19 листопада 2017, неділя

Де знайти точку опори в турбулентному світі

коментувати
Ми живемо в світі, де переможець більше не відомий. З цим треба погодитися і почати самостійно формувати бачення перемоги

«Ми живемо в світі, де переможець більше не відомий, – заявив філософ і журналіст Володимир Єрмоленко під час чотиристоронньої зустрічі українських, польських, російських і німецьких інтелектуалів, організованої Фондом Гайнріха Бьоля цього вересня, щоб обговорювати спільне європейське майбутнє, виробляти для нього інтелектуальну рамку. – У фукуямівській парадигмі переможець був відомий – це була ліберальна демократія. Нині ми переможця вже не знаємо».

«Так, так, – підтвердили присутні. – Падіння Путіна в Росії може виявитися куди більшою загрозою, ніж його збереження».

Єрмоленко звертався до аудиторії, більшість з якої складали експерти з політики, управління, культури й воєнної справи у віці між 35 і 50 років. Таке собі покоління 40-літніх. В Україні – це ті, хто виросли у постійній турбулентності. Для них зміни, здебільшого глибоко драматичні, є частиною особистого і суспільного досвіду. Це те, з чим вони виросли – щоразу стрибок у невідоме. Здається, кілька світів відділяє цих 40-літніх від власного піонерського дитинства, потім – веселої наївності голодних 90их, акції Україна без Кучми, Помаранчевої революції і навіть Євромайдану. Однак, було дещо, що довгий час здавалося аксіомою навіть у найбільш бурхливі роки: світ на захід від України загалом стабільний. Ми маємо зразки, на які варто орієнтуватися. Ми знаємо, куди варто рухатися, і знаємо, до кого звернутися по пораду. І ось настав момент, коли все це вже не так.

Сусідня Польща, яка десятиліттями була дороговказом і мірилом успіху, демонструє чудеса швидкості у відмові від власних досягнень – з точки зору ваги на міжнародній політичній сцені, здатності бути регіональним лідером і провідником цінностей відкритого, але відповідального світу. Велика Британія стрибає у вир внутрішньої турбулентності, з якої може вийти вже не єдиним зеленим островом, а кількома країнами на власному маленькому замкнутому континенті. США сягає вершин популізму із, можливо, найбільш оригінальним у своїй історії кандидатом у президенти.

Українці починають поступово розуміти, що немає ні досконалих всезнаючих іноземних експертів, ні стовідсоткових рецептів

І ми в цей час повинні знайти точку сталості, позитивні зразки, які ще не зачепив досвід розпаду. Власне, зробити це мають передусім оці 40-літні, на чиї плечі саме починає лягати відповідальність за суспільні процеси всередині країни – в силу природньої траєкторії зміни поколінь.

Де цього шукати? Передусім, всередині власної інтелектуальної спільноти – це той момент, коли треба багато й інтенсивно думати, дискутувати і шукати найліпші для нас відповіді. Здається, українці починають поступово розуміти, що немає ні досконалих всезнаючих іноземних експертів, ні стовідсоткових рецептів, ні абсолютно успішних рішень. Ми повинні почати більше покладатися на силу власного інтелекту й уяви.

Ресурсом для нас у цьому стануть не тільки вузькопрофесійні події, де політологи говорять з політологами, економісти з економістами, а держуправлінці з держуправлінцями.

Треба навчитися цінувати різні професійні перспективи, повірити, що науковцям є що сказати, а художники і письменники можуть мати судження та інтуїції, цінні для багатьох інших. Це одна з причин, чому в Мистецькому арсеналі зараз відкривається виставка сучасного мистецтва під промовистою назвою Горизонт подій – про тривожне відчуття досягнення деякої межі, за котрою ми не розуміємо, що може трапитися. Це може бути колапс, а може позитивна трансформація, але ще імовірніше – ми досягнемо цієї межі і не помітимо її, втративши шанс на позитивний розвиток подій. Це виставка про нерв часу. Про момент розпаду звичного при відсутності великих візій, про тривогу і те, як живе із цим ціле суспільство. Не лише українське. Така виставка має допомагати думати і відчувати, а в ідеальному сценарії – можливо, віднаходити ідеї, ту власне точку опори, яка нам так потрібна.

Так, ми живемо в світі, де переможець більше не відомий. З цим треба погодитися і почати самостійно формувати бачення перемоги. Яким має бути наше суспільство? Яким суспільний договір? Якою держава як інструмент цього суспільства?

Я закликаю почати довіряти своєму інтелекту й уяві, розуміючи при цьому, що живемо ми далеко не в ізольованому світі, й наші рішення стануть в пригоді комусь іще. Можливо, країнам пострадянської Азії в момент їхньої трансформації?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.