28 липня 2017, п'ятниця

Асадне положення. Що Путін отримає за Сирію

коментувати
Володимир Путін зважився на авантюру в Сирії, розраховуючи зміцнити позиції Росії на майбутніх торгах із Заходом. Але чи вдасться йому отримати щось натомість?

Базових причин, що підштовхнули Володимира Путіна до втручання в сирійський конфлікт, кілька. Перша — необхідність відповідати вимогам того вузького коридору можливостей, у який він сам себе загнав. Справа в тому, що зараз російський президент залежить від силовиків. Природно, мова йде не про полковників і навіть не про генералів, а про багатозіркових генералів.

Вони розуміють, що сталася геополітична поразка: Путін втратив Україну, втрачає Придністров'я, а також зливає Донбас, потроху дистанціюючись від нього. Деяких силовиків, більш прагматичних, це влаштовує, але інші вимагають компенсації, і Путін не може дозволити собі здатися слабаком. Якщо він втратить ще й Сирію, точніше Башара Асада, якого підтримує, силовики сприймуть це як тотальне ураження перед обличчям Сполучених Штатів.

В їх головах твердо засіла радянська одновимірна картинка, де за вплив світу борються США та Росія, а все інше — нісенітниця. Путін сам почав протиставляти себе Заходу, і тепер він в цій боротьбі, згідно своєї системи цінностей, програє. А отже, відступити та залишити Сирію не може.

Друга причина — в типово путінському стилі: нахапати все, що погано лежить, а потім здавати в обмін на які-небудь поступки або привілеї. Сирія в даному випадку все одно що Надія Савченко, яку взяли в заручники, а тепер торгуються з Україною та ПАРЄ. Такої ж тактики дотримується, наприклад, білоруський президент Олександр Лукашенко. Коли він потребує коштів, то в обмін на кредити Заходу випускає кілька політичних в'язнів. Виходить відносно недорого: за п'ятьох політв'язнів Лукашенко отримує в позику мільярди доларів. Непоганий бізнес.

Це типовий путінський стиль: нахапати все, що погано лежить, а потім здавати в обмін на які-небудь поступки

Ось і Путін вчепився в Сирію з тим, щоб посилити, як йому здається, свою переговорну позицію зі Сполученими Штатами. Маючи опорну точку в Сирії, він може направити свої ресурси як проти ІДІЛ, так і проти тієї частини супротивників Асада, яких підтримує Америка. І свою присутність там Путін постарається продати за максимально високу ціну.

Хоча партія насправді дрібна. Нічого особливого він зробити не зможе: і техніка не та, і міжнародна впливовість. Кораблі того й гляди заблокують у Чорному морі, а літаки — над Грецією. Але якщо трапиться невдача, то в очах генералів Путін зробив все, що міг.

Іншими словами, до авантюри в Сирії Путіна підштовхнули два міркування. По-перше, продемонструвати колючість на внутрішньому ідеологічному ринку для генералітету та патріотичного класу, який останні два роки в істериці. По-друге, використати ситуацію для торгу з Заходом. Інше питання: чи вдасться йому щось отримати? Так, у Лукашенка виходить непогано, але російський президент, використовуючи ту ж логіку, забуває, що почав дратувати Захід. Він надто відкрито порушує всі писані та неписані правила поведінки.

Путін посилено намагається прорвати ізоляцію і повернутися в світову політику в якості значущої величини. Але, вплутуючись в сирійську авантюру, він програє. І це стане зрозуміло на ювілейному саміті Генасамблеї ООН, де російський президент планує провести чимало кулуарних переговорів. Мабуть, закріпивши за собою опорну точку в сирійському Тартусі [там розташована російська військова база], він вирішив, що посилить свої позиції. Може, й так, але надто вже незграбну тактику обрав російський президент.

Зв'язок між Генасамблеєю і вторгненням в Сирію є, хоч і непрямий. Думаю, в Росії вважають: якщо на кону асамблея, а плани щодо входження в Сирію вже були, то зручніше їх здійснити до зустрічей у нью-йоркській штаб-квартирі, ніж після.

Якщо на Генасамблеї Путіна проігнорують, у нього не залишиться альтернатив — тільки реалізовувати сталінську стратегію оборони з розмовами про атаку. Іншими словами, у вербальному просторі Кремль буде йти від однієї віртуальної перемоги до іншої, зображуючи з себе оплот боротьби з американським експансіонізмом, в реальності ж відновиться залізна завіса, оскільки по‑іншому зберегти привілеї для групи підтримки Путіна не вдасться.

Так, російський президент, звичайно, спробує в черговий раз налякати Захід і відновити свої позиції в ООН, але оскільки всі його стрибки та кривляння давно відомі, спроба провалиться. Тому він повернеться назад і почне закривати кордони, обмежувати свободу пересування та перекривати доступ до інформації. Все це призведе до створення зменшеної копії Радянського Союзу, яка в результаті у цій бляшанці і задихнеться. Ось тільки станеться це значно швидше, ніж у радянські часи.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 11 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.