23 серпня 2017, середа

Для Путіна зустріч з Трампом стане вирішальною

коментувати
Олег Панфілов: Путін мріяв про зустріч давно, ще коли Трамп не був обраний президентом США
Фото: ЕРА

Олег Панфілов: Путін мріяв про зустріч давно, ще коли Трамп не був обраний президентом США

Нарешті стало відомо, що зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна відбудеться в Гамбурзі під час саміту G20 – 7 або 8 липня

Сергій Лавров вже висловив надію на те, що ця зустріч «внесе ясність в майбутнє відносин Росії і США» і «після цієї зустрічі в російсько-американських відносинах запанує прагматизм». Якщо мова йде про прагматизм, то основною темою можуть бути території, які Кремль не хоче визнавати краденими, перш за все Крим, – пише Олег Панфілов в колонці для Крим.реалії.

Путін мріяв про зустріч давно, ще коли Трамп не був обраний президентом США, а російський вождь вже сподівався, що попередній американський президент буде осоромлений: ось, Володимир Володимирович першим зі світових лідерів летить до Вашингтона, падає в міцні обійми новообраного президента США. Той втирає сльозу розчулення, гладить по плечу Путіна, знайомить з Меланією, онуками і водить по Білому дому, показуючи визначні пам'ятки. Вся російська пропаганда металася в передчутті перемоги, але з Вашингтона стали приходити сумні новини – одна за одною. Як виявилося, надії Путіна були марні, ще й тому, що в США крім президента є Сенат і Конгрес, а також вільна преса.

Про те, що він хоче стати президентом, Трамп оголосив 25 січня 2015 року, за цей час у Путіна було багато часу, щоб за чекістською традицією назбирати компромат. І не тільки на Трампа, а й на його оточення, перш за все. Через два роки, 20 січня 2017 року Трамп прийняв присягу і оселився в Білому домі на правах 45-го президента США. Путін пам'ятав обіцянку Трампа, дану 18 червня 2015 року – встановити з Кремлем хороші стосунки. З того самого часу російський пропагандистський телеканал Russia Today став найактивнішим прихильником кандидата в президенти США. Вся Державна дума, зокрема й комуністи, почала активно готуватися до перемоги Трампа.

Найболючішою темою може бути не стільки сирійська проблема, скільки ситуація навколо Криму

Але не склалося. Що може скластися у людей, один з яких – бізнесмен зі світовим ім'ям, а другий – лише має досвід дрібного чекіста? Дві абсолютно різні людини, які виросли в протилежних світах з різними цінностями і діаметрально протилежними поглядами на світ і світобудову. Для більшості американців Росія асоціюється з Леніном, комунізмом, Сталіном і ГУЛАГом, а в останні 17 років – з Путіним, який не приховує свої симпатії до радянських диктаторів.

Через тиждень після інавгурації Трампа відбулася його перша телефонна розмова з Путіним, яка радше була проявом дипломатичного етикету, пов'язаного з перемогою на виборах, ніж бесідою двох близьких політиків. Пізніше агентство Reuters повідомило, що розмова все-таки була різкою – з приводу договору СНО-3, який був підписаний Бараком Обамою і ставив Росію, на думку Трампа, в краще становище, ніж США. Скандали в США з приводу зв'язків Трампа і його команди з російськими представниками скочувалися в величезний клубок, але одночасно російська пропаганда періодично натякала, що перша зустріч Трампа з Путіним ось-ось відбудеться – якщо не в Гельсінкі в рамках Арктичної ради, то де-небудь в іншому місці. Час минав, і Сергій Лавров став називати поведінку американських колег неприйнятним: «русофобська одержимість США вже переходить всі межі». Насправді, Трамп прийняв у себе в Білому домі вже всіх світових лідерів і «не дуже світових», але які вважаються партнерами США.

Судячи з реакції Трампа щодо Путіна та Росії, крім претензій до договору СНО-3 або дій російських дипломатів в США, найболючішою темою може бути не стільки сирійська проблема, скільки ситуація навколо Криму. Останнім часом дії військової коаліції і ізраїльська авіація зводять присутність російських військових підрозділів до мінімальної активності. Найболючіше питання для Кремля — Крим. Перший раз критика Росії прозвучала через три тижні після інавгурації, коли прес-секретар президента США Шон Спайсер заявив, що «Трамп продовжує піднімати питання Криму, який Росія захопила при потуранні попередньої адміністрації. Посол США в ООН Ніккі Гейлі в перший день роботи рішуче засудила окупацію Криму в Раді безпеки ООН. Як сказала тоді посол Гейлі, «плачевна ситуація на сході України вимагає ясного і рішучого засудження дій Росії».

Потім було ще кілька випадів Трампа на адресу Росії і особисто Путіна з приводу Криму і Донбасу, і тепер, здається, навіть Дмитро Пєсков не здатний збрехати про те, що російського президента це не хвилює. 15 лютого Шон Спайсер передав слова Трампа, що він «очікує від Росії деескалації насильства на сході України і повернення Криму». Само собою, в Москві почалася істерика: голова Державної думи В'ячеслав Володін заявив, що слова Трампа – «це посягання на нашу цілісність, на нашу територію». Дмитро Пєсков був категоричний: «Що стосується повернення Криму – ця тема не обговорюватиметься, бо вона не може обговорюватися. Росія не обговорює питання, пов'язані зі своєю територією, із зарубіжними партнерами». Але американські дипломати були непохитні: Держсекретар Рекс Тіллерсон сказав, що «Росія становить загрозу», посол США в ООН Ніккі Гейлі пояснила докладно: «США продовжують засуджувати окупацію Криму з боку Росії і вимагають її негайного припинення. Крим – частина України. Наші санкції проти Росії, пов'язані з Кримом, залишаться в силі до тих пір, поки Росія не поверне Україні контроль над півостровом».

З такою суворою для Кремля позицією і призначена зустріч Трампа з Путіним. Чи буде вона короткою – «привіт-привіт, як справи», чи Путін буде нудно заглядати Трампу в очі, щоб помітити проблиск співчуття? Якщо російський вождь вже безпосередньо від американського президента почує вимогу повернути Крим і піти з Донбасу, це буде означати кінець «русского мира», нової недоімперії, яка хоче повернути собі уявну могутність, якої, власне кажучи, і за радянських часів не було. Якщо США хочуть мати повну перевагу над Росією, то повернення крадених територій – відмінний привід. І мова йде не тільки про Крим і частину Донбасу, а й про захоплені у законних господарів території на початку 1990-х років після появи сепаратистських рухів. Ні у кого немає сумнівів, що це був сценарій Кремля, щоб шантажувати Молдову, Грузію і Азербайджан, як тепер – Україну.

Тридцять років тому санкції США і західних країн змогли зруйнувати саму радянську імперію, звільнити від диктату Кремля захоплені за кілька останніх століть Центральну Азію, Кавказ, Україну, Молдову і Білорусь. В повному обсязі одночасно знайшли власний шлях до незалежності і свободи, деякі держави до сих пір знаходяться під московським контролем, частини території чотирьох країн окуповані російськими військами. Тепер, судячи з рішучості нової американської адміністрації, вимога повернути колись захоплене має бути пріоритетним у відносинах з Путіним. Швидше за все, це найефективніший спосіб зміни не тільки зовнішньої, але й внутрішньої політики Кремля. Повернення Криму буде найсильнішим ударом по залишках авторитету Путіна серед його вже нечисленних друзів-диктаторів і викличе розчарування росіян – затятих прихильників путінської імперської політики.

Сепаратистські території – це і є найголовніша небезпека, що виходить від Росії. Квола економіка, невміння винаходити і виробляти, освіту замінено пропагандою, процвітаюче нечесне запозичення у всьому – від музики до автомобілів – це лише зовнішні ознаки вмираючої імперії. Поки імперія тримається за рахунок захоплених територій, які пропаганда підносить до переможних небес, не звертаючи уваги на ошуканих людей і злидні на «незалежних» землях, як і раніше називаючи їх «звільненими». З початку 1990-х років – в Абхазії, «Південній Осетії» і Придністров'ї, з 2014 року – в Криму «звільнені» почали відчувати безпросвітність свого існування, відчай майбутнього.

Найбільше Путін боїться втратити ці території, які йому самому надають відчуття всесильного лідера світового масштабу. На відміну від інших світових лідерів, які пишаються розвитком промисловості і фінансовим благополуччям, Кремль, як завжди, бачить сенс свого існування в захопленні чужої землі і поневоленні або вигнанні з рідної домівки людей. Якщо Дональд Трамп дійсно зможе повторити подвиг свого колеги і однопартійця Рональда Рейгана, то існуванню Росії як імперії буде покладено край, без спроб відновлення удаваної величі. Здається, Путін починає розуміти, що зустріч в Гамбурзі буде для нього якщо не останньою, то вирішальною. Заперечити йому нічим, російська економіка вже близька до того, що було в СРСР в середині 1980-х років. Могутність російської армії рівносильна хорошому їдкому анекдоту, друзів, крім Башара аль-Асада, Кім Чен Ина і Рауля Кастро, вже не залишилося. Чи скористається Дональд Трамп такою можливістю?

Друкується з дозволу Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.