28 квiтня 2017, п'ятниця

Кремль, дурні та дороги

коментувати
По російським дорогам в Кремль їдуть ті, хто придумав бомбити Сирію, переплутав винищувачі і організував акцію "подаруй старцям дрова"

Кожен раз, коли читаю новини з Росії, бере острах: звідки у російських керівників стільки дурі в головах, чому вони не розуміють, що творять. Чи не думають, перш ніж творити. Спочатку забороняють продукти, потім виявляють, що магазинні полиці порожніють, а свої досягнення сільського господарства не зовсім їстівні. Ні, звичайно, російський народ з радянських часів може їсти все, що завгодно. Але ж якіісне їсти завжди приємніше. Тепер генерал-полковник Сергій Іванов, який служить головою адміністрації майора Володимира Путіна, говорить, що немає чого витрачати валюту на купівлю імпортних памперсів, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Колись Імператор Микола I прочитав книгу маркіза де Кюстіна «Росія 1839 року» і в серцях сказав дуже точну за смисловим змістом фразу, яка невдовзі стала знаменитою – «у Росії дві біди – дурні та дороги». Злі язики стверджують, що цар-батюшка спочатку виголосив популярне російське слово на букву «б», що може бути правдою, оскільки іноземці завжди в Росії, в першу чергу, вивчають мат. А цар-батюшка Микола I, як відомо, мав маму Софію Марію Доротею Августу Луїзу Вюртембергську (Марія Федорівна) і дідуся Карла Петера Ульріха Голштейн-Готторпського (Петро III).

В принципі російська влада всі останні декілька століть була зовсім іншою, ніж населення, яке з ХVIII століття стали називали «російським». Царями були вихідці зі Східної Європи, татари, німці, трохи данці. А народ, як і раніше залишався «російським», за традицією називаючи «росіянами» Барклая де Толлі або генерала Багратіона. Або ось вам список засновників російської Академії наук: перший президент - медик Лаврентій Блюментрост, математики Микола і Даніїл Бернуллі, Християн Гольдбах, фізик Георг Бюльфінгер, астроном та географ Жозеф Деліль, історик Герхард Міллер, Леонард Ейлер, ботаніки Йоганн Гмелін і Йозеф Кельрейтер, засновник ембріології Каспар Вольф, знаменитий натураліст і мандрівник Петер Паллас. Роботи з теорії електрики і магнетизму проводилися Георгієм Ріхманом. Справжні «російські» вчені.

Правда, потім академіками стали в основному вчені зі звичними прізвищами, але з того часу якась неприязнь склалася між корінним населенням і тими, хто створював російську державу, науку та культуру. Неросійські царі, неросійські вчені, основоположники «російського» балету – Жан Батист Ланде, Франческо Арайя, Антоніо Рінальді (Фоссано). Або «російська» опера, історія якої сягає 26 січня 1736 року, коли у Санкт-Петербурзі першу оперу виконала запрошена італійська трупа. З радянськими вождями було простіше: Ленін калмицько-єврейського походження продовжив стару традицію Російської держави, потім – Йосип Джугашвілі. А ось після були суцільно «росіяни» – Хрущов, Брежнєв, Горбачов, Єльцин, Путін. Правда, і тут «російський» народ тримав вухо напоготові: ледь що – відразу оголошували неугодних євреями. Путіна ще не називали таким, але ще не відомо, як обернеться історія в найближчі роки і не знайдуть його семітські корені. Сам Путін давно підстрахувався – догідливі історики вже «знайшли» його княже коріння і мало не царську блакитну кров, що тече в майорі КДБ.

Дурень в російському фольклорі – це і власне ім'я, і стан душі, і посада

З дорогами, як відомо, в Росії давня біда. В російському фольклорі багато прикладів оригінального і незрозумілого відношення до дорози, але, здається, абсолютно точно такого, що передає національний характер. Наприклад, «шибко їхати – не скоро доїхати». Якість доріг визначалася інший приказкою – «тіло довезу, а за душу не ручаюся», що показує ставлення до пасажира. Зовсім нехитре по суті і заплутане за змістом – «де дорога, там і шлях». Помітили, що з деякого часу «росіяни» забули колись популярну приказку «язик до Києва доведе»? Дипломатична за змістом приказка виявилася забутою з політичних причин.

Тепер про дурнів. Дурень в російському фольклорі – це і власне ім'я, і стан душі, і ступінь освіти, і посада – «дурень дурня сидить і дурнем поганяє». Це вам не просто набір слів – це квінтесенція двох «російських» іпостасей відразу: і дороги, і тих, хто їх будує, і хто на них їздить, і хто поганяє тих, хто їде. В російському фольклорі про дурнів дуже багато що відомо. Наприклад, про давню традицію обговорювати міжнародні новини – «мужик розумний, та світ дурень». У свою чергу, іноземні знавці «російського» фольклору можуть парирувати інший приказкою – «з дурнями жартувати небезпечно», але оскільки технології розвиваються, то небезпека ніби й не така глобальна – «краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти». А це шедевр про Державну думу – «дурням закон не писаний, якщо писаний, то не читаний, якщо читаний, то не зрозумілий, якщо зрозумілий, то – не так, тому що він – дурень». Така країна, з таким фольклором.

З дурнями начебто теж все зрозуміло. Так що ж з Кремлем, цим шедевром італійського зодчества? Фольклор обходить стороною цю споруду, а якщо і є «російські» приказки, то їх мало, і вони в основному пристойні – владу народ боявся давно і боїться досі. Проблема навіть не в архітектурному комплексі, а в людях, які там мешкають або іноді заходять з обов'язку служби. Чи то в Кремлі вірус який водиться, чи то люди підбираються так, але вкожен, хто по перекритих на пів-Москви дорогах приїжджає туди, то відразу починає говорити якось інакше. Оскільки Кремль став центром російської політики з приходом більшовиків, то жартувати про владу народ остерігався. А тим більше, оцінювати.

Подейкують, що колишній резидент радянської розвідки в Швеції генерал-полковник Сергій з абсолютно «російським» прізвищем Іванов стане наступним керманичем Росії. За старою традицією він повинен себе показати, рот відкрити, щось промовити і здивувати «російський» народ. Днями він це зробив – наговорив. І про внутрішню політику, і про зовнішню. Наприклад, він терпіти не може західну демократію, обожнюючи російську – з цензурою, скасованими виборами губернаторів, політв'язнями і забороною на мітинги. По-друге, сказав він, йому набридло спостерігати, як сирійська опозиція бореться з диктаторською сім'єю аль-Асадів, що сидить при владі 45 років. По-третє, назвав українців і «російських» братніми народами, скоріше всього, маючи на увазі, що небратня частина українців влаштувала Майдан, повалила Януковича, а братська частина створила за допомогою російської зброї ДНР та ЛНР.

Само собою, товариш Іванов – досвідчений розвідник, добре знає, що можна говорити, а чого казати не можна, ні в якому разі. Наприклад, можна говорити, як на Заході («я багато жив на Заході і добре знаю») безжально знищують продукти, але чомусь не говорить. Не втримався і ніби ненароком проговорився, що на день народження Путіна, 7 жовтня, пустили ракети по Сирії. Шість років тому в цей день вбили Анну Політковську, зараз вбивають сирійців.

Гаразд, відповіді товариша Іванова, а які були питання! «Пригадую ваше трирічної давності інтерв'ю Першому каналу, де ви розповідали, що знали: люди, до яких перш ставилися з довірою, крадуть. Але ви терпіли, виду не подавали...», «Але ж злодійкуваті чиновники подавали податкові декларації у встановленому порядку, і там напевно все було шито-крито, а варто копнути глибше...» Здогадуєтеся, які були відповіді? «Нісенітниця собача», «Але це не означає, що вони злочинці, не треба плутати різні речі», «Звідки у вас інформація про вартість судна?»

Інтерв'ю з керівником – стара кремлівська традиція, їй вже майже сто років. Питання пишуться згідно з відповідями і заздалегідь передаються інтерв'юеру, який потім ретельно перечитує свої відповіді і запитання, щоб все відповідало завданню пропаганди. Як кажуть західні аналітики, треба навчитися читати між рядків. Тому що такі інтерв'ю даються для російських дурнів, які їздять по російських дорогах. По тих самих, по яких їздять різні чиновники.

Як дитячий омбудсмен, випускник Вищої школи КДБ Павло Астахов, на днях заявив, що для статевого виховання підростаючого покоління потрібно використовувати російську літературу. Він не уточнив, яку частину російської літератури він мав на увазі – ту, яка була цензурована, чи ту, яка є насправді? Тобто і Баркова теж? І «Царя Микиту та його сорок дочок» Пушкіна теж? І «Петергофське свято» Лермонтова? ВІН хіба не знає, що «Кама-Сутра» – веселі картинки в порівнянні з російською класикою.

Так вийшло, що дурні їдуть по дорогах у свій офіс, в Кремль. Їдуть ті, хто днями влаштував скандал з МЗС Франції, переплутавши в небі винищувачі. Їдуть ті, хто придумав акцію «Подаруй дрова». Кремлівські дурні хіба забули про те, що «Газпром» – це народне надбання? І що Росія видобуває 578,7 мільярдів кубічних метрів газу в рік. Які дрова?

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.