19 вересня 2017, вівторок

Хто перемагає на Донбасі

коментувати
Буде чергова солом'яна згода: наступати у ДНР немає ресурсів, а Росія на повноцінне втручання не піде

З нашого боку залізної завіси ситуація в Авдіївці та поблизу виглядає дивно. Я читаю українські джерела і бачу слова про те, що бійці повільно просуваються вперед. На УНІАН я прочитав, що в бойовиків відбиті позиції Алмаз-1 і Алмаз-2. При цьому також кажуть, що удари наносяться з боку бойовиків. Що з боку бойовиків є удари – це зрозуміло, але і з боку українців вони є теж.

Мені здається, що ситуацію потрібно сприймати трохи інакше. Справа не в тому, хто почав, це важливо, але наразі це на другому місці. Військові завжди брешуть – і своєму керівництву, і нам як споживачам інформації. Що з цього випливає?

Ось як ситуацію я бачу на основі тих інформаційних ресурсів, які мені доступні: що в Україні прийняли нову стратегію повзучого просування в зоні розмежування. Крок тут, крок там. Напевно, це ефективна стратегія; я б навіть назвав її правильною.

З боку України діє регулярна армія, а з боку ДНР регулярну російську армію постійно тримати не можна – це занадто дорого. Можна там тримати військових інструкторів, можна постачати зброю, але ось саму регулярну армію паралельно із сирійським конфліктом і в умовах важкої економічної ситуації Кремлю розміщувати на Донбасі не з руки. Тим більше, якщо її там тримати, хто-небудь обов'язково потрапить у полон. Словом, надто дороге задоволення.

Тому стратегія точкового, але постійного просування, обрана Україною, раціональна в цій ситуації. Як може відповісти ДНР? Якщо сидіти і чекати, то просування продовжаться, і так можна втратити Дебальцеве – адже, згідно з Мінськими угодами, воно українське.

В ООН вже занадто звикли до путінської стилістики і йому не вірять

ДНР і ЛНР допустити цього не можуть, тому вони вирішили дати відповідь у конкретній точці. Цією точкою була обрана Авдіївка. Коли міжнародні структури кажуть, що в цьому винна Росія, в цьому є свій резон, оскільки Гради, природно, з Росії. Це навіть у РФ усі розуміють. У городі ж вони не ростуть, отже, хтось їх привозить. І ми приблизно здогадуємося, хто і звідки, а, відповідно, і хто з них стріляє.

Тому серйозна ескалація, мабуть – ініціатива ДНР, а повзуча експансія, швидше за все, ініціатива України.

Чим це все закінчиться – ось важливе питання, і для чого це потрібно ДНР. Для чого це потрібно Україні – зрозуміло: вона бере під контроль все більшу частину комунікацій і все більше ускладнює умови існування ДНР. Це правильна стратегія в умовах, що склалися. А ДНР і ЛНР цій стратегії не можуть нічого протиставити, а тому вони намагаються підірвати ситуацію. Щоб поставити Москву перед вибором – або знову втягнутися в конфлікт, або визнати, що вона зливає ДНР і ЛНР. Як я розумію, мета дій Захарченка полягає саме в цьому.

Виходячи із цієї картинки світу, моя відповідь така: скоро закінчиться. Тому що Путін влазити не буде, у нього немає для цього ресурсів.

Він боїться загострити ситуацію зі Сполученими Штатами, бо там ніби щось накльовується, і занадто великий ризик, що велика риба зірветься, якщо проявити надмірну активність у ДНР. Тож, швидше за все, обстріли – результат активності ДНР, мета якої – змусити Росію допомогти.

Але Росія допомагати не буде. Зброю вона буде постачати, військових радників – цілком можливо, але регулярні частини кидати на Донбас вона не може з низки обставин. Оскільки ж військові ресурси ДНР і ЛНР обмежені, скоро це затихне.

Що мені незрозуміло – що буде далі. Якщо все затихне, це покаже, що стратегія повзучого настання для України виправдана, і в цій ситуації путінська Росія опиниться перед вибором: або влазити знову, як у 2014 році, або не влазити і втратити захоплені території.

Я стежу за тим, як реагують на події засоби масової інформації тут: природно, вони покладають відповідальність на Порошенка, це очікувано, але при цьому вони кажуть, що це провокація. Мовляв, у Порошенка немає вибору, він змушений це зробити, тому що стратегічно програє, і тому йому потрібно підірвати ситуацію. Приблизно те, як я описую ситуацію в ДНР, наші пропагандисти говорять про Порошенка.

З цього випливає, що пропаганда готує російського споживача до того, що РФ повинна проявити «мудру стриманість» і «не піддатися на провокації». Це означає, що реальні війська туди вводити не будуть. У великому масштабі вплутуватися не будуть.

Тому мій прогноз полягає в тому, що буде чергова солом'яна згода: наступати в ДНР немає ресурсів, а у ЗСУ вони є, хоч і небагато. Обстріли будуть з обох сторін, провокації будуть, але серйозних військових дій я не очікую. Думаю, зараз ми спостерігаємо перехід війни в пропагандистську фазу: хто частіше і голосніше говорить, той і виграє.

Судячи з того, що робиться в ООН, там вже занадто звикли до путінської стилістики і йому не вірять; мені здається, навіть у Росії вже починають відчувати роздратування. Я бачу, як ліберальна громадськість засуджує Путіна за агресію, а патріотична – за слабкість і за те, що він «зливає Донбас». І російська пропаганда захищається тим, що подає все як провокацію України, на яку мудрий і далекоглядний керманич у жодному разі не повинен піддаватися.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.