10 грудня 2016, субота

Асадне положення. Що Путін отримає за Сирію

коментувати
Володимир Путін зважився на авантюру в Сирії, розраховуючи зміцнити позиції Росії на майбутніх торгах із Заходом. Але чи вдасться йому отримати щось натомість?

Базових причин, що підштовхнули Володимира Путіна до втручання в сирійський конфлікт, кілька. Перша — необхідність відповідати вимогам того вузького коридору можливостей, у який він сам себе загнав. Справа в тому, що зараз російський президент залежить від силовиків. Природно, мова йде не про полковників і навіть не про генералів, а про багатозіркових генералів.

Вони розуміють, що сталася геополітична поразка: Путін втратив Україну, втрачає Придністров'я, а також зливає Донбас, потроху дистанціюючись від нього. Деяких силовиків, більш прагматичних, це влаштовує, але інші вимагають компенсації, і Путін не може дозволити собі здатися слабаком. Якщо він втратить ще й Сирію, точніше Башара Асада, якого підтримує, силовики сприймуть це як тотальне ураження перед обличчям Сполучених Штатів.

В їх головах твердо засіла радянська одновимірна картинка, де за вплив світу борються США та Росія, а все інше — нісенітниця. Путін сам почав протиставляти себе Заходу, і тепер він в цій боротьбі, згідно своєї системи цінностей, програє. А отже, відступити та залишити Сирію не може.

Друга причина — в типово путінському стилі: нахапати все, що погано лежить, а потім здавати в обмін на які-небудь поступки або привілеї. Сирія в даному випадку все одно що Надія Савченко, яку взяли в заручники, а тепер торгуються з Україною та ПАРЄ. Такої ж тактики дотримується, наприклад, білоруський президент Олександр Лукашенко. Коли він потребує коштів, то в обмін на кредити Заходу випускає кілька політичних в'язнів. Виходить відносно недорого: за п'ятьох політв'язнів Лукашенко отримує в позику мільярди доларів. Непоганий бізнес.

Це типовий путінський стиль: нахапати все, що погано лежить, а потім здавати в обмін на які-небудь поступки

Ось і Путін вчепився в Сирію з тим, щоб посилити, як йому здається, свою переговорну позицію зі Сполученими Штатами. Маючи опорну точку в Сирії, він може направити свої ресурси як проти ІДІЛ, так і проти тієї частини супротивників Асада, яких підтримує Америка. І свою присутність там Путін постарається продати за максимально високу ціну.

Хоча партія насправді дрібна. Нічого особливого він зробити не зможе: і техніка не та, і міжнародна впливовість. Кораблі того й гляди заблокують у Чорному морі, а літаки — над Грецією. Але якщо трапиться невдача, то в очах генералів Путін зробив все, що міг.

Іншими словами, до авантюри в Сирії Путіна підштовхнули два міркування. По-перше, продемонструвати колючість на внутрішньому ідеологічному ринку для генералітету та патріотичного класу, який останні два роки в істериці. По-друге, використати ситуацію для торгу з Заходом. Інше питання: чи вдасться йому щось отримати? Так, у Лукашенка виходить непогано, але російський президент, використовуючи ту ж логіку, забуває, що почав дратувати Захід. Він надто відкрито порушує всі писані та неписані правила поведінки.

Путін посилено намагається прорвати ізоляцію і повернутися в світову політику в якості значущої величини. Але, вплутуючись в сирійську авантюру, він програє. І це стане зрозуміло на ювілейному саміті Генасамблеї ООН, де російський президент планує провести чимало кулуарних переговорів. Мабуть, закріпивши за собою опорну точку в сирійському Тартусі [там розташована російська військова база], він вирішив, що посилить свої позиції. Може, й так, але надто вже незграбну тактику обрав російський президент.

Зв'язок між Генасамблеєю і вторгненням в Сирію є, хоч і непрямий. Думаю, в Росії вважають: якщо на кону асамблея, а плани щодо входження в Сирію вже були, то зручніше їх здійснити до зустрічей у нью-йоркській штаб-квартирі, ніж після.

Якщо на Генасамблеї Путіна проігнорують, у нього не залишиться альтернатив — тільки реалізовувати сталінську стратегію оборони з розмовами про атаку. Іншими словами, у вербальному просторі Кремль буде йти від однієї віртуальної перемоги до іншої, зображуючи з себе оплот боротьби з американським експансіонізмом, в реальності ж відновиться залізна завіса, оскільки по‑іншому зберегти привілеї для групи підтримки Путіна не вдасться.

Так, російський президент, звичайно, спробує в черговий раз налякати Захід і відновити свої позиції в ООН, але оскільки всі його стрибки та кривляння давно відомі, спроба провалиться. Тому він повернеться назад і почне закривати кордони, обмежувати свободу пересування та перекривати доступ до інформації. Все це призведе до створення зменшеної копії Радянського Союзу, яка в результаті у цій бляшанці і задихнеться. Ось тільки станеться це значно швидше, ніж у радянські часи.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 11 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.