6 грудня 2016, вівторок

Кремлівський обман і кінець демократії в РФ

коментувати
У Кремля війна у Чечні – демократія, війна у Грузії – демократія, війна в Україні – теж демократія

Весь радянський час майже щодня я чув словосполучення «країни народної демократії». Коли був школярем, не звертав уваги, студентом став замислюватися – що за ідіотизм називати «народовладдя», тобто демократію, ще й народною. До чого це подвійне позначення того, чого насправді не було – не було ні демократії, ні народовладдя, тим більше, за участі народу. Комуністи придумали витончене поєднання для того, щоб заплутати населення, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Більшовики, які вигадували Конституцію Радянської Росії у 1918 році, були ще не настільки лицемірні. Вони все ще були під враженням від праць Маркса-Енгельса-Леніна, тому в тексті слово «демократія» згадали, але тільки один раз. І то у контексті завоювання «революційними заходами демократичного світу трудящих без анексій і контрибуцій, на основі вільного самовизначення націй». Зараз це речення звучить знущально, після кількох «сепаратистських» воєн, ініційованих Росією. У перший рік радянської влади лицемірство було ще без натяків на диктатуру, репресії і ГУЛАГ з'явилися трохи пізніше. Через рік, у 1919 році з'явилася і «залізна завіса» – більшовики так вирішили проблему зовнішнього впливу і консервації країни, яку насилу утримували в руках.

В Конституції СРСР 1923 року більшовики обійшлися без надмірностей і слово «демократія» не використовували. Не було цього слова і в сталінській Конституції СРСР 1936 року. В брежнєвській Конституції 1977 року слово «демократія» зустрічається 7 (!) разів у досить дивних визначеннях – «справжня демократія для трудящих мас» і «демократичний централізм». Чому відразу радянські люди повинні були запишатися цим визначенням «справжня»? Тому що в інших країнах, треба вважати,  вона не справжня.

У Конституції Росії 1993 року спостерігається дивна скромність, згадка слова «демократія» тільки два рази: «непорушність її (Росії) демократичної основи» і «Росія є демократичною федеративною правовою державою з республіканською формою правління». І все, далі треба додумувати самому, що вибори, приміром, повинні бути не просто «вільними», але і, само собою, демократичними. Спочатку так і було, Борис Єльцин старався, як результат з'явився гідний закон «Про ЗМІ», стали проводитися вибори – з вибором з кандидатів. Залишилося тільки уточнити, що в останній радянській Конституції 1977 року так багато говорилося про «демократію» тому, що двома роками раніше – 1 серпня 1975 року в Гельсінкі Леонід Брежнєв підписав Гельсінські угоди. Тоді світ застиг в очікуванні – чи стане Радянський Союз по-справжньому демократичною країною чи знову обдурить.

У Росії дозріла ідеальна громадська думку, яка підтримує диктатуру

Звичайно, обдурили, у Кремлі завжди любили обманювати. Точніше, по-іншому не могли. В Європі сподівалися, що СРСР припинить переслідувати інакодумців, почне демократичні перетворення, що дозволить людям висловлювати свою думку. Але насправді стаття 6-а, яка декларує однопартійну систему, збереглася до розвалу радянської імперії. Лицемірна згадка «демократії» за єдиної і спрямовуючої ролі КПРС вбивало демократію, перетворюючи її на зручне слово, абсолютно позбавлене сенсу.

За Бориса Єльцина згадувати демократію і навіть керуватися можна було, але обачно. З'явилася нова Конституція і закони, були проведені вибори і президента, і Державної думи. Сам Єльцин полюбив радісно вимовляти слово «демократія» і думав, що всі відразу повірять у те, що Росія, нарешті, стала демократичною. До грудня 1994 року так було – намагалися повірити, поки не почалася чеченська війна, яка перекреслила всі обіцянки створити сучасну і демократичну Росію. Вибори Єльцина президентом у 1996 році пройшли на грані фолу – використовувався адміністративний ресурс, і навіть незалежні ЗМІ підтримали його з одним застереженням: не дай Бог, якщо переможуть комуністи. Хоча Єльцин – колишній комуніст і на виборах навряд чи б перемогла КПРФ, але була визначена причина, поставлено завдання – і, як у радянські часи, чиновники із завданням впоралися. З того часу «демократія» у Росії стала нагадувати радянську державну систему, на яку, як і раніше, в Європі дивилися з надією – раптом вийде.

31 грудня 1999 року на екранах телевізорів з'явився в. о. президента Володимир Путін, чомусь названий наступником, про що в Конституції взагалі не згадується. Його мова, як сказали б радянські політичні коментатори, була яскравою. Основна думка викладена в одному реченні: «Я хочу попередити, що будь-які спроби вийти за рамки російських законів, за рамки Конституції Росії будуть рішуче спинятися. Свобода слова, свобода совісті, свобода засобів масової інформації, права власності – ці основоположні елементи цивілізованого суспільства будуть надійно захищені державою». Всі новорічні звернення – зразок лаконічності та визначення основних подій минулого року. Після ночі на 2000 рік у виступах Путіна слово «демократія» не зустрічається. Він говорив про що завгодно – про якісь успіхи в економіці, про боротьбу з тероризмом, про загрози та виклики, але з демократією у Росії було покінчено. Як і зі згадкою про її існування.

Існують кілька основних інститутів, що визначають рівень демократії – вибори, свобода слова і свобода вираження думок. Спочатку Путін вбив свободу слова, підписавши у вересні 2000 року Доктрину інформаційної безпеки, програмний документ, який передбачає відновлення цензури та пропаганди. Потім стали забороняти мітинги та інші публічні акції. У 2005 році скасували вибори губернаторів. Путін вже був настільки впевнений у своїй нахабності, що вимовив фразу: «Скасування виборів губернаторів не заважає демократії».

Слово «демократія» у сучасній Росії стало таким же поширеним, як і «народна демократія» у Радянському Союзі. Досить швидко у російському суспільстві слово стало номынальним і образливим, а до третього терміну президентства Путіна і небезпечним, якщо когось звинувачували у надмірній вимогливості виконувати закони. Після скасування виборів губернаторів, цензури і відродження пропаганди у ЗМІ, заборон на проведення публічних акцій протесту путінські спецслужби почали зачищати громадянське суспільство. Неурядові організації названо «іноземними агентами», у суспільстві різко виріс рівень ксенофобії, антизахідні настрої, у розвитку яких велику роль грала не держава, а численні прокремлівські організації і РПЦ.

До 2014 року вже стало зрозуміло, що в Росії дозріла ідеальна громадська думка, яка підтримує диктатуру, яка вважає, що релігія і почуття віруючих мають більше прав, ніж право на свободу слова. У серпні цього року соціологи побачили результат тотальної пропаганди останніх 15 років – майже половина росіян впевнена в об'єктивності телебачення. Аналітичний інститут «Левада-центр» на основі опитувань у 2014-2015 роках приходить до висновку, що «для більшості населення поняття «демократія» здається дуже розмитим». Якщо б зараз Путін ініціював поправки до Конституціъ і вилучив би з усіх законів згадку про «демократію», то ніхто б вже не пручався. Здається, нікого не стурбував нещодавній указ Путіна про заснування державної премії для правозахисників – уже майже нікому турбуватися.

Можна скільки завгодно говорити про сьогодення у контексті минулого – про відсутність демократичних традицій та розуміння права на свободу слова, про небажання росіян відстоювати демократичні цінності, майбутнє російської демократії знаходиться під великим питанням. Здається, що Захід підтримує Ходорковського і Навального тільки з однієї причини – «де немає співця - послухаєш і горобця». Їх може підтримати кілька відсотків тієї ліберальної громадськості, яка досі слухає ВВС і Ехо Москви, читає сайт Радіо Свобода. Росія досі відірвана від світу, незважаючи на поки ще відкриті кордони і безмежний інформаційний простір. Росія, як і раніше, може почути слово «демократія» від чергового правителя, не надаючи слову ніякого значення. У Путіна війна у Чечні – демократія, війна у Грузії – демократія, війна в Україні – теж демократія. І величезний список прикладів російської демократії – Беслан, Норд-Ост, підірвані будинки, не врятовані моряки з АПЛ «Курськ» і т. д.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.