6 грудня 2016, вівторок

Голодні бунти. Що Путін підготував росіянам

коментувати
Путін переконує, що продукти, які чавлять бульдозерами, – це випробування для росіян

Путін переконує, що продукти, які чавлять бульдозерами, – це випробування для росіян

У Москві під покровом ночі екскаваторами зруйнували кілька десятків магазинів, серед яких більшість були продовольчими

Влада Москви заявила, що це були незаконні споруди, власники говорять про виграні суди і законне підприємництво. На відео видно, як люди обурюються, коли екскаватори руйнують будівлі, де горить освітлення, а всередині перебувають люди. У російській блогосфері нагадали про те, що постраждалі підприємці ще недавно підтримували Путіна в окупації Криму і прикрашали свої магазини смугастими стрічками, - пише Олег Панфілов для Крим.Реалії

Чи можна очікувати, що хоча б серед маленької частини росіян з'явилися настрої, схожі, якщо не на революційні, то хоча б на протестні? Експерти називали цифри – кілька десятків тисяч осіб, позбавлені роботи в зруйнованих магазинах, перукарнях, ремонтних салонах. Якщо враховувати, що в них є сім'ї, родичі, друзі і однодумці, то кількість обурених може досягти пари сотень тисяч людей. Логічно приплюсувати і співчуваючих – їх ще кілька сот тисяч. І що, хотів би я запитати – наскільки росіяни готові відстоювати свої права? А права, судячи з усього, дійсно були порушені – це видно і по нагальній реакції влади і недолугих виправданнях якоїсь доцільності, а не закону. Що далі?

Якщо переглянути всі відомі випадки бунтів, повстань або хвилювань за кілька століть російської історії, то можна помітити дивну закономірність. Приводом для невдоволення населення ніколи не були утиски прав або обмеження демократії. Майже завжди це були або їжа, або алкоголь. Недарма одна з відомих робіт художника Івана Владімірова «Погром винного магазину» показує, як революційні солдати грабують винний магазин. Одні начебто побігли брати Зимовий палац, інші під шумок грабувати магазини, передусім – з алкоголем. Зимовий після того, як взяли, теж грабували, у Івана Владімірова є і щодо цього картина. Звинуватити художника в упередженості не можна – треба ще пошукати такого радянського патріота, як він. Але, як мовиться, від правди не втечеш.

Наскільки росіяни готові відстоювати свої права?

Один з найвідоміших бунтів стався в травні 1905 року на броненосці «Потьомкін». Повністю корабель називався «Князь Потьомкін-Таврійський», але радянська пропаганда вирішила скоротити, без згадки князя. Того самого Григорія Потьомкіна, відомого своїми «потьомкінськими селами» з декорованих будівель – прямо як сучасна російська пропаганда замінює реальність фальшивкою. Через 20 років після повстання Сергій Ейзенштейн зняв фільм, в якому було дуже багато пропаганди і замовної драматургії. Матроси всього лише хотіли добре їсти і підняли бунт через погане харчування на кораблі.

Але пропаганда закріпила у свідомості радянських людей революційний настрій борців за якусь свободу. У 1923 році Георгій Шенгелі написав п'єсу, потім були видані мемуари учасників, надруковані сотні публіцистичних статей, створені опера, два балети, драматичний спектакль. У фільмі Ейзенштейна є вражаючі кадри червивого м'яса, але все решта – як ніби провісник майбутньої революції і міфічного «світлого майбутнього». А потім все-таки була їжа, про свободу матроси і офіцери нічого не знали.

Голодних бунтів на території нинішньої Росії було лише кілька, хоча приводів було набагато більше, і головний – голод. Найбільший бунт вибухнув у 1601 році і тривав три роки, після того, як у 1600 році почалися дощі, які йшли невпинно навесні та влітку. Зерно не встигали висівати, взимку просочена водою земля промерзала, почався небувалий неврожай і голод. Келар Троїце-Сергієвого монастиря Авраамій Паліцин писав у своєму «Сказанні»: у Москві за ці роки лише на трьох скудельницях (кладовищах) поховали 127 тисяч осіб, померлих від голоду – «Омрачи Господь небо облаки и толико дождь пролиася, яко вси человeцы во ужасть впадошя и преста всяко дeло земли и всяко сeмя сeянное возрастши разсeдеся от безмeрных вод, лиемых от воздуха».

Третя глава «Сказання» розповідає «О зачале разбойничества во всей России». З 1601 року, як писав Паліцин, почалося «розбійництво у всій Росії». Загони розбійників, тобто колишніх селян, холопів, посадських людей почали нападати на поміщиків і багатіїв. Влада спорядила проти них каральні загони. Як і зараз, влада використовувала принизливі слова, щоб налаштувати населення, яке не бунтувало, проти «злодіїв», «розбійників» і «лихих людей». У 1603 році почалося повстання під керівництвом Хлопа (Хлопко) Косолапа, якого повсталі обрали отаманом.

Професор Василь Лєшков нарахував, що з початку XI до кінця XVI століття на кожне сторіччя в Росії припадало по вісім неврожаїв, які повторювалися через кожні 13 років, спричиняючи іноді сильний голод. З різних джерел відомо, що голод був у 1024, 1070, 1092, 1128, 1215, 1230-1231, 1279, 1309, 1332, 1422, 1442, 1512, 1553, 1557 і 1570 роках. Про ранніх випадки не відомо через відсутність письмових джерел, але про голод у середньовіччі є описи в літописах та працях російських істориків. У XIII столітті були помічені випадки канібалізму: «инии простая чадь резаху люди живые и ядяху, а инии мертвые мяса и трупие обрезаече ядяху, а другие конину, псину, кошки». Історики підрахували, що з XII до початку XVII століття тільки серед міського населення – близько 3,4 мільйона осіб.

Крім голоду і повстання за часів Бориса Годунова в 1601-1603 роках, голод знову був зафіксований у 1608, 1630 і 1636 роках. За царя Олексія Михайловича голод 1650 року призвів до повстання у Пскові – через швидке зростання цін на хліб і зобов'язання російського уряду поставити Швеції зерно як компенсацію за перебіжчиків з територій, відступлених шведам за Столбовським миром 1617 року. Повсталі були з дрібних торговців, ремісників, стрільців і міської бідноти – вони громили двори заможних купців, православного духовенства і міської знаті. Повсталі схопили і ув'язнили під варту дипломатичну місію короля Швеції, яка розташовувалася у Пскові. За місяць бунтівники повністю захопили владу в місті, створивши мирський схід, а також «Земскую избу» – виборний орган місцевого самоврядування.

Псковське повстання, як і Новгородське повстання, яке почалося одночасно з тих же причин, було придушене – і силою і хитрістю, а всі організатори були заарештовані, зазнали тортур і були заслані. Але голод продовжував переслідувати Росію. Під час голоду в Нижегородській губернії в 1734-1735 роках селяни харчувалися гнилою дубовою корою, їли дубові жолуді. Кількість неврожаїв і голоду протягом XVII-XIX століть збільшувалася, до 1854 року їх було 69. У XIX столітті неврожаї і голод відбувалися кожні 5-7 років. Голодували навіть поволзькі губернії, де родючий чорнозем.

Опис того, чим харчувалися люди, вражає витримкою і терпінням: у 1822 році в Повенецькому повіті Олонецької губернії у загальному споживанні у селян була соснова кора замість борошна. У 1833 році заміняли хліб жолудями і деревною корою, а борошно змішували з глиною. Саме міністерство внутрішніх справ прописувало іноді рецепти для приготування різних сурогатів: у 1843 році вчило, як робити хліб з винної барди або з картоплі з домішкою житнього борошна, а в 1840 році пропонувало способи приготування борошна з домішкою цукрового буряка. Незмінний результат усякого роду сурогатів – хвороби і посилена смертність. За часів більшовиків історія повторилася, але вона вже має інші причини – голод у 1920-1930-1940-х роках був результатом репресій радянського уряду – розкуркулення, знищення приватної власності та створення колгоспів.

За всю історію Російської імперії, а потім і Радянського Союзу, відбулося понад 150 повстань і бунтів, які здебільшого мають економічні причини, точніше нестачу їжі, голод і пов'язані з ними епідемії. Були екзотичні бунти, наприклад, «картопляні» – в 1834-му і в 1940-1944 роках, або «горілчані» – найбільший був у 1648 році після запровадження відкупної системи, або в 1859-1862 роках. Селянська війна 1773-1775 рр. під проводом Омеляна Пугачова або повстання під проводом Степана Разіна в 1670-1671 роках мали, за великим рахунком, ті ж економічні причини. Радянська історіографія надавала цим повстанням політичний сенс, докладно розповідаючи про каральні операції проти повсталих.

Звісно, те, що сталося в Москві, навряд чи можна порівняти за масштабами з тим, що відбувалося в російській історії останні кілька століть – лише невелика аналогія. Значно страшніше приклади воєн, в яких бере участь Росія, і жертви яких обчислюються вже сотнями тисяч. Але і в цьому випадку росіяни, мовчки спостерігають за тим, що витворяють їхній уряд і президент. У таких примітивних суспільствах, де приводом для бунтів стає їжа, напевно, слід очікувати щось подібне, як вже було в XVII або XIX століттях.

Путін поступово готує людей до того, що продукти, які чавлять бульдозерами, – це випробування для росіян: промовчать – будуть чавити і далі, населення буде зустрічати захоплено кожну розчавлену тонну персиків або мандаринів. Чи будуть бунти в Росії? Може, будуть, а може, і не будуть – це залежить не від росіян, а від вождя. Дасть слабину – його пошматують, як Тузик грілку. А поки він знущається над росіянами зі знанням предмета – вони багато стерплять.

Понад половину (53%) росіян вважають, що найбільше Росії загрожує зростання цін і зубожіння населення. Як повідомляє агентство «Інтерфакс», згідно з соціологічним опитуванням, проведеним «Левада-центром», 49% громадян бояться економічної кризи, 35% – безробіття. Будуть терпіти і далі?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.