20 вересня 2017, середа

Від арт-погромів до боротьби з ентропією

коментувати
Раніше Україна вигідно відрізнялася від РФ тим, що в Україні виставки і політперформанси не громили похмурі бородаті дядьки чи молодики в косухах

У Києві розгромили виставку художника, арт-провокатора і, як це не дивно для інфантильної молодої людини, комуніста за переконаннями Давида Чичкана «Втрачена можливість». Виставка про те, що на війні всі однакові — і «укропи», і «рашисти», і всі інші. Що свастика може малюватися зі стрічок українського і російського прапорів.

Виставка не те щоб мала політичний підтекст — вона була підкреслено політичною.

І ось які думки у мене виникли:

1. Україна вигідно відрізнялася від Росії тим, що там виставки і політперформанси не громили похмурі бородаті дядьки, чи молодики в косухах, або незрозумілі особистості в масках і балаклавах. Тепер не відрізняється. Хоча це складне питання: якщо виставка є передусім політичним виступом, а ти ну ніяк не сприймаєш подібний підхід, що робити? Не помітити? Посміятися? Обуритися в інтернеті? Стати співавтором — увірватися в виставковий зал і з балончика з нітрофарбою завершити композицію?

Єдиної відповіді немає і бути не може — цим і цікаве сучасне мистецтво, яке не просто дозволяє пасивно споглядати прекрасне (або потворне), але підбурює, провокує стати «співавтором».

Розгром виставки і брутальні написи на місці артефактів - це частина концепту

2. Насправді виставка Давида Чичкана по-справжньому вдалася. І зовсім не тому, що завдяки скандалу виставка отримала величезний резонанс в Україні, і навіть у програмі «Час» на російському Першому каналі її показали і розповіли, що, мовляв, Чичкан розкаявся у майданному минулому (втім, з того, як показували цю виставку, виникло відчуття, що системного замовлення на цей сюжет не було).

Виставка вдалася тому, що її розгром і брутальні написи на місці артефактів — це частина концепту, навіть якщо у самих організаторів — автора, кураторів і галеристів — такого задуму не було. Сучасне мистецтво ж повинно провокувати, його сприйняття припускає активну співтворчість реципієнта. Ось воно й спровокувало — арт-погром вдався.

Завдяки арт-погрому виставка набула довершеності, синергетичності, якоїсь художньої й концептуальної повноти. Якби погрому не було, було б відчуття чогось недоговореного, недомальованого.

3. А ось сам концепт «втрачених можливостей» Майдану революції і мені самому близький і добре зрозумілий. І тому болючий. Україні необхідно терміново позбуватися історичної карми «пропащої сили». Від країни, не здатної до «формотворчості», не вміє керувати власною долею і розпоряджатися власними унікальними ресурсами.

Адже і Майдан був, і небувала за всю історію солідарність, і надії, і жертви, і Небесна Сотня, і герої АТО. Здавалося б, після цього всього жити по-старому не можна в принципі. Щось має змінитися назавжди, щось погане — вмерти безповоротно. Але ж ні. Знову примари і хвороби минулого наздоганяють багатостраждальну країну і починають її множити на нуль. І замість нової якості, нового стану, нового порога, нового історичного сходження — всепоглинаюча ентропія. Каламутна жижа історії, розкладає волю, думки і життєздатність. «Побороти ентропію!» — так має звучати нове гасло українського свідомого людства.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.