26 травня 2017, п'ятниця

Сирійська кампанія Путіна – блеф

коментувати
Кремлю потрібно закрити пролом у репутації Путіна, який з'явився після тотальної поразки на українському фронті

Російська військова кампанія в Сирії – це виключно пропагандистський хід. На сесії Генасамблеї ООН Путін вийшов з абсолютно пропагандистською пропозицією про створення широкої антіділівської коаліції. Відповісти відмовою Захід не міг, тому що він залежить від громадської думки, яка засудила б Обаму за те, що той відкинув простягнену для співпраці руку Путіна. На це й було зроблено ставку. Тепер у рамках даної пропагандистської коаліції Путін буде вирішувати свої завдання, а у нього завдання одне – зберегти режим Башара Асада.

По-перше, російському президенту потрібно показати внутрішньому споживачеві (росіянину), наскільки він крутий; що він не здає своїх союзників і дає відсіч Сполученим Штатам. Крім того, потрібно закрити пролом у репутації Путіна, який з'явився після тотальної поразки на українському фронті. З України потрібно виходити, і щоб при цьому зберегти переможний вираз на обличчі, необхідно було утнути щось інше, наприклад, почати "перемагати" Обаму у віртуальному просторі сирійського кризи.

Друга причина участі РФ в сирійському конфлікті – це нафта. Якщо не буде Сирії, ОАЕ, Катар і Саудівська Аравія потягнуть нафтові нитки на північ до Туреччини, де вони створять нафтовий хаб для подальшого постачання в Європу. Це означає, що у Газпрому і Роснафти на європейському ринку з'явиться цілком серйозний і дуже сильний конкурент. Єдиний порятунок – це Сирія та Ірак, які не дозволяють пустити нафтопроводи через їхню територію. Відповідно, ці режими треба всіляко підтримувати.

«Кримнаш, Кримнаш», але ж Україна вже «не наш»

Однак реальних ресурсів для втручання в Сирію у Росії мало. Вся сирійська кампанія Путіна – це значною мірою блеф. На жаль, в Сирії та Іраку шиїтські режими, а більшість російських мусульман – це суніти. Путін буде щосили обходити ІДІЛ. Йому не можна сваритися з бойовиками Ісламської держави, бо вони суніти, як і 20 млн російських мусульман. Звичайно, російські мусульмани – зовсім інші люди, з поважною релігійною і громадською позицією. В Росії дійсно не так вже й багато прихильників Ісламської держави, проте якщо з ними буде війна, то ситуація значно ускладниться. Стрепенуться суніти в Узбекистані, Туркменістані і в самій Росії.

Крім того, далеко не всі іділівці воюють в Сирії. Навіть якщо в Сирії ІДІЛ повністю розіб'ють, то у них все одно вистачить живої сили й ідеологічно підготовлених людей, щоб воювати в Північній Євразії.

Так що сваритися з ІДІЛ Путіну зараз не дуже й потрібно. Він охоче говорить про боротьбу з ними, але насправді вирішує локальні завдання зі збереження режиму Асада. Це, в свою чергу, означає наростання конфлікту зі Сполученими Штатами. Якщо раніше тільки американські аналітики розуміли справжні інтенції Путіна, то тепер це зрозуміє і широка громадська думка на Заході.

З моєї точки зору, військова кампанія Росії в Сирії - це, м'яко кажучи, авантюра, псевдополітика і пропагандистсько-віртуальні подвиги. Нічого Путін там не виграє. Вже зараз велика частина населення Росії не підтримує ідеї втягування в серйозну війну на Близькому Сході. Але у війни є своя логіка, і пропагандистсько-віртуальні подвиги потроху перетворюються на матеріальну необхідність. Війна – це така річ, з якої важко вибратися.

Тому я думаю, що ситуація в Сирії буде потроху загострюватися, і може дійти до конфлікту з Заходом. Раніше я думав, що Путін просто пограється словами, і на цьому зупиниться. Але він все-таки зважився погратися бомбами.

Я, звичайно ж, сподіваюся, що справа не дійде до другого Афганістану. Але правда полягає в тому, що афганська історія починалася так само, як і сирійська: ставилося завдання взяти під контроль ключові позиції та контролювати ситуацію з повітря, а закінчилося це 9-річною війною, де російська сторона офіційно втратила 15 тис. осіб, ще десятки тисяч отримали поранення.

Якщо у Путіна вистачить розуму вчасно зупинитися, буде добре. Але він належить до тих людей, які в критичних ситуаціях схильні грати на загострення. Він вважає, що всі його злякаються. Так він вчинив з Україною, де, загалом, зазнав поразки. Він весь час загострював і загострював. Дозагострювався до того, що Україна повністю пішла в Європу, Донбас він зливає, а Крим утримувати все важче.

У риторичному плані він, звичайно ж, виграв, тому що «Кримнаш, Кримнаш», але ж Україна вже «не наш». Навіть з «Кримнашем» вже проблема. Більш того, повторювати «Кримнаш» зараз просто контрпродуктивно, бо з кожним місяцем знижується рівень доходів населення і підвищуються ціни. Якщо постійно товкмачити, «які ми молодці, що приєднали Крим», то в людей у голові сформується проста ментальна зв'язка: захоплення Криму – зростання цін – зниження зарплат.

Воно так і є, звичайно ж, але пропаганда намагається не допустити, щоб у людей виник відповідний логічний ланцюжок. Тому пропаганда буде говорити про Крим все менше, а про Сирію – все більше. Таким чином, у людей буде створюватися враження, що зростання цін відбулося через те, що Америка напала на Сирію, а ми мусимо її захищати.

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.