10 грудня 2016, субота

Чим лякає Путіна російська історія

коментувати
Господар Кремля потрапив у ситуацію, коли він дуже хотів би приховати жахливо криваву історію створення країни, але не виходить

Що пов'язують події 1471, 2008 та 2014 років? Хронологічні події могли б стати частиною звичайної історії, низкою подій, але з точки зору «руського міра» їх пов'язує багато чого. 14 липня 1471 року відбулася битва на річці Шелонь, недалеко від Великого Новгорода. 8 серпня 2008-го російська 58-ма армія приступила до військової операції в Грузії, яку в Кремлі назвали «примусом до миру», в 2014 році «руський мір» почав захоплювати Україну. Ці три події пов'язують одне і те ж бажання Москви – захопити і назвати яким-небудь красивим словом, - пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Московському князю Івану III не подобалася Новгородська республіка, він хотів підпорядкування собі багатого міста, яке мало стосунки з європейськими державами та прагнуло до Ганзейського союзу, який об'єднував понад 200 європейських міст. До 15 століття Новгород став найбільшим торговим контрагентом середньовічної Ганзи у Східній Європі протягом усього періоду його існування. Через Новгород вивозилися товари, в тому числі привезені з інших руських земель. Саме в Новгороді, а також у Лондоні, Брюгге (Фландрія) і Бергені (Норвегія), перебувала одна з найбільших ганзейських контор. Великий Новгород процвітав, а ставши самостійним містом, поза впливом, в тому числі, Київського князівства, створив величезну на ті часи Новгородську землю, що включає території від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході і від Білого моря на півночі до верхів'я Волги і Західної Двіни на півдні.

Сучасні російські історики досі хизуються фактом існування Новгородської республіки, але соромляться писати про те, що саме московський князь Іван III знищив республіки, підпорядкувавши собі Великий Новгород. Шелонська битва знищила зачатки проторосійської демократії, хоча говорити про ті часи з точки зору існування Російської держави було ще дуже рано. Численні розрізнені князівства на території сучасної Росії швидше нагадували зони впливу «злодіїв у законі», коли для з'ясування відносин використовувалася не дипломатія, а війни – вбивства, підпали, знищення міст і населення. У Шелонській битві, завдяки амбіціям Івана III, загинуло 12 тисяч осіб, тобто кожен четвертий учасник битви, також було взято в полон 1200 осіб.

З будь-якого російського політика рано чи пізно виростає тиран

До XV століття, до того, як Іван III вирішив «примусити до миру», володіння Новгорода розширювалися на схід і північний схід. Республіка придбала землі навколо Онезького озера, вздовж річки Північна Двіна і узбережжі Білого моря. Також досліджувався Північний Льодовитий океан, Баренцове море, Карське море, захід північного Уралу. Багаті хутром і рибою, сіллю і лісами території становили благополуччя Великого Новгорода, викликаючи заздрість у сусідів. На відміну від Московського, в Новгородському князівстві була складена не тільки перша демократична система, але і зачатки капіталізму, коли правителі і новгородське віче, першого в тих краях парламенту, обговорювали не захоплення нових земель, а їх використання і отримання прибутку. Саме ця обставина пов'язувала Великий Новгород з Ганзейським союзом.

Після Шелонської битви Іван III примусив новгородців «ставити архієпископа на Москві», тобто підкорятися йому, оскільки в Новгородському князівстві главою держави і охоронцем державної скарбниці, контролером мір та ваг був архієпископ, який довічно обирався віче з професіоналів у контролі мір і ваг. Уявіть собі, новгородський архієпископ міг бути поганим знавцем християнства, але був зобов'язаний володіти знаннями, корисними в купецькій справі. Після другого походу в 1478 році віче було знищено як політичний інститут, а вічовий дзвін відвезений до Москви.

На тому місці, де сталася Шелонська битва, біля південно-західного берега озера Ільмень, встановлена пам'ятна табличка, на якій написано: «Тут, на березі річки Шелоні, 14 (27) липня 1471 року відбулася битва між військами Москви і Новгорода за об'єднання розрізнених російських князівств в єдину російську державу». Якщо не зрозуміли, про що йдеться, вчитайтеся ще раз або кілька разів – «битва за об'єднання», що нормальною мовою означає захоплення чужої території та її приєднання до себе. Є й інша помилка – ніякої російської держави тоді не було, принаймні до царювання Івана IV Васильовича на прізвисько Грозний. А за великим рахунком, проголошення Петром Першим Російської імперії.

Якщо вже порівнювати події, то ніяк не обійтися без цього факту – в 1470 році новгородці запросили єпископа у київського митрополита, одночасно звернувшись до Литви за підтримкою після відмови платити Московському князівству данину. Тоді Іван III звинуватив новгородців в зраді і пішов війною. Як зараз, у відповідь на прагнення Грузії і України до зближення з Європою, підписання асоціації з Євросоюзом і бажання вступити в НАТО. Після другої війни в 1478 році Іван III знищив новгородську демократію і приєднав місто до Московського князівства. Знаєте, під яким приводом? Щоб новгородці відмовилися від зближення з Литвою. Точно так само, як у 2005 році Путін вимагав від Саакашвілі відмовитися від відносин з НАТО, а Януковича у 2013 році відмовив підписувати договір про асоціацію з ЄС. Грузія відмовилася від пропозиції – почалася війна, народ України вигнав Януковича – Кремль знову почав війну. Як Іван III в XV столітті.

Це всього лише одна подія з історії майбутньої Росії. Подія мерзенна і знакова – так у майбутньому Кремль буде обходитись з усіма своїми сусідами – примушувати до миру, влаштовувати «битви за об'єднання». Путін страшно боїться історії – не тільки тієї, яка розповідає про криваву радянську імперію, що погубила десятки мільйонів людей, але і тієї, середньовічної, коли Росія почала складатися з варварських князівств в єдину захоплену територію. Чи хотіли тоді новгородці жити в «об'єднаній російській державі»? Не сумніваюся – ні. Вони працювали, торгували і будували, їздили торгувати в найбільші європейські міста, розвивалися й міцніли. Москву це дратувало, вона хотіла стати «пупом землі», якщо не для всіх, то хоча б для сусідів. Як і зараз.

Путін потрапив у ситуацію, коли він дуже б хотів приховати жахливо криваву історію створення Росії, але не виходить. І не вийде. Не вірте в «миротворчість» Путіна, Федір Тютчев абсолютно точно написав: «Історія Росії до Петра Великого — одна панахида, а після Петра Великого — одна кримінальна справа». І справа навіть не в конкретному Путіні, одному з численних російських диктаторів, а в певній послідовності подій: з будь-якого російського політика рано чи пізно виростає тиран. Навіть не важливо, як він себе називає – демократ, ліберал, соціаліст і, тим більше, комуніст.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.