6 грудня 2016, вівторок

План Путіна й Асада. Що пішло не так

коментувати
Якщо раніше Путін мав завдати удару по Сирії та вийти з переможним виразом обличчя, то тепер він намагатиметься вдавати із себе миротворця

Ідея про маленьку переможну війну в Сирії розвіялася. Розбомбити бази терористів (куди командування РФ приписує і позиції ІДІЛ, і прозахідну опозицію Башару Асаду) – технічно нездійсненне завдання.

У Сирії воює величезна кількість саморегульовних і самоврядних груп - йдеться про напівпартизанську війну. Відповідно, централізованого керування немає. Бомбити їх все одно що бомбити воду. Так, можна скинути в озеро бомбу, і частина риби загине, але потім вода зімкнеться і на місце загиблої риби припливе нова.

Перемогти масовий рух подібним чином технічно неможливо. Для цього потрібна наземна операція, яку Кремль, природно, проводити не хоче. Сухопутну операцію передбачалося здійснити зусиллями наземної армії Асада, але ці зусилля, очевидно, виявилися недостатніми. Спочатку під канонаду російських бомбардувань асадові війська рушили вперед на Алеппо, але нічого не змогли там вдіяти. Наступ захлинувся, вони не змогли повернути місто. Це визнають навіть надпатріотичні російські військові аналітики.

Наприклад, голова так званої Академії геополітичних проблем Костянтин Сівков на різних сайтах на зразок rusvesna.su пише про те, що військова операція Асада виявилася неефективною. Не виконавши завдання під Алеппо, Асад був змушений відкликати війська і повернути їх до Дамаска. Так, бої точаться просто під столицею Асада, і це дуже погана ознака: виходить, що спочатку вони рушили на північ, але потім кинули Алеппо, не завершивши завдання, і повернулися до Дамаска, оскільки наступ почався звідти. Їм просто бракує військових ресурсів.

В Україні російський президент сів маком і тепер має всі шанси зганьбитися в Сирії

Іншими словами, наступ у Асада не виходить, у кращому разі виходить метушитися на невеликій території, яка перебуває під його контролем. І територія не розширюється. Відповідно, у путінської Росії є серйозна проблема: план полягав у тому, що РФ завдає повітряних ударів, а Асад розвиває наступ на землі, розширюючи підконтрольні території, зміцнюючи оборонні рубежі та свою державність. Якби все вдалося, то Росія могла б повертатися звідти з переможним виразом на обличчі: допомогли Асаду, виконали союзницький борг, зміцнили свої позиції на міжнародній арені, змусили зважати на себе тощо.

Але стратегія бліцкригу не спрацювала. В результаті за викликом з Кремля Асад прилітає до Москви, щоб народити якусь нову стратегію.

Але жодної нової стратегії бути не може, оскільки вона передбачає розставання з повновладдям сирійського президента, на що він не готовий. Інтереси Асада очевидні: йому потрібна, як мінімум, нова зброя, а як максимум – жива сила та солдати. Але Путін не може дати йому солдатів. Всупереч тому, що говорять ЗМІ, воювати в Сирії російська армія не хоче. Підтримка наземної кампанії Асада в Сирії загрожує новим Афганістаном, і це не приваблює адміністрацію російського президента. Туди можна перекинути бойовиків з Донецька, яким сьогодні немає чим зайнятися, але в цілому це проблему не вирішує. «Мотороли» та «Гіві» були до пуття тільки тоді, коли поруч з ними воювали регулярні частини російської армії. Без їхньої допомоги всі бойовики копійки щербатої не варті.

Так, їх можна туди перекинути, найімовірніше, так і буде. Це допоможе зняти напруженість з боку патріотичної громадськості, яка вважає Путіна зрадником і боягузом, що «злив» Донбас, однак військову місію в Сирії з допомогою цих відморозків виконати не вдасться.

У Путіна інша концепція – продавити Асада на пошук якогось компромісу. Система пріоритетів у російського президента змінилася: якщо раніше він мав завдати удару та вийти з переможним виразом обличчя, то тепер він намагатиметься вдавати із себе миротворця. Тобто Путін продавить Асада з тим, щоб той вступив у переговори з якоюсь незначною частиною опозиції, – так зване американське рішення.

Асаду важко піти на поступки, бо коаліційний уряд у перспективі означає для нього шибеницю. Тільки-но він втратить контроль і повновладдя над силовиками, одразу ж потрапить у залежність від інших механізмів, зокрема демократичних. А за умов гострої недовіри та зневаги до нього це рано чи пізно призведе до того, що сталося з Каддафі.

Таким чином, Асад приїхав до Москви, сподіваючись на підтримку, але йому, мабуть, запропонували проявити велику гнучкість (щоб Путін міг з виразом миротворця вийти із сирійської історії). Не знаю, чи спроможеться сирійський лідер переконати Росію. Для військової експедиції у Росії немає ресурсів. Крім того, реальне втручання РФ у подібну кампанію загрожує перетворитися на Афганістан. Крім того, це супроводжуватиметься непорівнянними репутаційними й іншими витратами. Може посилитися санкційний тиск, Путін остаточно закріпить себе в ролі парії, чого адекватні люди в Кремлі не хотіли б.

Російський президент не здатний відповідати ним самим сформованому іміджу сильного і впливового світового політика. Спочатку він замахується, від цього всі в подиві відступають, й у нього створюється ілюзія, що він переміг. В очах громадської думки Росії це має саме такий вигляд: Путін крутий, він всіх «нагнув». Але реальність інша. Українську епопею він програв цілком і повністю. Це розуміють навіть російські генерали. Україна ніколи не була настільки антиросійською та прозахідною, як сьогодні. Розмови про те, що Україна та Росія – це один народ, вже викликають сміх. Я б навіть сказав, що ніхто не зробив настільки багато для консолідації української державної ідентичності, як Володимир Путін. На місці українців я б йому встановив пам'ятник за зміцнення державного духу країни. Як більшовики мали б встановити пам'ятник Миколі II за створення революційної ситуації в Російській імперії.

Тим часом Придністров'я опинилося в блокаді, Донбас Путін зливає, Крим стає економічно непідйомною ношею, й у російському бюджеті вже бракує грошей для того, щоб фінансувати цільову програму розвитку півострова. Її переносять на 2016 рік. Це означає, що її переносять у небуття, оскільки наступного року гроші теж не з'являться. Отже, в Україні російський президент сів маком і тепер має всі шанси зганьбитися в Сирії.

Про що вони з Асадом домовилися на нещодавній зустрічі, говорити складно, інформація закрита. Але, так чи інакше, Росія буде змушена надсилати туди все більше і більше військової допомоги. Не знаю, чи це буде супроводжуватися посиленням персоналу, але, ймовірно, буде, оскільки для більшої кількості техніки знадобиться і більше персоналу. Але, як мені здається, залучати до військових дій в Сирії російських військовослужбовців Путін побоїться. Якщо звідти підуть труни, зовсім біда.

Я гадаю, що на цій зустрічі вони намагалися лише узгодити позиції. В цьому разі в Путіна, звісно ж, більше ресурсів, ніж у Асада, і останній буде змушений погоджуватися на якісь поступки. Питання в тому, наскільки далеко він може відступити і на яких умовах.

Хай там як, переможний бліцкриг у Сирії не відбувся. З кожним місяцем це ставатиме все більш очевидним, причому навіть для прихильників Путіна, які очікували швидких перемог, а отримали довгу криваву рану, яка розташована дуже далеко від Росії.

Ця тема згодом виснажиться, і Путін шукає якийсь інший хід. Дипломатичний вихід знайти дуже важко, оскільки довіри у західних лідерів немає ні до Асада, ні до Путіна. Російський президент все більше нагадує людину, яка біжить по кризі: зупинятися не можна, бо крижина під тобою тане, і потрібно скоріше перескочити на наступну.

Ось він і скаче по крижинах. Але проблема в тому, що це не річка, а океан, тобто іншого берега немає – він біжить в нікуди. Українська крижина розвалилася, і на ній Путін більше не може підтримувати свій переможний імідж, тому він перестрибнув на сирійську крижину. Але вона розтане ще швидше, ніж українська. Куди стрибати далі?

Рано чи пізно це стане очевидним для більшості населення Росії, тоді путінська епоха закінчиться.

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.