6 грудня 2016, вівторок

Чому росіяни вірять кожному слову Путіна

коментувати
Кремлівська пропаганда знайшла гарячий відгук у серцях громадян, і вони знову поринули у звичну атмосферу брехні

Понад 20 років тому я почав вивчати інформаційну війну в Чечні. Тоді, в кінці 1994 року російська преса була відносно вільна і видно було, як вона намагається бути незалежною від держави. Зараз мало хто повірить, але в середині 90-х років найбільш об'єктивні репортажі про те, що коїла російська армія на Північному Кавказі, робили державні канали – ОРТ (нині Перший) і РТР "Росія", телеканал НТВ поступався їм у оперативності та жорсткості передачі ситуації. Все змінилося в середині 1999 року, коли прем'єр-міністром Росії став Путін. Об'єктивність була замінена на пропаганду, свобода слова на – цензуру, дезінформацію стали називати офіційною точкою зору, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крым.Реалии.

Відтоді в Росії вже немає ані журналістики, ані журналістів, ані достовірних і об'єктивних ЗМІ, ані незалежного ТБ. Для більшої реалістичності нинішнього стану журналістики залишилося повернути в дипломи журфаків запис про отриману професію – "працівник ЗМІ і пропаганди". Як в Радянському Союзі, коли журналістам на ранкових планерках роздавали теми і вимагали тексти, ідеологічно витримані в "розрізі досягнень радянського народу і улюбленої партії". З вільних тим сучасних ЗМІ найпопулярнішими стали прославлення вставання з колін Росії, мудрість і прозорливість великого лідера Володимира Путіна, керівна роль партії "Єдина Росія", а також висвітлення діяльності керівників братніх країн – Нікарагуа, Венесуели, Північної Кореї, Сирії і до них – Вірменії, Киргизстану та Таджикистану.

Список заборонених тем величезний – корупція російської влади, не лише в Кремлі, але і в регіонах, реальна ситуація в Чечні, справжнє становище в армії, хабарництво в МВС. Останній рік через запровадження санкцій не схвалюються повідомлення населення про те, якої якості продукти можуть потрапити на стіл росіянам і, само собою, що стало і що буде з "Новоросією" та її пасинками – ДНР і ЛНР. Ще й про Крим потрібно повідомляти тільки хороші новини, а якщо їх немає, то нічого не писати або висмоктувати з пальця повідомлення про споруджуваний міст через протоку. В часи, коли російська влада готувала ґрунт для запровадження нової інформаційної політики, в 1997-1999 роках в різних структурах – від міністерства оборони до ФСБ і МВС було створено шість інформаційних центрів для поширення дезінформації, званої "офіційними відомостями". У Кремлі таким центром керував Сергій Ястржембський, в МО генерал Валерій Манілов, в ФСБ – генерал Олександр Зданович. Окрім них дезінформацією займався Російський інформаційний центр при МЗС Росії, полковник ФСБ Ілля Шабалкін безпосередньо на Північному Кавказі, а також саме міністерство у справах друку.

З вільних тим сучасних ЗМІ найпопулярнішим стало прославляння вставання з колін Росії

Вся ця орава чиновників мала схилити російську і світову громадську думку на бік Кремля, переконати населення в тому, що всі проблеми в Росії від чеченців, а російські війська – це радше безневинні ягнята, що випадково потрапили в гори Північного Кавказу. Спочатку їм це не вдавалося: іноземні журналісти оминали всі ці інформаційні центри, іноді відверто знущалися над запропонованої ними дезінформацією, але з приходом Путіна в уряд в серпні 1999 року все змінилося. Російським журналістам пригрозили, іноземних репортерів стали відловлювати – шантажувати позбавленням акредитації та анулюванням віз. Путін і його команда досягли того, що російська журналістика перетворилася на обслугу влади, як в радянські часи. Тепер російські громадяни не можуть знати про події, що відбуваються не лише всередині країни, але і за її межами, насамперед, з тих країн, де Росія в черговий раз домагається "миру в усьому світі". Першою "інформаційною жертвою" стала друга війна в Чечні, потім Грузія, Україна, тепер – Сирія.

Пересічний росіянин, якщо він не знає англійської мови, а таких в країні майже 90 відсотків, не зможе прочитати повідомлення ВВС або зайти на сайт Associated Press, дізнатися, що пишуть британські або американські газети. По-перше, росіянину з дитинства прищепили відразу до альтернативної точки зору, по-друге, пропаганда навчила не вірити всьому, що не лунає з вуст ведучих новин російських телеканалів. Оскільки незалежних ЗМІ в Росії вже немає, за рідкісним винятком малобюджетних і малотиражних газет, то посилати журналіста, наприклад, в Сирію вони не можуть. Отже, пересічний громадянин Росії споживатиме лише ту інформацію, яку йому вигадають в міністерстві оборони, в Кремлі і на самих телеканалах, де з приходом Путіна в штаті знаходяться генерали і полковники спецслужб. В якості "незалежних" росіяни можуть прочитати сайти патріотичних організацій або таке дивний витвір російських спецслужб, як агентство ANNA, зареєстроване в Абхазії, але має можливість посилати своїх "кореспондентів" в "гарячі точки", в тому числі в Сирію. Розкривати причетність до спецслужб LifeNews не має сенсу – вона очевидна.

Що в результаті ми маємо в ситуації з Сирією? Абсолютно контрольовану спецслужбами і професійними пропагандистами інформаційну картину, з якої населення Росії не знає про давнє протистояння шиїтської меншини і сунітської більшості, існування помірної сирійської опозиції, про те, що таке ІДІЛ і звідки він взявся. Неможливо уявити, щоб росіянин, не повіривши в ту нісенітницю, яка несеться з телеекранів, раптом задався питанням про те, чому, приміром, з ІДІЛ воює афганський Талібан. Або чому ІДІЛ не визнає "Аль-Каїда". Але природна лінь росіян, вихована багаторічною радянською пропагандою, стала сприятливим середовищем для відновлення путінської пропаганди. Кремль створив для росіян нову залізну завісу, вже інформаційниу.

Я кілька разів намагався перевірити на собі, що росіяни знають про те, що відбувається в Сирії і остаточно зрозумів, що практично нічого. Крім вакууму в свідомість жителів Росії лізуть усілякі "історики", які з подачі Путіна починають пояснювати, що Сирія – чи не прабатьківщина християнства, що звідти зійшла благодать для Росії, хоча тільки невігласу не зрозуміло, що сирійське християнство до російського сучасному мракобісся не має ніякого відношення. І взагалі російське позолочене православ'я – з імперської Візантії, бо воно так сподобалося московським царям і князям. Якщо пропаганда наполегливо розповідати телеглядачам, що Сирія пригнічується арабами (вибачте за вільність припущення), то росіяни і в це повірять.

Історія з висвітленням ситуації в Сирії нагадала подібну ситуацію у зв'язку з війною в Югославії у 90-х роках і особливо під час операції НАТО в 1999 році. На російських телеканалах була постійна істерика з приводу бомбардувань НАТО, але нічого не говорилося про трагедію в Сребрениці або в Сараєво. Росіяни сприймали ту війну зовсім однобічно, лише з позиції диктатора Мілошевича та його однодумця Путіна. Абсолютно схожа ситуація і зараз у Сирії – росіяни ніколи не дізнаються про те, як сім'я аль-Асадів узурпувала владу і як вона застосувала хімічну зброю проти мирного населення. Росіянам навіть подобається бути на боці тих, на чиєму Путін і кремлівська пропаганда.

Можна банально написати, що рано чи пізно у росіян відкриються очі і вони дізнаються правду. Це був би хороший варіант, якби не та обставина, що росіяни в декількох поколіннях виховані в умовах інформаційного вакууму, у них немає ніякого бажання шукати інші джерела інформації чи аналізувати. Радянська пропаганда виховувала безвольну масу, навчену вірити вождям. Дев'ять років відносної свободи слова за Бориса Єльцина так і не змогли змінити населення, навчити його оцінювати та аналізувати інформацію. Путінська пропаганда знайшла, як писали в радянській пресі, гарячий відгук у серцях росіян, і вони знову поринули в звичну для них атмосферу брехні. Вони будуть покірно вірити всьому, про що їм розкажуть про Сирію. Наше право знати про це і не вірити російській пропаганді.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.