28 лютого 2017, вівторок

Точка кипіння. Коли вибухне Україна

коментувати
Точка кипіння. Коли вибухне Україна
Сьогодні країна переживає потужний зовнішній і внутрішній тиск, який може довести її до точки кипіння і вилитися в ще більш серйозну міжнародну кризу

Текст написаний у співавторстві з професором Піттсбурзького університету Тимофієм Миловановим і професором Каліфорнійського університету в Берклі Юрієм Городніченком

Причини внутрішнього тиску в тому, що основні вимоги Майдану не виконано: не зроблені скільки-небудь серйозні кроки з проведення фундаментальних і системних реформ, з викорінення корупції і зловживання владою з боку правлячих еліт, олігархії і закостенілої бюрократії.

Стара клептократо-олігархічна система, хоча й мутує в більш прозахідний і глянцевий вигляд, як і раніше, душить країну та її економіку. Минуло майже два роки з початку протестів на Майдані, але ніхто з високопоставлених представників режиму, відповідальних за насильство і корупцію, не зазнав серйозного покарання. Невдоволення суспільства новим правлячим класом зростає, що веде до посилення політичного протистояння, пошуку винних і популізму.

Що стосується зовнішнього тиску, то воно виходить від Росії і Заходу, і спрямоване на політичне врегулювання, закріплене в домовленостях Мінська-2. Дві головні вимоги до України, які, за повідомленням BBC, нещодавно були повторені президентом Франції Франсуа Олландом, полягають у проведенні місцевих виборів на територіях, підконтрольних сепаратистам, в ході загальнонаціональних місцевих виборів 25 жовтня, і децентралізації з наданням цим територіям автономії до 31 грудня 2015 року.

Путін завжди ігнорував український народ як гравця на геополітичній арені

Олланд, за повідомленням ВВС, озвучив тільки зобов'язання України, а потім поквапився заявити, що, якщо Україна їх виконає, він «виступить за скасування санкцій», маючи на увазі санкції, запроваджені Європейським Союзом, США та деякими іншими країнами щодо Росії у відповідь на її агресію проти України.

Ця позиція містить у собі глибоке логічне протиріччя. Умовою зняття санкцій з агресора повинно бути виконання зобов'язань в першу чергу самим агресором, а не жертвою агресії. Олланд чомусь не зажадав, щоб Росія припинила свою військову присутність в Україні і відшкодувала збитки за руйнування і втрати, втрачені життя і майно. Він не вимагав, щоб Росія відпустила викрадених українських громадян, які стали жертвами її людоїдського «правосуддя», або щоб Росія повернула Крим, або щоб Росія забезпечила Україні можливість відновити контроль над усією її державним кордоном на Сході.

Українське суспільство вважає таку позицію в корені несправедливою. Про це говорять і трагічні події 31 серпня, що сталися під час голосування в Раді поправок до Конституції щодо децентралізації. Очевидно, що будь-які дії влади, які можуть бути сприйняті суспільством як легітимізація сепаратистських режимів «ДНР/ЛНР», можуть призвести до ще більшого протистояння і насильства.

Можливо, Росія прагне саме цього. В цьому випадку їй не доведеться вести які-небудь помітні військові дії на території України. Можна буде навіть скасувати нелегітимні вибори на територіях, підконтрольних сепаратистам, заплановані до або після законних загальнонаціональних місцевих виборів 25 жовтня.

І тоді Україна опиниться в пастці. Якщо вона після усталеного припинення вогню не допустить проведення виборів 25 жовтня на територіях, підконтрольних сепаратистам, то порушить умови Мінська-2. З іншого боку, якщо ці вибори відбудуться, то неважко передбачити, хто виграє ці вибори під дулами сепаратистів, а це може викликати бурю вже всередині України.

Путін завжди ігнорував український народ як гравця на геополітичній арені, і в результаті створив величезні проблеми своїй країні. Без широкої підтримки суспільства будь-яке політичне рішення в Україні приречене на провал – недостатньо заручитися підтримкою українських політичних еліт. Тут можна згадати домовленості, досягнуті Януковичем і лідерами опозиції з допомогою російських і західних посередників у лютому 2014 року, які були відкинуті суспільством, після чого режим Януковича впав за лічені дні.

В сьогоднішніх умовах Захід не повинен повторювати цю помилку. Безліч українців пройшли через пекло війни, захищаючи свою країну від сепаратистів і російської армії на Сході, багато загинули або втратили здоров'я. Після таких жертв українці погодяться лише на справедливе геополітичне рішення. В іншому випадку ризик соціального вибуху стане реальним, і це може привести до повномасштабної війни з Росією, безпосередньо торкнувшись Європу. Одним з наслідків стане масовий потік біженців, який в рази перевищить сьогоднішній наплив втікачів з Близького Сходу.

Хоча в цьому випадку вибух стане результатом зовнішнього тиску, він також буде підігріватися внутрішнім тиском, викликаним глибоким розчаруванням суспільства в нинішніх лідерах. Єдиний шанс послабити внутрішній тиск – дати реальний сигнал суспільству, що існуюча пострадянська клептократо-олігархічна система буде рішуче демонтована.

В цьому сенсі Україні пощастило мати на своєму боці групу справжніх реформаторів, таких як, наприклад, губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі, міністр фінансів Наталія Яресько, і інших, які могли б очолити виконання цієї фундаментальної задачі. Цей процес треба починати негайно, задовго до виборів 25 жовтня. Широка підтримка електронної петиції про призначення Саакашвілі прем'єром свідчить про потужний запит суспільства на рішучі реформи і лідерство (петиція набрала необхідні 25 000 всього за сім днів).

У даний момент існує кілька позитивних факторів, які допоможуть Україні провести глибокі фундаментальні реформи в найкоротші терміни.

По-перше, з'явилися перші сигнали поліпшення макроекономічної ситуації, що підтвердила глава Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард під час свого недавнього візиту в Україну.

По-друге, домовленості з кредиторами про реструктуризацію, досягнуті міністром фінансів Наталією Яресько, дадуть Україні такий необхідний зараз бюджетний перепочинок.

По-третє, наростаюча огида суспільства до корупції і олігархів створює сприятливе середовище для деолігархізації і зміни системи.

По-четверте, за умови проведення реальних реформ Україна може розраховувати на серйозну підтримку Заходу.

Нарешті, в Україні достатньо людей - як українців, так і зарубіжних фахівців, що володіють досвідом, волею і мужністю для проведення радикальних змін.

Українці продемонстрували неймовірну стійкість, самоорганізованість (включаючи масовий волонтерський рух), здоровий глузд, терпимість і патріотизм, як у політичному, так і в економічному плані. За всіма показниками Україна вже мала б лежати в руїнах: майже 25 років економічної стагнації, викликаної пострадянською клептократією, жахлива концентрація національних багатств і влади в руках купки олігархів, драматичні події Революції гідності та подальшої російської агресії (окупація Криму, постачання зброї та найманців сепаратистам на Сході, економічна блокада і шантаж).

Можна тільки уявити, якого неймовірного прогресу могла б досягти Україна, позбувшись від клептократо-олігархічної системи і влившись в цивілізований світ. Сьогодні цей шанс висить на волосині, всередині країни потрібні термінові і рішучі дії з боку політичних лідерів, у той час як Захід повинен домогтися справедливого геополітичного рішення для України.

VoxUkraine спеціально для "Нового Часу"

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.