світ, підтримуючи і фінансуючи «народно-визвольні рухи», які зараз легко підпадають під визначення терористичних.

За Брежнєва радянські війська і спецпідрозділи брали участь у військових діях у Південній Америці та Африці, Південно-Східній Азії і на Близькому Сході. Захід насторожено дивився на ці операції радянського КДБ, десь проводив контроперації, десь, як у В'єтнамі, відкрито воював із радянськими військами. Кремль знахабнів настільки, що в 1979 році увів війська в Афганістан, назвавши нову окупацію «інтернаціональною допомогою». Тепер Захід не став відкрито воювати з Радянським Союзом, допомагаючи тільки моджахедам озброєнням і боєприпасами, основний удар був нанесений по радянській економіці.

Брежнєв теж спочатку приндився, говорив дивні слова про економну економіку, про п'ятирічки за три роки, про «світлий шлях до комунізму». За рік до окупації Афганістану Брежнєв сам себе нагородив вищим військовим орденом «Перемога», установленим Сталіним ще в 1944 році. Усі шістнадцять кавалерів були нагороджені орденом у 1944-1945 роках, з них чотири були іноземцями. Орден є не тільки антикварною цінністю, але й реальною – його виготовлено з платини, золота, срібла, рубінів і діамантів. Збіг чи ні, але Горбачов скасував указ про нагородження Брежнєва через рік після виведення радянських військ з Афганістану. Самовільне нагородження орденом «Перемога» самого себе – стало одним із символів вседозволеності радянської влади, зараз для Путіна такий вчинок – дрібниця порівняно з тим, що дозволяє собі найближче оточення нинішнього господаря Кремля – численні вілли і яхти, приватні літаки та нафтові компанії.

Брежнєв не дожив до економічного колапсу – західні санкції припали на його послідовників і найбільше на час правління Горбачова. Але заклав основу для розвалу Радянського Союзу саме «дорогий Леонід Ілліч», при ньому створювався новий правлячий шар, який з деякою часткою кпини можна назвати радянською елітою. При ньому з'явилися корупційні схеми, боротьба з інакомисленням і хвастощі можливістю за хабар придбати іномарку або пристойний імпортний костюм. За Брежнєва частина радянського народу мала можливість купувати гарні речі, інша частина їм заздрила, але більшість, як і раніше, жили ідеалами марксизму-ленінізму, тобто мовчали і користувалася тим, що їм дозволяли.

Період Брежнєва – це була епоха розквіту фольклору – політичних анекдотів, з якими КДБ боровся, але перемогти не міг. Тоді хтось із дотепних людей пояснив, що насправді за Брежнєва був не культ особистості, яким він був за Сталіна, час Брежнєва – це «культ без особистості». Як зараз при Путіні, хоча мотиви і старання ті самі – та сама розгнузданість близьких до Кремля бізнесменів і криміналу, та сама корупція, та сама зневага до населення, ті самі безальтернативні вибори. У Путіна немає густих брежнєвських брів, але є інші відмінні зовнішні ознаки, наприклад, яскраво виражена монголоїдність на обличчі, яка раптом з'явилася за 17 років.

Цитати, і того, і іншого, видають людей ординарних – з підворіття одного і робочої слобідки – іншого. Один говорить на фені, інший теж не гребував вільністю у висловах. Тоді ніхто не збирав і не публікував цитатники Брежнєва, але він насправді не соромився у висловах, тільки вони виглядали більш інтелігентно, ніж у нинішнього господаря Кремля – «Маргарет Тетчер намагається носити брюки Вінстона Черчілля», «Вони там, в Ізраїлі, нашу віру прийняли? Чому вони наші звичаї крадуть – американців хлібом-сіллю зустрічають? Вислови їм негайно дипломатичний протест», «Дорогі товариші імперіалісти». Це насправді не «мочити в сортирі» або – «Привіт передайте своєму президенту! Виявився дуже потужний мужик! Десять жінок зґвалтував!».

Путін теж намагається бути таким самим добрячком, як Брежнєв, генеральний секретар іноді влаштовує зачистки оточення, і в чому вони абсолютно схожі – обидва абсолютно не розуміють, у якому світі вони живуть, не розуміючи, що СРСР тоді і Росія зараз – лише частина світової спільноти, а це означає, що треба рахуватися із законами, власною Конституцією, з міжнародним правом і зобов'язаннями. Як і Путін, Брежнєв теж «грав» у права людини, у 1975 році підписав Хельсінкську угоду, що стала основою для створення діючої нині ОБСЄ. У Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі один із розділів стосувався прав людини та підтримки демократичних інститутів. Брежнєв все це прийняв, підписав, але вперто продовжував ловити дисидентів, переслідувати інакодумців, у нього й думки не було відмовитися від 6-ї статті Конституції СРСР, яка встановлює монопартійну систему. Як і тепер Путін – формально не скасовує положення Конституції, але постійно порушує принципи демократії та її головного інституту – свободи слова. За Путіна знову з'явилися політв'язні.

Путін називає в телеграмі Фіделя Кастро «щирим і надійним другом Росії», сильною і мудрою людиною, який втілив у собі високі ідеали політика, громадянина і патріота». Ось це, здається, і є ідеал політика, яким би хотів стати Путін, але вже ніколи не стане. Як і Брежнєв так і не став лідером, якого б запам'ятали і шанували б наступні покоління. Вже після похорону Генерального секретаря був поширений анекдот про те, що стаття про Брежнєва в енциклопедії буде звучати як «керівник СРСР, який жив в епоху Алли Пугачової». У принципі, така сама доля чекає і Путіна. А поки ми живемо в епоху чергового російського застою, в час, коли народ ще не хоче, а влада вже давно не може.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.