19 вересня 2017, вівторок

Чуркін, паспорти ЛДНР і дах Кремля

коментувати
Росія опинилася в ситуації, коли втрачати вже нічого, а значить, руки розв'язані. І в цьому сенсі наступник Чуркіна буде діяти в стилі Марії Захарової – привертати увагу

20 лютого в Нью-Йорку помер Постійний Представник Російської Федерації при ООН Віталій Чуркін.

В цілому роль Чуркіна була чисто функціональною. Голова, що розмовляє, яка може говорити яскравіше, нудніше, переконливіше, правдоподібніше або відверто брехати – принципової різниці немає. В Росії такого добра багато. Почати з Михайла Леонтьєва (прес-секретар «Роснафти» – НВ), продовжити Машею Захаровою (офіційний представник МЗС Росії – НВ) або Володимиром Євгеновичем Чуровим, що нещодавно пішов у відставку (екс-глава ЦВК РФ – НВ), який підбивав підсумки голосування. Обойма на диво багата, і точно знайдеться гідна заміна. Більше того – новий постпред буде поводитись точнісінько так само, як Чуркін. Тому що його функція – говорити те, що скажуть зверху. Не так уже важливо, хто це говорить.

Що стосується змін поведінки Росії в цілому, то вони можливі лише в негативний бік. З однієї простої причини: 2-2,5 місяці тому політика Росії переживала ейфорію від того, що їй ввижалося нове вікно можливостей, пов'язане з обранням Трампа. Зокрема, тим, що він буде податливим, оскільки у Москви є на нього компромат і він це знає, не захоче скандалу, тому буде гнучкішим щодо санкцій і української політики. Але оскільки все спрацювало рівно навпаки – дані про участь російських спецслужб в підтримці Трампа на виборах випливли – йому доводиться займати навіть більш жорстку позицію, ніж його попередникові щодо Росії. Цей російський план закінчиться нічим. Він і був надуманим, але до того ж ще й провалився.

У такій ситуації втрачати нічого, руки розв'язані, можна робити демонстративні кроки, дражнити собак, демонструвати зухвалість, нахабство, рішучість формулювань. І в цьому сенсі наступник стане діяти приблизно в стилі Марії Захарової, що не стомлюється привертати до себе увагу не стільки глибиною аналізу, скільки ексцентричними формулюваннями. Це не посприяє підвищенню міжнародного престижу Росії.

Яка різниця Україні і всьому іншому світу, хто там представляв інтереси Росії?

Але чи обмежиться це все тільки словами – невідомо. Ми не знаємо, до якої міри у російських начальників поїхав дах. Те, як вони повелися в питанні паспортів показує, що дах ще тримається. Могли б вчинити жорсткіше – заявити про визнання цих двох самопроголошених республік. Але пішли на доволі смішну ситуацію, коли паспорти визнані, а політичні суб'єкти, що видали ці паспорти – ні. Це унікальне у світовій історії, але Росії не звикати.

З іншого боку, мабуть, в Кремлі не готові вступати в пряму конфронтацію і нариватися на черговий цикл санкцій і міжнародної ізоляції. Це чисто символічний декоративний крок, щоб можна було поговорити про те, що Росія не прогинається з одного боку, підтримує Донбас – з іншого, а з третього – нічого особливого не втратила. Ну, засудить ЄС, ОБСЄ, Україна, США – нічого страшного. Всі ж розуміють, що це не привід вводити додаткові санкції.

Але сам символічний крок. Від нього людям в ДНР ні гаряче, ні холодно. З цим паспортом вони можуть приїжджати в Росію, також, як і з українським. З точки зору пошуку роботи – цей паспорт їм нічого не дасть. Просто тому що роботи в Росії все менше через економічну кризу. Але символічно – це звичайний радянський варіант, коли їсти нічого, але зате є духовна їжа. Це чисто пропагандистська акція, яка, приносячи таку ж пропагандистську вигоду на Донбасі, веде до очевидного погіршення на іншому кінці. Адже якщо Лукашенко не визнав ці паспорти, значить, йому доведеться встановлювати серйозний прикордонний контроль між Росією і Білоруссю, тому що будь-який днрівець може приїхати в Росію, і, користуючись відкритим кордоном, приїхати до Білорусі, де такий паспорт нелегальний. З'являється функціональна необхідність встановлення додаткового прикордонного контролю, що створює труднощі для величезної кількості людей. Таким чином, отримуючи демонстративні пропагандистські віртуальні переваги з одного боку, Путін створює реальні матеріальні труднощі з іншого. Зокрема в реалізації пафосного проекту під назвою «Створення союзної держави Росії і Білорусі».

Про те, хто може замінити Чуркіна, доводиться тільки здогадуватися. Путін і його кадрова політика – принципово непередбачувані. Ми не знаємо, які люди обговорюються, яка група впливу кого підтримує – гадати немає сенсу. Це абсолютно неважливо. От яка різниця Україні і всьому іншому світу, хто там представляв інтереси Росії? Хіба умовна Марія Захарова говорила б щось інше? Поставлять перевірену людину, яка буде говорити те, що треба. Від неї взагалі нічого не залежить.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.