10 грудня 2016, субота

Моя твоя не розумій

коментувати
Чому росіяни досі вважають, що весь світ повинен говорити їхньою мовою

Нещодавно у Facebook потрапив на очі знімок оголошення: "Ремонт квартир, обделька, даделька". Тисячі росіян залишили під ним такі глузливі коментарі, що, якби соцмережа була звуковою, єхидний регіт почули б навіть у штаб-квартирі Facebook у Каліфорнії.

Ось ще одна історія. В літаку Мадрид—Москва летіла збірна Росії з художньої гімнастики: спортсменки відразу заснули, а тренерський склад з масажистами і лікарями вирішили "відпочити". Вони і в літак увійшли вже достатньо "відпочилими", а щойно злетіли, то стали "відпочивати" по повній програмі. Літак був іспанський, стюардеси не розуміли по‑російськи жодного слова, тренери ж у пориві "відпочинку" вимагали продовження банкету. Через якийсь час стюардеса по‑англійськи почала благати: "Горілка закінчилася". Ось тоді вона і відчула на собі весь патріотичний гнів росіян: “Ти чому російською не говориш, мимра? Знахабніли, раз летять росіяни, значить, нас повинні розуміти".

Той, хто коли‑небудь виїздив за кордон, напевно, не раз зустрічався з такими у магазинах, транспорті, на вулиці, в кафе і ресторанах. Росіян і багатьох мешканців пострадянських країн відрізняє рідкісна здатність не вчити мови або хоча б цікавитися ними. Вони вважають, що всі їм зобов'язані і французи з німцями просто не мають права не знати російську, щоб, наприклад, турист з Нижнього Тагіла придбав спортивний костюм Adidas або випив досхочу баварського пива. Крім кількох виразів, вивчених ще з часів радянського кінематографа: німці вже не дивуються, коли російські туристи після пива кричать «Гітлер капут», але можуть дати в морду після «Зіг хайль».

Мова для росіянина, як забарвлення у тварин — білий хвіст, значить свій, рудий — чужий

Мовна несумісність росіян з чужими мовами має давні традиції, продовжені більшовиками, які опустили над країною "залізну завісу". До більшовиків популярна французька була мовою аристократії, дворянства і освічених людей. Лев Толстой особливо не переймався кількістю читачів, тому у «Війні і мирі» багато героїв говорять французською, а його колеги вдосталь тоді познущалися над кострубатою вимовою іноземних слів у провінційних салонах. Як герої фільму «Біг»: - Антуан, скажи «жьо». – Жо, - злякано відповів Антон.

З більшовиками ставлення до іноземних мов було більш практичне – кому треба, ті знали або вчили, величезна частина населення Радянської Росії, а потім і СРСР вчили іноземні мови формально, незрозуміло навіщо. Тільки через десять років після утворення Радянського Союзу було прийнято постанову ЦК ВКП (б) про обов'язкове забезпечення знання однієї іноземної мови кожним випускником середньої школи. Пізніше, 27 травня 1961‑го, з'явилася постанова Ради міністрів СРСР Про поліпшення вивчення іноземних мов, згідно з якою планувалося створення 700 спецшкіл і написання нових підручників.

Я знайомий з кількома випускниками радянських англійських шкіл. Вони, звісно, працюють не перекладачами, але тією чи іншою мірою мова згодилася. Щоправда, як тільки доводиться заповнювати якусь анкету, пишуть, що "іноземними мовами не володіють". В СРСР одне тільки вивчення іноземної було ідеологічним заходом. Якби випускник радянської школи потрапив до Англії, то його пізнання виглядали б так: “We are Soviet children. We live in the Soviet Union. We love our Great Leader Comrade Stalin".

«Вивчення» іноземних мов у Радянському Союзі було традиційно безглуздим заняттям – вчили ті, хто мріяв поступити в МДІМВ, якщо були батьки з номенклатури. Деякі вчили за текстами «Beatles», незрозуміло як роздобутих. Один мій приятель знав напам'ять майже всі пісні «LedZeppelin» чи «Scorpions», не знаючи англійської зовсім – заучував на слух.

Радянській владі не потрібні були знавці іноземних мов, інакше доводилося б глушити не тільки російські служби Радіо Свобода чи ВВС. Як колись в царські часи проводилася жорстка політика русифікації. Попечитель Віленського навчального округу, член ради міністерства народної освіти Іван Петрович Корнілов щодо національної самосвідомості окупованих народів казав: "Що не доробив російський багнет, доробить російський чиновник, російська школа і російський піп".

Це лише один маленький факт процесу русифікації, яка мечем і вогнем проходила всіма окупованими спочатку Російською імперією, а потім і більшовиками територіями. Російській мові надавалося вселенське значення, заперечувалося право на існування інших. У дитинстві почув запитання хлопчика до батька: «Тато, а коли до нас прилетять інопланетяни, вони ж по-російськи будуть розмовляти?» Насильницька русифікація призвела до того, що багато народів зберегли побутову мову, абсолютно не маючи можливості використовувати рідну.

Стару традицію продовжують нові чиновники імперії ім. Путіна — і в Криму, і на окупованій території Східної України кримські татари і українці обмежені у використанні своїх мов. Українцям забороняли користуватися своєю мовою останні майже 400 років, щоб зараз неосвічені депутати Держдуми нахабно говорили, що «такої мови не існує».

Взимку 93‑го я так сумував за батьківщиною, Таджикистаном, що кожної неділі бігав на московські ринки поспілкуватися з земляками. Одного разу біля Київського вокзалу розмовляв з відомим таджицьким журналістом, який привіз виноград і продавав москвичам, щоб елементарно вижити. Бачу, як поміж рядами ходить огрядний московський мент і каже: "Кому ду сад, кому — се сад (двісті, триста)". Я отетерів, а друг лише розсміявся: "Для цього вони швидко вчать іноземну мову". Мабуть, єдиний випадок, коли росіянин вивчив хоча б кілька слів, але знову тільки для того, щоб принизити іншу людину.

Нещодавно газета Московський комсомолец опублікувала статтю про таджицького таксиста, який надіслав sms пасажирці, котра втратила гаманець: “Я нашол ваши кошелки. Званите". Повернув гаманець і відмовився від винагороди. Лише невелика частина коментарів висловлювала подяку таджикові, інші писали про "етнічну злочинність" і "ми їх виховали".

Мова для росіянина, як забарвлення у тварин — білий хвіст, значить свій, рудий — чужий. Але проблема ще довго буде не всередині Росії, а за її межами: росіяни чомусь досі вважають, що весь світ повинен говорити тільки їхньою мовою.

Колонку опубліковано в журналі Новое время від 13 листопада 2015 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.