22 сiчня 2017, неділя

Як розмовляти з ватниками

коментувати
Як розмовляти з ватниками
Ватники чомусь цілком серйозно вважають, що весь світ має для них виробляти автомобілі, комп'ютери тощо, а вони мають повне право лаяти «пендосів»

Практично кожен день стикаюся з віртуальними «ватниками». Хтось із них напевно виконує обов'язок, хтось «так думає». Гадаю, що других більше. По-перше, у держави немає стільки грошей, щоб оплатити творчість в інтернеті 86-ти відсоткам населення. По-друге, 86 відсотків – це якраз ті, хто народився в СРСР, там же вихований і безмірно любить «радянський лад»: щоб була «сильна рука», щоб весь світ боявся, а вони будуть їздити по Європі і під крики «ніжнійтагіл» підсилювати враження у ніжних французів і голландців, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Найбільша проблема в нашій віртуальній війні - це небажання приймати чужі аргументи. Коли ж починаєш їх шукати, знаходиш і починаєш переповідати, то на думку спадають страшенні думки. Ну як пояснити ватнику, що радянські, а тепер російські проблеми – через неефективну економіку: тоді – планова, тепер – олігархічна, корупційна. Що політика завжди пов'язана з економікою: немає виборів – немає конкуренції, немає конкуренції – буде авторитаризм, авторитаризм за відсутності свободи слова – диктатура, диктатура не здатна розвивати економіку. Здається, Росія вже підійшла до цієї межі, коли диктатор не здатний нінащо – ані контролювати країну, тільки з допомогою репресій, ані відновлювати хоча б видимість економіки. Тільки – слова, слова, слова. Санкції показали, що в Росії економіка – як доміно: штовхнув санкціями електронну промисловість або важке машинобудування – інше посипалося само собою.

Віртуальні ватники зараз розпоряджаються своїм часом самостійно. Ольгінські ще відпрацьовують зарплати, але і у них закінчуються «аргументи» – фейки вже не мають такого впливу, як рік тому, а схлипування на кшталт «яку країну про...ли» вже нікого не надихає на ідеологічні подвиги. Зрозуміло, що ватники-писаки – це особлива категорія «просунутих», у них є комп'ютери, вони можуть користуватися інтернетом. Це дивний тип людей, які можуть назвати всі моделі «мерседеса» або «фольксвагена», але не знають, скільки моделей автомобілів випускав АЗЛК. Дивний обмежений патріотизм. Вони чомусь цілком серйозно вважають, що весь світ має для них виробляти літаки, автомобілі, холодильники, комп'ютери тощо, а вони за це мають повне право лаяти «піндосів». І продовжувати хвалитися міфічними досягненнями.

Найбільша проблема в нашій віртуальній війні - це небажання приймати чужі аргументи

Запитайте «ватника», чому 17 вересня 1932 року «за особливо видатну роботу на Дніпрогесі» шість американських консультантів – Франк Фейфер, Чарльз Джон Томсон, Вільгельм Меффі, Г'ю Купер, Фрідріх Вінтер, Георг Біндер, очолюваних шеф-консультантом Купером та інженером «General Electric» Томсоном, були нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора?

Чому проект будівництва Магнітогорського металургійного комбінату являв собою збільшену копію американського заводу United Steel Company в Гері, штат Індіана? А постачальниками і підрядниками Магнітки була американська компанія Clearing Mach Corp., яка спроектувала і поставила основні конструктивні частини, включно з 8 найбільшими печами, німецькі фахівці з AEG монтували центральну електростанцію, вони ж поставили найпотужнішу в ті часи 50-мегаватну з генератором турбіну, німецька компанія Krupp&Reismann і британська Traylor. Загалом на будівництві Магнітки працювало понад 800 іноземних фахівців і робітників з США, Німеччини, Англії, Італії і Австрії. Більшість з організаторів проектування і будівництва в 30-х роках були заарештовані і розстріляні.

Американськими фахівцями був спроектований і створений Нижегородський автозавод, хімічна, авіаційна, електротехнічна промисловість, військово-промисловий комплекс. Крім створення нових галузей, належало швидко модернізувати масу старих підприємств і засвоїти швидкісні прийоми проектування і будівництва гігантських об'єктів – Московський автозавод, Сталінградський, Харківський, Челябінський тракторні заводи, Кузнецькбуд, Магнітобуд, Уралмашзавод, Запоріжсталь.

Ось про це «ватники» намагаються мовчати – у них немає контраргументів. Звісно, можуть щось промимрити про те, що «їм платили». Само собою, платили, без цього вони б і не поїхали в Радянський Союз будувати соціалізм. Або як там ще називається ця дивна система, складена з відвертої брехні, вишуканої брехні і дезінформації.

Захід власними руками і мізками створював промисловість СРСР з однієї простої причини – краще мати розвиненого сусіда, ніж злиденну країну, з великою кількістю голодного і неосвіченого населення. Захід будував, а у відповідь отримував погрози та лайку. Від 6 до 10 тисяч американців на початку 30-х років переїхали в Радянський Союз, щоб піднімати «будівництва перших п'ятирічок». У період з 1929 по 1936 рік СРСР витратив близько 40 мільйонів доларів на закупівлю американських технологій, розповідає британський дослідник Тім Цуліадіс, автор книги «Кинутий: американська трагедія в сталінській Росії» (The Forsaken: An American Tragedy in Stalin's Russia).

Американці відчули на собі всі принади радянського життя. Тім Цуліадіс розповідає: «Солодке життя американців в СРСР стало стрімко і нез'ясовно змінюватися, коли 30-ті роки перевалили за середину: молодь почали брати в 37-му. Більшість розстрілювали відразу після арешту, причому разом з батьками, які привезли їх у Радянський Союз. Синів допитували і били при батьках, а іноді і при матерях. Розстріли проводилися в Бутово, в 30-ти кілометрах на південь від Москви. Бейсболіст Артур Аболін був розстріляний разом з молодшим братом Карлом і з батьком Джеймсом. Мати померла в таборі. Не чіпали тільки сестру-школярку. Брали і знаменитостей. Парашутист Віктор Герман, недавній герой, якого прозвали «Ліндберг Росії», був схоплений на вулиці в місті Горькому (прозваному радянським Детройтом) і доставлений в управління НКВС – як і інші заарештовані американці – на тій самій «моделі А», яку вони збирали». У 1951 році Державний департамент склав звіт про дві тисячі американців, зниклих у Радянському Союзі. За даними Цуліадіса, «один архів зберігає документ 50-х років про 2836 зеків-американців тільки в таборах Республіки Комі».

Спробуйте «ватнику» розповісти цю хоча б малу частину історії радянської індустріалізації і вислухайте відповідь. «Ватник» – це особливий тип людей, який запрограмований тільки на заперечення неприємного і радянську пропаганду. «Ватник» – не обов'язково житель пострадянського простору, як тип він зараз зустрічається практично скрізь, куди його закидало бажання жити краще – краще одягатися і краще харчуватися, їздити хоча б на недорогому, але якісному автомобілі. Але він все одно любить Радянський Союз, з якого втік, і ненавидить американців, німців або французів, які його оточують. Він – «русский», був ним завжди і буде – «русский» Шмідт, «русский» Ройтман чи «русский» Паскевич.

Для соціальної служби, яка надає допомогу, він, звісно, етнічний німець, єврей чи поляк, а в душі – «русский», тобто совєтський. Як на Брайтон-Біч «русские», які там живуть, йдуть в International Food, купують сервелат, хамон, камамбер і пляшку «Château Cheval Blanc» і збираються відзначати 7 листопада. Випивши, плачуть – «яку країну про...ли». Вже 25 років ридають, роз'їжджаються по всьому світу, скуповують житло – хороше і не дуже, катаються на автомобілях, які в радянський час їм і наснитися не могли, і продовжують ридати.

Уявіть собі Японську РСР – черги за кімоно, саке і суші, брудні пивниці з запльованою підлогою на Омотесандо, парк культури і відпочинку ім. Леніна в Саппоро з іржавими гойдалками, колгосп ордена Леніна «Червоний самурай», гасла – «Праця прикрашає кожного японця», «Рол – це коштовність – його бережи, рол до обіду в міру бери». На вулицях Токіо раз у раз чути образи на адресу національної меншини, айнів – «ви, білозаді».

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.