5 грудня 2016, понеділок

Аеропорт імені Мазепи. Чому обурилися неопатріоти

коментувати
Якщо вам, аби бути патріотом, обов'язково потрібно, щоб "українцями" були Малевич або Булгаков - це ваші особисті проблеми та пережитки російського імперського мислення

Тут така заповзята дискусія щодо "аеропорту імені Мазепи". І от що вона демонструє.
Є досить широка категорія - "неопатріоти". Люди російсько-радянської культури, що не так давно перейшли в категорію "українських патріотів".

Тут нічого поганого немає. Український патріотизм - це не чиясь монополія. Любиш Україну - то люби собі, і роби це так, як вважаєш за потрібне. Але неопатріоти чомусь заповзято вчать цьому інших.

Мовляв, я - патріот, але що це у нас за культура? Що за історія? Давайте разом вигадаємо нову історію та культуру, яка буде подобатись особисто нам.

Наприклад, зробимо українцем Малевича? А що, так у нас хоч культура буде, бо так її немає, а усілякі "Наталки-полтавки" нам не подобаються.

І починають вони займатися цим "конструктивізмом". Хоча реальну історію України та її культури все одно не знають, бо вчили, у кращому випадку, від радянських вчителів або від пострадянських, тобто із потужним впливом "совка".

Але ні, вони "конструюють Україну", яка би подобалася саме їм. І тут теж немає нічого поганого. Я далекий від думки, що має бути один "ідеологічно-вивірений образ України", та якась шаблонна "українська культура".

Але вони починають нав'язувати своє бачення іншим, обзивають "дебілами шароварними" тих, кому їх штучні конструкти не подобаються, та ще й скандалять.

Любі друзі! Хочете бути патріотами - будьте ними! Але не треба всіх навантажувати вашими комплексами інших.

Якщо вам, аби бути патріотом, обов'язково потрібно, щоб "українцями" були Малевич або Булгаков - це ваші особисті проблеми та пережитки російського імперського мислення, носії якого схильні привласнювати усі досягнення світової культури.

В Україні досить багато цікавого. І історія цікава. І є оригінальні митці. І те, що всьому цьому не вчили у радянських та не менше совкових пострадянських школах - це проблема лише тих, хто всього цього не вивчив.

Особисто я вважаю, що в Україні є місце і Малевичу, і Котляревському, і ще будь-кому, але ні в кого немає монополії на єдино вірну культурну лінію, і, зрештою, саме суспільство визначає, що йому потрібніше у цей момент.

Я не хочу бути представником "Росії-2", де стверджують свою величність привласненням усього на світі. Це - імперські атрибути, які нікому в Україні не потрібні.

Текст публікується з дозволу автора. 

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.