11 грудня 2016, неділя

Як "Грузинська мрія" виявилася блефом

коментувати
Можливо, з'явиться нова коаліція з прозахідних партій, у яких одна мета – вступ до Євросоюзу і НАТО

Не можу бути точно впевненим, але 1 квітня зі свята перетворилося на cкорботу – в цей день «Грузинська мрія» остаточно розпалася і відновленню, судячи з останніх подій, не підлягає. Збіг зі всесвітнім днем дурня, звісно ж, випадковий, але й певною мірою символічний. Якщо порівнювати створення в листопаді 2011 року коаліції, завідомо неживої, з подібними політичними інноваціями такої властивості, то Грузія переплюнула всіх. Ще не було прикладу, коли політична коаліція з шести карликових партій змогла протриматися чотири роки. Тепер по ній можна проводити «келехи» – поминки по-грузинськи, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

У 2011 році російський олігарх Бідзіна Іванішвілі, який за шість років до того поспіхом покинув Росію і облаштувався на історичній батьківщині, оголосив, що він «залишає бізнес» і йде в політику. Тоді ця новина вразила багатьох, насамперед жителів Грузії, які ніколи не бачили Іванішвілі – ні живцем, ні на фотографіях – той вів потаємний спосіб життя, не давав інтерв'ю і не показувався на людях. Правда, за ним тягнувся шлейф з усіляких чуток – про неймовірне багатство в сім з половиною мільярдів доларів, про те, який він меценат, витрачає гроші на реставрацію історичних пам'яток, виплачує стипендії діячам культури.



Згодом з'ясувалося, що платив Іванішвілі не всім, переважно радянській інтелігенції. Стали з'являтися сумніви в тому, що четвертий за обсягом капіталу в Росії олігарх зміг заробити ці мільярди самостійно. Коли Іванішвілі став публічною людиною і жителі Грузії почули його грузинську мову, то здивуванню не було меж – він розмовляє примітивною сільською говіркою. Виявилося, що і російською він говорить не краще. Про інші мови взагалі не йдеться.

Опоненти розводили руками, коли їх запитували про «капітали» Іванішвілі – як можна при такому рівні освіти говорити про здібності бізнесмена, найпевніше, він «зберігач общака», грошей партнерів, деякі з них досі на слуху – Аркадій Гайдамак, Віталій Малкін. Недавня історія з рахунками швейцарського банку Credit Suisse частково підтверджує припущення. Як і викликають подив декларації Іванішвілі в період його прем'єрства, в яких не було жодних 7,5 мільярдів, там взагалі не було мільярдів.

«Грузинська мрія» залишиться в історії Грузії, як коаліція періоду застою

У 2012 році ситуація в Грузії загострювалася: президент Саакашвілі вже був «кульгавою качкою», його конституційний термін спливав наступного року. У Кремлі не тільки згадка, але і саме існування Міхеіла Саакашвілі викликало лють, на його адресу лунали погрози і побажання блатною фенею, властивою Володимиру Путіну. Росія з 2006 року робила декілька спроб скинути ненависного Саакашвілі. У 2006 році депортацією грузинів з Росії і забороною на імпорт вина, води і фруктів Кремль намагався викликати невдоволення населення. У 2007 році – спроба перевороту Бадрі Патаркацишвілі. У 2008 році – війна. У 2010 спроба перевороту опозиційними рухами так званих «кліточників». У 2011 році – спроба перевороту Ніно Бурджанадзе. Було зрозуміло, що Путін не втратить можливість влаштувати нові збурення, тепер після парламентських виборів.

Як можна було протистояти «Єдиному національному рухові», партії Саакашвілі, яка провела за дев'ять років кардинальні реформи державного устрою? Створенням нової політичної сили. У Грузії ліберальний закон, що дозволяє без зволікань реєструвати політичні партії і рухи, яких у країні вже більше ста. Іванішвілі почав збирати коаліцію, запрошуючи карликові партії, які самостійно не мали жодних шансів увійти в парламент – «Соціал-демократи за розвиток Грузії», Консервативна партія Грузії, «Промисловість врятує Грузію», Республіканська партія Грузії, «Наша Грузія – вільні демократи», «Національний форум». Коаліція посіла більшість місць у парламенті, щоправда, не добравши до конституційної більшості кілька голосів.

Вся передвиборча кампанія «Грузинської мрії» була побудована за випробуваною в Росії технологією – обман, брехня, величезна брехня. Зараз дивитися передвиборчі ролики або репортажі 2012 року смішно і страшно, неможливо було уявити, чому кандидати від «Грузинської мрії» так відверто брехали, обіцяючи підвищити розмір пенсій і зарплати, знизити тарифи на комунальні послуги та компенсувати іпотеку. 9-й телеканал, що належить Іванішвілі, цілодобово показував цю брехню, одночасно називаючи злочинцями уряд Саакашвілі. Фіналом передвиборчої кампанії став показ художнього фільму «Віники» – про тортури в грузинських в'язницях і репортажі про загибель 10-місячної Барбари Рафальянц, яку нібито вбили прихильники Міхеіла Саакашвілі.



Ніч на 2 жовтня 2012 року була найстрашнішою для Іванішвілі, коли ЦВК Грузії оголосив його коаліцію переможцем у парламентських виборах. Російський олігарх був блідим і розгубленим, у нього не було навіть «тіньового кабінету», як не було взагалі передвиборчої програми. Міністрів стали похапцем збирати – кого з партій коаліції, кого зі старої гвардії Шеварднадзе. Економічний блок уряду змогли зібрати лише через кілька місяців. Ніхто з грузинської еміграції не відгукнувся на заклик Іванішвілі.

Переповідати всі перипетії діяльності «Грузинської мрії» немає сенсу, оскільки через кілька місяців у суспільстві почало зростати невдоволення, з'явилися запитання до влади – де всі блага, які були обіцяні під час передвиборчої кампанії? З кожним місяцем напруга зростала, особливо коли стала падати національна валюта – ларі, стали зростати ціни на продукти першої необхідності, а міністри та їхні заступники виписували собі величезні премії. За перші два роки з уряду пішли добровільно 11 заступників міністрів, продовжилося безладдя з перестановками Головного прокурора Грузії та очільника МВС.

Згодом виявилося, що «Грузинська мрія» не виконала не тільки економічні обіцянки, вона стала переслідувати політичних опонентів, ніби виконуючи прямі вказівки Кремля з переслідування Саакашвілі і його команди реформаторів. В Євросоюзі арешти і суди, переслідування самого Саакашвілі сприйняли як загрозу демократії і політичні репресії. У коаліції точилася внутрішня боротьба: прозахідні політики розуміли, що Іванішвілі виконує чужі побажання, що ставить Грузію у двозначне становище, коли понад 70 відсотків населення з 2008 року, з першого референдуму і досі бачать свою країну в складі Євросоюзу і НАТО.

Розвал «Грузинської мрії» розпочався в листопаді 2014 року зі звільнення міністра оборони Іраклі Аласанія, лідера партії «Вільні демократи». Слідом за Аласанія зі свого поста пішла голова МЗС Майя Панджікідзе, а через день – міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Алексі Петріашвілі. Першою з коаліції вийшла партія «Вільні демократи», найбільш прозахідний рух з коаліції.

Чим менше залишалося до наступних парламентських виборів, тим більше виникало скандалів. Тепер було чітко видно, що в оточенні Іванішвілі є політики проросійської орієнтації, зазвичай, це люди похилого віку, багато з яких були пов'язані з Едуардом Шеварднадзе – «червоні директори», люди, які ненавидять демократію, бачать розвиток Грузії разом з Росією, незважаючи на окуповані 20 відсотків території країни. Їхні погляди відрізняються від поглядів Ніно Бурджанадзе, яка не увійшла в коаліцію, продовжуючи свою діяльність самостійно, періодично відвідуючи Москву.

Найпевніше, радикальні «мрійники» стали розуміти, що майбутнього у них не буде, настрій суспільства став кардинально змінюватися. «Грузинська мрія» ставала схожою на персонажів байки Івана Крилова «Щука, лебідь і рак», коли одні тягнуться до Москви, інші на Захід, а треті просто хочуть мати владне крісло і стабільний заробіток плюс вплив. 1 квітня все звалилося. Після кількох скандалів, зокрема після раптової появи в інтернеті зйомок прихованою камерою сексуальних розваг видних діячів «Грузинської мрії», коаліція стала стрімко розвалюватися. Зрозуміло, що міністр юстиції та заступник головного прокурора Грузії спробували звинуватити в цьому Міхеіла Саакашвілі, але це вже звучить смішно.

Слідом за Республіканською партією, яка першою з-поміж тих, що перебувають у коаліції, заявила, що на майбутні вибори піде самостійно, таке рішення озвучив лідер «Народного форуму» Губаз Санікідзе. На цьому тлі «Грузинська мрія» була змушена заявити про самостійний шлях. Невідомо досі, що будуть робити дві карликові партії – консерватори і промисловці, «червоні директори». За словами одного з лідерів промисловців, депутата парламенту Грузії Зураба Ткемаладзе, вони ще не вирішили, в якому форматі візьмуть участь у виборах. «Існують партії різних політичних напрямків – праві, ліві, центристи, ліберали тощо. Однак, у них є щось спільне. З лібералами ми ніколи співпрацювати не будемо», – заявив Ткемаладзе.

Виконавчий секретар опозиційної партії «Єдиний національний рух» Серго Ратіані вважає, що правляча коаліція «Грузинська мрія» фактично розпалася і лише формально зберігає єдність. «Грузинська мрія» є збанкрутілою політичною силою. Те, що вони формально зберігають єдність, це нічого не змінює... Якщо «республіканці» не виходять з коаліції, це означає тільки одне – вони виконують останнє замовлення Іванішвілі, щоб хоча б формально не допустити розпаду коаліції», – заявив Ратіані в ефірі телеканалу «Руставі 2». Інший лідер «Єдиного національного руху» Георгій Вашадзе переконаний, що «у «Грузинської мрії», як незалежної політичної сили, немає достатніх ресурсів для перемоги у виборах».

Так чи інакше, «Грузинська мрія», найпевніше, вже не буде правлячою партією після виборів у жовтні цього року. Можливо, з'явиться вже нова коаліція з прозахідних партій, у яких одна мета – вступ до Євросоюзу і НАТО. «Грузинська мрія» залишиться в історії Грузії, як коаліція періоду застою, коли все економічне, суспільне і політичне життя країни застигло й чотири роки перебувало в коматозному стані.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.